Роготченко Олексій Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Роготченко.
Роготченко Олексій Олексійович
Народився 12 травня 1954
Київ
Місце проживання Київ
Країна УРСР, Україна Україна
Національність українець
Alma mater Київський державний художній інститут
Галузь мистецтвознавство
Заклад ІПСМ НАМ України.
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор мистецтвознавства, член-кореспондент НАМ України
Членство Національна спілка художників України
Відомий завдяки: монографія "Соціалістичний реалізм і тоталітаризм"

Рого́тченко Олексі́й Олексі́йович, (нар. 12 травня 1954, Київ) — український мистецтвознавець, член НСХУ (1979),професор (07.09.2021), доктор мистецтвознавства (2017), член-кореспондент НАМ України (2021); Заслужений діяч мистецтв України (2005); голова секції критики та мистецтвознавства КОНСХУ.[1], головний редактор збірника ІПСМУ «МІСТ: Мистецтво, історія, сучасність, теорія»; куратор національних і міжнародних проектів, співкуратор українського павільйону 54-ї Венеційської бієнале (2011)[2], член-кореспондент НАМ України (2021)[3].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 12 травня 1954 року у Києві в родині письменника Олексія Петровича Роготченко (1919—2005) та мистецтвознавиці Стрелової Зої Костянтинівни (н. 1927). Спогади про творчу діяльність батьків, які вплинули на формування світогляду митця і науковця, увійшли до його книги «Мистецтвознавство: Роздуми і життя»[4].

1971 року закінчив київську середню школу № 92. Закінчив Київський художній інститут (1975). Педагоги з фаху — П. Говдя, Л. Владич[5].

В Інституті проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України обіймає посаду провідного наукового співробітника, член спеціалізованої вченої ради ІПСМУ.[6].

Одружений. Дружина — Роготченко Світлана Володимирівна (н. 1971)[7]. Син Роготченко Костянтин Олексійович (н. 1989) — художник[8][9].

Нагороди і відзнаки[ред. | ред. код]

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

О. О. Роготченко — мистецтвознавець, культуролог, дослідник проблем художньої культури (зокрема образотворчого мистецтва України 1930—2000 років), історії сучасного образотворчого мистецтва України та світу, декоративно-ужиткового мистецтва (художнього скла, кераміки, ковальської справи).

Досліджував біографії майстрів українського декоративного мистецтва, серед яких Петро Печорний[10], Людмила Жоголь[11], Володимир Борозенець[12], Іван Аполлонов[13] та інші. Автор численних наукових оприлюднених публікацій, мистецтвознавчих матеріалів підготовлених для радіо передач та телевізійних програм, монографічних досліджень.

З 2001 року очолює секцію критики та мистецтвознавства КОНСХУ.[1]

З 2003 року є головним редактором збірки наукових праць ІПСМ «МІСТ: Мистецтво, історія, сучасність, теорія». Збірка мистецтвознавчих досліджень є унікальним фаховим виданням, що охоплює практично усі сфери мистецького життя країни. Її особливістю є толерантність до різних, часом принципово протилежних поглядів, шкіл, течій та уподобань сучасного мистецтвознавства та культурології[14].

Куратор національних[15] і міжнародних мистецьких проектів; співкуратор українського павільйону 54-ї Венеційської бієнале спільно з і комісаром В. Сидоренком, художницею Оксаною Мась (2011)[2][16].

Монографії О. О. Роготченка[ред. | ред. код]

  • Мистецтвознавство: Роздуми і життя. Київ: Фенікс, 2018. 788 с., іл. ISBN 978-966-1364-86-7
  • Соціалістичний реалізм і тоталітаризм. Київ: Фенікс, 2007. 608 с., іл. ISBN 978-966-651-771-8 [17].
  • Едуард Базилянський. Живопис, графіка. Національна Спілка художників України. Київська організація. — К. : Видавець Журавель С. В., 2006. — 31 с.: іл. — ISBN 966-96548-3-1
  • Образотворче мистецтво радянської України 1930-х років// Львівська академія мистецтв. — Л., 2004. — 19 с.
  • Ніна Косарєва. Заслужений майстер народної творчості УРСР, каталог // Чернівецька орг. Спілки художників УРСР — К. : Реклама, 1985.

Наукові статті О. О. Роготченка[ред. | ред. код]

