Печериця садова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Печериця садова
ChampignonMushroom.jpg
Біологічна класифікація
Царство: Гриби (Fungi)
Тип: Базидіомікотові (Basidiomycota)
Підтип: Agaricomycotina
Клас: Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Підклас: Agaricomycetidae
Порядок: Агарикальні (Agaricales)
Родина: Печерицеві (Agaricaceae)
Рід: Печериця (Agaricus)
Вид: Печериця садова
Біноміальна назва
Agaricus bisporus
(J.E.Lange) Imbach (1946)
Синоніми
*Psalliota hortensis f. bispora J.E.Lange (1926)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Agaricus bisporus
EOL logo.svg EOL: 1004413
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 5341
MB: 292246

Печериця садова, печериця двоспорова (Agaricus bisporus (J. Lange) Pil., Agaricus hortensis (Cke) Pil.) — їстівний базидіомікотовий гриб з родини печерицевих — Agaricaceae. Культивується в більш ніж 70[1] країнах і є одним з грибів, що найбільш часто і широко споживають у світі.

Опис[ред.ред. код]

Шапка 4,5-8 см у діаметрі, товстощільном'ясиста, бурувато- або сірувато-коричнювато, горіхова, часто з червонуватим відтінком, притисненолуската, рідше гладенька, при підсиханні бурувата, коричнева. Ніжка дорівнює діаметру шапки або довша від нього, до основи потовщена або з бульбою. Кільце вузьке, біле, потім червонувато-сірувато-коричнювате, нестійке, зникав. Спори 4,5-6(7) Х 3,5-4,5 або 6-8,5(9) Х 4,6-6,8 мкм. М'якуш білий, щільний, при розрізуванні червонів, у сухих плодових тіл м'якуш червонувато-бежевий.

Поширення[ред.ред. код]

Зустрічається по всій Україні у степах, на пасовищах, на садибах, у садах; у липні — листопаді. Штучно культивується на угноєному ґрунті.

Використання[ред.ред. код]

Їстівний гриб. Використовують свіжим, про запас сушать.

Вирощування печериць у відкритому ґрунті[ред.ред. код]

Печериці можна вирощувати у відкритому ґрунті, розводити на спеціальних грядах, по сторонам доріжок і між рослинами. Грядка для вирощування печериць робиться із несоломистого, неперепрівшого кінського гною, який засипається невеликим шаром перепрівшої дернової землі.[2]

Висаджують печериці грибницею, яку отримують в спецорганізаціях. Посадка грибниці проводиться в ямки глубиною в 6-8 см, на відстані 15 см одна від іншої.[2] Ямки наповнюються грибницею доверху.

Грибниця повинна сильно розростись. Для цього гряду накривають рогозом або матами. Через 15-20 днів накриття знімають і замінюють незначним шаром землі.[2] Земля повинна бути вологою, але не настільки, щоб вона склеювалась, будучи затиснута в жменю.

Якщо грибниця якісна, збір грибних тіл може розпочатись через 40 днів після посадки.[2] Грибні тіла знімають обережно, щоб не пошкодити грибницю.

Генна модифікація[ред.ред. код]

Американський вчений Їнонг Янг (англ. Yinong Yang) з Університету штату Пенсильванія за допомогою технологі CRISPR-Cas9 вніс зміни до ДНК печериці садової, що запобігає потемнінню плодових тіл при механічному ушкодженні.[3]


Примітки[ред.ред. код]

  1. Cappelli, Alberto Fungi Europaei: Agaricus. — С. 123–25. — Giovanna Biella, 1984.
  2. а б в г Раевский Н. Выращивайте овощи — Ф-ка юношеской книги изд-ва ЦК ВЛКСМ «Молодая гвардия», 1942. Тир. 30 000 екз. С.:66
  3. Waltz, Emily (2016-04-21). Gene-edited CRISPR mushroom escapes US regulation. Nature 532 (7599). с. 293–293. doi:10.1038/nature.2016.19754. Процитовано 2016-07-05. 

Джерела[ред.ред. код]

  • Зерова М. Я., Єлін Ю. Я., Коз'яков С. М. Гриби: їстівні, умовно істівні, неїстівні, отруйні. — К.: Урожай, 1979.
Commons
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Печериця садова