Паю Мендіш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Паю Мендіш
Герб
Герб
Архієпископ Бразький
1118 — 1137
Попередник: Моріс
Наступник: Жуан Пекуліар
 
Діяльність: священник
Смерть: 1137
Брага, Португалія
Династія: Мая
Єп. хіротонія: 1119

CMNS: Паю Мендіш у Вікісховищі

Па́ю Ме́ндіш (порт. Paio Mendes, МФА[ˈpaj.u ˈmẽ.dɨʃ], лат. Pelagius, ісп. Pelayo; ? — 1137) — архієпископ Бразький (1118—1137). Представник португальського шляхетного роду Мая[1]. Син португальського вельможі Менду да Мая. Перебував у конфлікті з португальською графинею Терезою (11211128). Був сподвижником її сина, першого португальського короля Афонсу І. Один із укладачів Туйського договору (1137). Помер у Бразі, Португалія. Також — Пелагій.

Імена[ред. | ред. код]

  • Па́ю (порт. Paio) — коротке португальське ім'я.
  • Па́ю Ме́ндіш (порт. Paio Mendes) — власне ім'я з патронімом.
  • Па́ю Ме́ндіш да Мая (порт. Paio Mendes da Maia) — власне ім'я з патронімом і прізвищем.
  • Пелагіу (пол. Pelágio) — повне власне ім'я.
  • Пела́гій (лат. Pelagius) — латинське ім'я.
  • Пела́гій Бра́зький (лат. Pelagius Bracarensis) — латинське ім'я за назвою катедри.

Біографія[ред. | ред. код]

Рік і місце народження Паю Мендіша невідомі. Найімовірніше, його батьком був Мендо Гонсалвіш да Мая, сеньйор Майський, вельможа Леонського королівства; матір'ю була шляхетна панна Ледегунда Суаріш Тайня де Байан[1].

1118 року, за понтифікату папи Геласія II і правління королеви Урраки, Паю призначили на посаду архієпископа Бразького замість попередника Моріса, що став антипапою[2]. 1119 року нового архієпископа ординували на цю посаду Сеговії[2] або Толедо[3], на території Кастилії.

Бразька архідіоцезія і Компостельська діоцезії перебували у конфлікті через невизначеність кордонів, а також статус митрополії. Паю та компостельський єпископ Дієго надіслали папі Каліксту II свої скарги і прохання вирішити суперечку. 1121 року папа визнав юрисдикцію Бразької архідіоцезії над Порту і Коїмброю, що були незаконно захоплені Дієго, але, одночасно, підвищив Компостельське єпископство до статусу архідіоцезії[3].

Оскільки Паю отримав архієпископство в Португалії з рук кастильсько-леонської королеви Урраки, він перебував у поганих стосунках з її сестрою-опоненткою Терезою, португальською графинею[3]. У липні 1121 року він утік з Браги до Самори, шукаючи притулку в королеви[3]. Тим часом графиня Тереза розділила землі Бразької архідіоцезії між єпископами Порту і Коїмбри[3]. Коли Паю повернувся до Португалії, його ув'язнили за наказом графині[4]. Цей вчинок Терези призвів до сварки зі Святим Престолом: під загрозою відлучення від церкви та накладання інтердикту папа Калікст II змусив графиню звільнити архієпископа Бразького і поновити його в усіх майнових правах[4].

1128 року, напередодні збройного протистояння графині Терези із сином Афонсу І, Паю виступив союзником останнього. 26 травня Афонсу підтвердив майнові привілеї і права архієпископа, і, називаючи його капеланом, обіцяв дарувати місто Брага після захоплення влади в Португалії[5].

1128 року Паю наказав збудувати 5 каплиць при аписді Бразького собору, які були зруйновані землетрусом.

1137 року Паю був посланцем португальського графа Афонсу І для мирних переговорів із Леонським королівством. Разом із портуським єпископом він прибув до Туї в Галісії, де спільно з леонськими прелатами уклав і підписав Туйський договір. Угода поклала край португальсько-леонській війні, але не була визнана Афонсу[6].

1137 року Паю помер у Бразі, Португалія[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Mattoso, 1982, p. 51.
  2. а б в Паю Мендеш // Catholic-Hierarchy.org.
  3. а б в г д Livermore, 1947, p. 58.
  4. а б Livermore, 1947, p. 59.
  5. Livermore, 1947, p. 60.
  6. Livermore 1947:63.

Джерела[ред. | ред. код]

  • ATh, 8 Jul 2017
  • Le Petit Episcopologe, Issue 233, № 19,458
  • Gongaza de Azevedo, Luis. Historia de Portugal. Lisboa, Bíblion, 1939-1944.
  • Livermore H.V. History of Portugal. Cambridge: University Press, 1947.
  • Livermore H.V. A New History of Portugal. Cambridge: University Press, 1969.
  • Mattoso, José. Ricos-homens, infançoes e cavaleiros: a nobreza portuguesa nos séculos XI e XII. Lisboa: Gimarães & C.a. Editores, 1982.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Паю Мендіш