Тераса Брюля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Тераса Брюля
нім. Brühlsche Terrasse
Нічний вид на терасу з моста Кароли
Нічний вид на терасу з моста Кароли
51°03′12″ пн. ш. 13°44′24″ сх. д. / 51.05342699999999923° пн. ш. 13.74020600000000059° сх. д. / 51.05342699999999923; 13.74020600000000059Координати: 51°03′12″ пн. ш. 13°44′24″ сх. д. / 51.05342699999999923° пн. ш. 13.74020600000000059° сх. д. / 51.05342699999999923; 13.74020600000000059
Країна Німеччина Німеччина
Місто Дрезден
Будівельник Генріх фон Брюль
Дата заснування XVI  ст.
Статус (спадщини) Пам'ятка архітектури
пам'ятник культури[d]

Тераса Брюля. Карта розташування: Німеччина
Тераса Брюля
Тераса Брюля
Тераса Брюля (Німеччина)
Тераса Брюля у Вікісховищі?

Тераса Брюля (нім. Brühlsche Terrasse) — це невеликий відрізок на набережній Ельби в центральній частині старого Дрездена. Ці 500 метрів між мостом Августа (Augustusbrücke) і мостом Кароли (Carolabrücke), є однією з найголовніших визначних пам'яток міста. Цю терасу ще називають «Балкон Європи».

Вид з мосту Августа під час міського фестивалю в 2008 році.

Спочатку тераса була побудована як частина фортифікацій міста в XVI столітті. Коли набережна Ельби перестала бути важливою частиною міських укріплень, син Августа Сильного — Август III Фрідріх — передав її у власність своєму прем'єр-міністрові графу фон Брюлю. Той був людиною багатою, амбітною і великим поціновувачем прекрасного. Саме його колекція картин, викуплена російською імператрицею Катериною Другою, стала основою зібрання Ермітажу в Санкт-Петербурзі. На місці похмурих казематів Генріх фон Брюль (Heinrich von Brühl) звів чудовий палац, театр, бібліотеку, галерею і бельведер, прекрасним видом з якого могли насолоджуватися лише він сам і його знатні гості.

У 1814 році князь Микола Рєпнін-Волконський, що був саксонським генерал-губернатором, віддав наказ зробити цю набережну доступною для відвідувачів. Для цього з боку палацової площі була споруджена просторі парадні сходи, прикрашені левами з пісковика.

На рубежі 19-го — 20-го століть тераса була відремонтована: початкові споруди, побудовані за наказом Брюля, були втрачені і замінені сучасними будовами, які до цих пір і визначають вид з боку Ельби на Старе місто: Академія мистецтв, Секундогенітур і Альбертинум.

На жаль, в 1945 р під час бомбардувань Дрездена тераса була майже повністю знищена, але в мирний час відновлена. Сьогодні серед інших пам'яток архітектури тут розташовані будівля Верховного Суду Саксонії і Академія образотворчих мистецтв.

В даний час тераса Брюля є улюбленим місцем відпочинку не тільки туристів, а й мешканців Дрездена. Крім пам'яток архітектури, «балкон Європи» відомий своїми кафе і ресторанами, з майданчиків яких відкривається прекрасний вид на Ельбу.

Панорамний знімок набережної

Посилання[ред. | ред. код]

  • Woldemar Hermann; Eckhart Schleinitz (Hrsg.); Michael Schleinitz (Hrsg.): Tagebuch meines Wirkungskreises in der Architektur. Hermanns Bautagebuch von 1826 bis 1847. Verlag Notschriften, Radebeul 2006, ISBN 978-3-933753-88-5, S. 94 f.