Педанюк Іван Маркович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Педанюк Іван Маркович
Народився 1917
Жерденівка, Гайсинський район, Україна
Помер 30 жовтня 1965(1965-10-30)
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США
Поховання Байкове кладовище
Діяльність журналіст, політик
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани»

Іва́н Ма́ркович Педаню́к (1917(1917), село Жерденівка, тепер Гайсинського району Вінницької області — 30 жовтня 1965, місто Нью-Йорк, Сполучені Штати Америки) — український радянський діяч, журналіст. Депутат Верховної Ради УРСР 5—6-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1960—1965 роках.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у родині селянина-бідняка. Навчався у Одеському механіко-конструкторському технікумі, але важкі матеріальні умови не дали змоги завершити навчання.

Трудову діяльність розпочав у 1932 році п'ятнадцятирічним підлітком у збройово-ремонтній майстерні Одеського піхотного училища в місті Одесі.

З 1933 року — на газетній роботі: секретар редакції багатотиражної газети Одеського піхотного училища. У 1934 році закінчив вечірній робітничий факультет у Одесі. З 1934 року працював секретарем редакції багатотиражної газети Київської військової школи зв'язку імені Калініна.

У 1935—1937 роках — студент заочного факультету Харківського комуністичного інституту журналістики і водночас завідувач відділу культури і побуту редакції Коростенської окружної газети.

У 1937 році закінчив Харківський комуністичний інститут журналістики.

У 1937—1939 роках — виконувач обов'язків завідувача сільськогосподарського відділу редакції республіканської газети «Вісті».

У 1939—1941 роках — в апараті Президії Верховної Ради Української РСР.

З 1941 року. — у Червоній армії. Учасник німецько-радянської війни. Працював секретарем редакції, відповідальним редактором армійської газети «Вперед» 20-го танкового корпусу. Воював на Сталінградському, Брянському, Південному, 2-му та 1-му Українських фронтах.

Член ВКП(б) з 1942 року.

У 1945—1953 роках — в армійській пресі: постійний кореспондент союзної газети «Патриот Родины» по Одеському, а потім — по Київському військовому округу.

У вересні 1953—1958 року — заступник, 1-й заступник відповідального редактора республіканської газети «Радянська Україна».

У 1958—1963 роках — відповідальний редактор республіканської газети «Радянська Україна».

У грудні 1962 — травні 1963 року — завідувач ідеологічного відділу по сільському господарстві ЦК КПУ. У 1963 році працював інспектором ЦК КПУ.

21 жовтня 1963 — 30 жовтня 1965 року — голова Державного комітету Ради Міністрів Української РСР з преси.

До жовтня 1965 року — голова правління Спілки журналістів України.

Загинув внаслідок нещасного випадку (падіння із сходів) на території радянського посольства у Нью-Йорку, де перебував у складі делегації УРСР на ХХ сесії Генеральної Асамблеї ООН. Похований на Байковому кладовищі у Києві.

Звання[ред. | ред. код]

  • капітан
  • майор

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]