Пліній (кратер)
| Пітат | |
|---|---|
  | |
| Координати | 15°21′36.000000099998″ пн. ш. 23°36′36.000000099998″ сх. д. / 15.36000° пн. ш. 23.61000° сх. д. |
| Діаметр | 43 км |
| Глибина | 4,3 км |
| Довгота ранкового термінатора | 336° |
| Епонім | Пліній Старший |
  Пітат | |
Пліній (лат. Plinius) — великий місячний ударний кратер, розташований на кордоні між морем Ясності і морем Спокою. Назву присвоєно на честь Гая Плінія Секунда (Плінія Старшого, (лат. Gaius Plinius Secundus)) — давньоримського письменника-ерудита, автора «Природної історії», та затверджено Міжнародним астрономічним союзом (МАС) у 1935 р. Кратер порівняно молодий, утворення його відноситься до ератосфенівського періоду[1].
На південному заході від кратера знаходиться кратер Росс, на заході — Гемські гори і кратер Аль-Бакрі, на північному заході мис Архерузія, на північному сході — кратер Дауес. На півночі від кратера знаходиться «система борозен», названа по імені кратера, і невеликий кратер Бракетт[2]. Селенографічні координати центру кратера 15.36° пн. ш. 23.61° сх. д. / 15° пн. ш. 24° сх. д., діаметр 41,31 км[3], глибина 3,07 км[4].
Кратер має масивні зовнішні укоси, гострий вал, терасовидні внутрішні схили валу, дещо овальну форму. У західній частині один із піків валу досягає вивищення 1800 м над навколишньою місцевістю, середнє піднесення вала над навколишньою місцевістю становить 1060 м, над дном чаші кратера 3240 м[5]. Зовнішня частина вала порізана численними глибокими долинами. Особливо помітна пологих у південній частині вала, що має трикутну форму з основою 16—19 км. Дно чаші кратера помітно світліше навколишньої місцевості, горбкувате, з більш рівною східною частиною і центральним піком складної форми висотою близько 900 м[1]. Система променів біля кратера відсутня. Обсяг кратера становить 1412 км3[5].
Кратер Пліній знаходиться в області більш темних і менш старих порід порівняно з поверхнею моря Ясності, що складаються з ільменіту (тітаністого залізняку) і належить до кратерів, у яких зареєстровано температурні аномалії під час затемнень. Пояснюється це тим, що подібні кратери мають невеликий вік, і оскільки скелі не встигли покритися реголітом, вони діють як термоізолятор. Реголіт в околицях кратера має великий вміст гелію-3 і є перспективним районом для його промислового освоєння в майбутньому.
Ще одна особливість кратера — цікава гра світла і тіні в північній частині внутрішнього схилу валу (на нижній фотографії — у правій частині), що нагадує багатьом зображення давньоєгипетського бога Хору.
У кратері спостерігалися швидкоплинні місячні явища у вигляді світіння в тіні. На наведеному графіку представлено перетин кратера в різних напрямках, масштаб по осі ординат вказано у футах, масштаб у метрах вказаний у верхній правій частині ілюстрації.
Ці кратери заведено позначати на картах літерою, розміщеною біля їх центру з того боку, що найближчий до кратера «Пліній»[6].
| Пліній | Широта | Довгота | Діаметр |
|---|---|---|---|
| A | 12,99° пн. ш. | 24,17° сх. д. | 3,45 км |
| B | 14,09° пн. ш. | 26,27° сх. д. | 6,55 км |
- http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_94_wac.pdf [Архівовано 13 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Цифровий фотографічний атлас Місяця Фотографії кратера з Аполлона-15 і Аполлона-17 [Архівовано 26 серпня 2014 у Wayback Machine.]
- Фотографії кратера з Аполлона-15 і Аполлона-17 [Архівовано 26 серпня 2014 у Wayback Machine.]
- Фотографії кратера на сайті «Lunar picture of the day»(англ.)
- http://www.lpi.usra.edu/resources/mapcatalog/usgs/I510/ [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- http://www.lpi.usra.edu/resources/mapcatalog/LTO/lto60b1_1/ [Архівовано 27 листопада 2020 у Wayback Machine.]
- http://www.lpi.usra.edu/resources/mapcatalog/LM/lm60/ [Архівовано 28 квітня 2017 у Wayback Machine.]
- http://planet4589.org/astro/lunar/RP-1097.pdf [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Кратер Пліній на сайті The Moon Wiki. Архів оригіналу за 9 жовтня 2019. Процитовано 24 серпня 2014.
- ↑ Кратер Плиний на карте LAC60. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 24 серпня 2014.
- ↑ Справочник Международного Астрономического Союза. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 24 серпня 2014.
- ↑ John E. Westfall's Atlas of the Lunar Terminator, Cambridge Univ. Press (2000. Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 24 серпня 2014.
- ↑ а б Lunar Impact Crater Database (2011) Losiak et al, LPI Lunar Exploration Intern Program (2009). Revised by Ohman, LPI (2011).
- ↑ Bussey, B.; Spudis, P., (2004). The Clementine Atlas of the Moon. New York: Cambridge University Press. ISBN 0-521-81528-2.(англ.)