Літературно-мистецька премія імені Івана Нечуя-Левицького

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Літературно-мистецька премія імені Івана Нечуй-Левицького[1] – нагорода за високохудожнє оригінальне втілення українського національного характеру в творах літератури та мистецтва

Історія заснування[ред. | ред. код]

Премію імені видатного українського письменника, фольклориста й етнографа Івана Нечуй-Левицького було засновано Українським фондом культури (керівник – поет Борис Олійник) та київським Українським Домом (керівник на той час – Лариса Хоролець) у 1993 році з метою «пошанування і заохочення творчої спільноти до нових плідних пошуків у розробці національно-історичної проблематики»[2].

Представлення робіт на премію[ред. | ред. код]

Лауреатами премії можуть стати творчі працівники в галузі літератури та мистецтва, окремі творчі колективи, що представляють цілісну творчу роботу, чи їхні керівники.

Присудження премії[ред. | ред. код]

Присудження премії приурочується щорічно до дня народження Івана Семеновича Нечуй-Левицького (25 листопада).
Достойників на нагороду визначає Конкурсна комісія, утворена з найбільш відомих і авторитетних діячів культури і мистецтва України.
Нагороду можуть одержувати не тільки громадяни України.
Кількість осіб, відзначених премією із року в рік може змінюватись.

Лауреати премії[ред. | ред. код]

Павло Глазовий
Вадим Крищенко

За час, який минув з моменту заснування премії, лауреатами премії стали відомі письменники, художники, актори, композитори — біля 60-ти осіб, а саме:

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]