Пауль Валлот

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пауль Валлот
нім. Paul Wallot
1894 Paul Wallot.jpg
Народження 26 червня 1841(1841-06-26)[1][2][…]
Смерть 10 серпня 1912(1912-08-10)[1][2][3] (71 рік) або 10 серпня 1913(1913-08-10)[4] (72 роки)
Поховання Рейнланд-Пфальц
Країна
(підданство)
Flag of Germany (1867–1919).svg Німеччина
Навчання Берлінська академія архітектури і Дармштадтський технічний університет
Діяльність архітектор, викладач університету
Праця в містах Берлін[1] і Дрезден[1]
Найважливіші споруди Рейхстаг
Заклад Дрезденський технічний університет
Учні Вільгельм Френкельd
CMNS: Пауль Валлот у Вікісховищі

Пауль Валлот (також Валло, нім. Paul Wallot; 26 червня 1841(18410626), Оппенхайм10 серпня 1912, Лангеншвальбах) — німецький архітектор.

Життєпис[ред. | ред. код]

Валлот вивчав машинобудування в Ганновері, потім продовжив навчання в Берлінській королівській архітектурній академії. У 18641867 працював у берлінських архітекторів Штрака, Луке та Хітціга, а також на фірмі Gropius und Schmieden.

Згодом Пауль Валлот відправився у пізнавальну подорож Італією та Англією. З 1869 року в якості приватного архітектора працював у Франкфурті-на-Майні.

У 1882 Валлот поряд з іншими 190 колегами взяв участь в архітектурному конкурсі, пов'язаному із запланованим будівництвом німецького парламенту Рейхстагу, і здобув перемогу разом із мюнхенським архітектором Фрідріхом фон Тіршем. Валлоту були доручені будівельні роботи, які тривали десять років. За свої заслуги в будівництві Рейхстагу він отримав звання таємного радника з питань будівництва.

Незабаром Валлот проявив себе у проектуванні парламенту Саксонії, так званого Державного дому (нім. Ständehaus) на Брюльскій терасі у Дрездені. У 18941911 Валлот викладав в Академії мистецтв Дрездена і в технічному університеті. У 1885 він став членом Академії мистецтв, а в 1894 році — членом Архітектурної академії.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Einblicke. Ein Rundgang durchs Parlamentviertel. Deutscher Bundestag, Referat Öffentlichkeit. Berlin 2010