Очікує на перевірку

Печорний Петро Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петро Петрович Печорний
Народження2 вересня 1932(1932-09-02) (92 роки)
Роїще Чернігівська область
Національністьукраїнець
КраїнаУкраїна Україна
ЖанрДекоративно-ужиткове мистецтво
НавчанняКиївський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука
Діяльністьхудожник
Роки творчості1966 — наш час
ПрацівникГородницький порцеляновий завод і Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука
ЧленНаціональна спілка художників України
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Народний художник України Національна премія України імені Тараса Шевченка — 2013

Петро Петрович Печорний (2 вересня 1932 Роїще, Чернігівської області) — український художник-декоратор (кераміка).

Загальні відомості

[ред. | ред. код]

Народився у селі Роїще на Чернігівщині у багатодітній родині.

Один із провідних художників сучасного декоративного мистецтва, професор, член Спілки художників України (1971), член Президії Українського фонду культури, лауреат літературно-мистецької премії ім. Івана Нечуя-Левицького (1997) та премії ім. Катерини Білокур (2006). З 2000 р. працює в Київському державному інституті декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука на посаді професора і завідувача кафедри художніх виробів кераміки. Лауреат Шевченківської премії України[1].

Отримав фахову підготовку спочатку в Київському училищі декоративно-ужиткового мистецтва, котре на той час знаходилося на території Києво-Печерської лаври, а потім у Ленінградському вищому художньо-промисловому училищі ім. В. І. Мухіної (нині Санкт-Петербурзька державна художньо-промислова академія) на факультеті декоративно-ужиткового мистецтва зі спеціальності «Кераміка, скло».

З 1966 по 1970 рік працював головним художником на Городницькому порцеляновому заводі Житомирської області, згодом очолював лабораторію нових форм, фарб і деколей Українського науково-дослідного інституту кераміки і скла в м. Києві (1970—1973). У 1973—1984 рр. працював у творчо-виробничому об'єднанні Товариства охорони пам'яток історії та культури УРСР та у творчому об'єднанні «Художник».

Творчість

[ред. | ред. код]

У 1970-80-ті рр. П. Печорний виконав ряд монументально-декоративних композицій для оздоблення інтер'єрів громадських споруд, серед яких: молодіжне кафе у м. Києві, будинок культури у м. Полтава, завод радіоприладів у Чернігові, вестибюль і ресторан-кафе нового телецентру в м. Києві тощо.

Широко відомими творіннями майстра є серія тарелів «Козак Голота», «Козак Мамай», «Байда» (1982), «Дерево життя» (1985), декоративні скульптури «Відродження», «До світла» (2000).

Роботи художника знаходяться у багатьох музеях України, його творчість знана і за кордоном — художні твори П.Печорного прикрашають різні галереї світу.

Книги

[ред. | ред. код]
Книга спогадів «На отчій землі» (2008)

Творчості П. Печорного присвячено три книги: каталог творів (1989), альбом творів (2005) і велике монографічне дослідження «Камінний спалах» (видавалася двічі — 2006 і 2007). Найбільш об'ємним виданням з-поміж них є «Камінний спалах» — монографія про художника (70 % від загального обсягу в умовних друкарських аркушах). Сьогодні це єдине книжкове мистецтвознавче узагальнення доробку митця. В праці визначено особливості творчості кераміста і графіка, узагальнено його внесок в мистецький процес в Україні. Також подано: розгорнуту бібліографію (157 позицій); опис понад 400 творів кераміки, графіки, монументального мистецтва і малярства; перелік виставок; перелік 28 музеїв України, в яких зберігаються його твори. За інформаційним наповненням монографічний текст є сьогодні найбільш вичерпним, центральним джерелом для дослідників художнього доробку П. Печорного. На III Національному конкурсі публікацій «КеГоКе-2009» книга отримала І місце у номінації «Найкраща публікація документальних матеріалів».[2]

Ілюстративним і каталожним доповненням до оглянутого монографічного тексту є дві інші книги — альбом і каталог. Кольоровий репродукційний матеріал подано в альбомі, перший перелік творів — у каталозі. Також про творчість художника написано кількадесят статей (з 1970-х).

Петро Печорний є автором спогадів «На отчій землі» (упорядник Остап Ханко). Вони написані жваво, мальовничо, вільним стилем. Окреслюють явища мистецького буття України за останні півстоліття, постаті митців, навколомистецькі події, містять значну кількість подробиць.[3]

Державні нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. № 03 (135), 2013 газети «Отчий поріг»[недоступне посилання з квітня 2019]
  2. Щербань, О. [Рец. на кн. В. Підгори, О. Ханка «Камінний спалах», К., 2006] [Архівовано 4 січня 2015 у Wayback Machine.] // Бібліографія українського гончарства. — Опішне: Укр. народознавство, 2010. — Вип. 8. — С. 157—159.
  3. #Література.
  4. Указ Президента України № 1008/2002 від 13 листопада 2002 року «Про нагородження активістів Українського фонду культури»
  5. Указ Президента України № 1195/97 від 27 жовтня 1997 року «Про відзначення активістів Українського фонду культури». Архів оригіналу за 18 серпня 2021. Процитовано 6 березня 2013.
  6. Указ Президента України № 116/2013 від 5 березня 2013 року «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка». Архів оригіналу за 8 липня 2014. Процитовано 6 березня 2013.

Література

[ред. | ред. код]
  1. О. Роготченко. Петро Петрович Печорний: Каталог виставки творів. Спілка художників Украї-ни, КОСХУ. Київ: Поліграфкнига, 1988. 64 с.: іл.
  2. Петро Петрович Печорний: Каталог виставки творів / укл. Д. І. Ульянова. — К.: [б. в.], 1989. — 64 с.
  3. Петро Печорний: [Альбом] / за ред. М. Маричевського. — К.: Вид. центр «Софія А», 2005. — 112 с.
  4. Підгора, В., Ханко, О. Камінний спалах. Петро Печорний. Кераміка і графіка. — К.: Видавець Остап Ханко, 2006. — 316 с. — ISBN 966-2922-09-1.
  5. Печорний, П. На отчій землі: Спогади / упоряд. О. Ханко. — К.: Видавець Остап Ханко, 2008. — 170 с. — ISBN 978-966-2922-35-6.

Посилання

[ред. | ред. код]