  • Олександр Міловзоров: Каталог виставки творів / Спілка художників України, Галерея сучасного декоративного мистецтва «Триптих». Київ: Поліграфкнига, 1991. 48 с.: іл.
  • Національна спілка художників України: Київська організація: Ювілейний альбом. Київ: Вид. дім «Карандаш», 2002. С. 52—86: іл.
  • Архітектурне середовище Харкова 1930-х років у контексті сьогоднішнього розуміння проблеми // Мистецтвознавство / Спілка критиків та істориків мистецтва Інституту народознавства НАН України. Львів, 2004. Вип. 3. С. 141—151.
  • Школа М. М.Бойчука як контркультура соцреалізму першої фази // МІСТ: Мистецтво, історія, сучасність, теорія: Зб. наук.-теор. пр. Київ, 2005. Вип. 3. С. 217—128.
  • Митець від Бога: Тетяна Нилівна Яблонська // Україна. 2005. № 6/7. С. 17.
  • Б-52, або П'ятдесят друга Венеційська бієнале // АРТ-Ukraine. 2007. № 1. С. 18—26.
  • Перекличка деспотій // Україна. 2007. № 10. С. 90—91.
  • Юрій Савченко: Каталог творів. Київ: ВХ[студіо], 2004. 36 с.: іл.
  • Соціалістичний реалізм: Інфляція ідеї чи золотий запас? // Образотворче мистецтво. 2005. № 3. С. 53—54.
  • Юрій Нагулко. Живопис: Каталог творів. Київ: ВХ[студіо], 2005. 48 с.: іл.
  • Скульптор Іван Макогон // МІСТ: Мистецтво, історія, сучасність, теорія: зб. на-ук. пр. / Ін-т проблем сучас. мистецтва НАМ України. Київ: Хімджест, 2010. Вип. 7. С. 323—331.
  • Пластична анатомія у контексті розвитку сучасної вітчизняної образот-ворчості // МІСТ: Мистецтво, історія, сучасність, теорія: зб. наук. пр. / Ін-т про-блем сучас. мистецтва НАМ України. Київ: Фенікс, 2012. Вип. 8. С. 279—306.
  • Крістіан Шад — дадаїст // Художня культура. Актуальні проблеми: зб. наук. пр. / Ін-т проблем сучас. мистецтва НАМ України. Київ: Хімджест, 2013. Вип. 8. С. 323—334.
  • КОНСХУ: Шляхи розвитку і становлення // МІСТ: Мистецтво, історія, сучасність, теорія: зб. наук. пр. / Ін-т проблем сучас. мистецтва НАМ України. Київ: Фенікс, 2013. Вип. 9. С. 215—235.
  • Intellectual art at the Venice Biennale: Ukrainian component.// Ars Longa. Cuadernos de Arte./ Department d'Historia de l'Art, Universitat de Valencia, 2019. Num. 28, P. 279—284.
  • Mykola Leontovych's pedagogical legacy in Podillia (late 19th and early 20th cent.) / Rohotchenko Oleksii, Zuziak Tetiana, Lavrinenko Oleksandr, Marushchak Oksana// Society. Integration. Education/ Rezekne Academy of Tehnologies. Rezekne, 2020. Vol. 2, P. 492—502.

Художня діяльність[ред. | ред. код]

О. Роготченко відомий як автор ковальських виробів та творів емальєрного мистецтва, що експонувалися на всеукраїнських та міжнародних художніх виставках[18]. Один із засновників Творчої спілки ковалів України[19].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б КОНСХУ, секція критики і мистецтвознавства
  2. ↑ а б Oksana Mas. Post-vs-Proto-Renaissance- curated by Achille Bonito Oliva and Oleksiy Rogotchenko. Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 7 грудня 2020.
  3. ↑ а б Офіційне повідомлення НАМ України від 11.06.2021. Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 9 листопада 2021.
  4. ↑ О. Роготченко. Мистецтвознавство: Роздуми і життя: монографія. Київ: Фенікс, 2018, ст. 693—695. ISBN 978-966-1364-86-7.
  5. ↑ О. Роготченко. Спомин про вчителя: Леонід Владич. Художня культура. Актуальні проблеми: Зб. наук. пр. / Ін-т проблем сучас. мистецтва НАМ України. Київ: Хімджест, 2010. Вип. 7. С. 599—609
  6. ↑ Співробітник ІПСМУ Роготченко О. О.
  7. ↑ О. Роготченко. Мистецтвознавство: Роздуми і життя: монографія. Київ: Фенікс, 2018, ст.697. ISBN 978-966-1364-86-7.
  8. ↑ виставка К. Роготченка
  9. ↑ Виставка Костянтина Роготченка «Міфологія лінії» у МЦ «Шоколадний будинок»
  10. ↑ О. Роготченко. Петро Петрович Печорний: Каталог виставки творів. Спілка художників України, КОСХУ. Київ: Поліграфкнига, 1988. 64 с.: іл.
  11. ↑ О. Роготченко. Виставка Л. Жоголь // Советское декоративное Искусство. 198З. № 6. (рос.)
  12. ↑ О. Роготченко Народні таланти: Майстер кераміки Володимир Борозенець // Народна творчість та етнографія. 1983. № 1. С. 36–38.
  13. ↑ О. Роготченко. Іван Аполлонов, заслужений художник Української РСР: Художнє скло: Каталог виставки творів. Спілка художників України, КОСХУ. Київ: Київ. фабрика друк. реклами, 1984. 36 с.: іл.
  14. ↑ МІСТ, тексти випусків 2006—2018 р.
  15. ↑ Єфремова В. «Митець + Мистецтвознавець» — Київський проект О. Роготченко 2009
  16. ↑ Сидор-Гібелинда О. На каналі, в тіні соборів: Венеційська бієнале і тамтешня українська своєрідність// Артанія.–2011.–№ 3 (кн.24). –С.94.
  17. ↑ О. О. Роготченко. Соціалістичний реалізм і тоталітаризм
  18. ↑ Друге відродження //Художня культура. Актуальні проблеми: наук. вісник / ІПСМ НАМ України. Київ: Фенікс, 2017. Вип. 13. С. 220—223.
  19. ↑ Художнє ковальство України. Кн. 1: Відродження. Донецьк: Регіон, 2007. 120 с.: іл. Співавт.: В. Бурдук, І. Руденко.

Джерела[ред. | ред. код]

  • В. Сидоренко. Переднє слово до монографії Роготченко О. О. «Соціалістичний реалізм і тоталітаризм». — Київ; Фенікс, 2007. — 608 с.: іл. с. 9—10.
  • Зіненко Т. Мистецтвознавчі здобутки О. Роготченка. // Зоря Полтавщини. — 21 липня 2010. — С. 2.
  • Енциклопедичний довідник. Художники України. // Роготченко Олексій Олексійович. — К., 2006.– Випуск перший. — С. 473.
  • Селівачов М. Вшануємо ювіляра. Олексій Роготченко // Українське мистецтво. — 2004. — Осінь-зима, № 3. — С. 126—127.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Роготченко_Олексій_Олексійович&oldid=40875050