Гемські гори (Місяць)
.png)
.jpg)
Гемські гори (лат. Montes Haemus) — гірський хребет на Місяці. Тягнеться вздовж південно-західної межі Моря Ясності. Північно-західним кінцем з'єднується з Апеннінами, а південно-східний переходить у мис Архерузія (лат. Promontorium Archerusia) на межі морів Ясності та Спокою. Довжина хребта — близько 400 км, висота — до 5,0 км над прилеглими ділянками Моря Ясності[1]. Координати північно-західного кінця — біля 23.1° пн. ш. 4.0° сх. д. / 23° пн. ш. 4° сх. д., а південно-східного — 15.5° пн. ш. 21.0° сх. д. / 16° пн. ш. 21° сх. д.
Цей хребет носить давньогрецьку назву Балканських гір, пов'язану з ім'ям міфічного Гема. На карті Місяця вона з'явилася завдяки Яну Гевелію, який давав місячним горам імена земних. Але у Гевелія ця назва (у вигляді Mons Æmus) стосувалася іншого об'єкта — залишків валу кратера Александр, розташованого на іншому боці Моря Ясності[2][3]. У XIX столітті Йоганн Генріх фон Медлер переніс ім'я Гемських гір на об'єкт цієї статті[4] (у Гевелія безіменний[2]). Ця назва (у вигляді Haemus) узвичаїлася й потрапила на основні місячні карти XIX століття[5]. 1935 року вона ввійшла в перший міжнародний каталог місячних назв Міжнародного астрономічного союзу[4], а 1964 року набула нинішнього вигляду Montes Haemus[6]. Цю ж назву зі зворотним порядком слів — Haemus Montes — носить одна з гірських систем Іо[7][8]. Жодна з вершин Гемських гір власної назви не отримала.
З південно-західного боку Гемських гір лежить кілька невеликих ділянок, укритих базальтовою лавою, — озера Ненависті, Смутку, Радості й Зими. На південь від східного краю хребта лежить Затока Слави Моря Спокою.
Найбільші кратери, розташовані в Гемських горах, — 27-кілометровий Менелай та 20-кілометровий Ауверс. Недалеко від хребта лежать кратери Бовен, Сульпіцій Галл, Добре, Таке, Аль-Бакрі та Пліній.
У Морі Ясності неподалік Гемських гір знаходяться гряди Геста, Бакленда та Сорбі, а далі на схід — гряда Ніколя, якою починається Зміїний Хребет. Є поблизу гір і системи борозен — борозни Сульпіція Галла та борозни Менелая, а біля східного кінця — борозни Плінія.
Найбільшої висоти Гемські гори сягають на 18.51° пн. ш. 10.08° сх. д. / 19° пн. ш. 10° сх. д.: 2,5 км над середнім рівнем поверхні Місяця та 5,0 км над прилеглими ділянками Моря Ясності[1].
В Гемських горах багато невеликих хребтів та западин, що тягнуться паралельно самій гірській системі — з північного заходу, від басейну недалекого Моря Дощів. Вони утворилися при падінні порід, викинутих при ударі, що створив цей басейн[9]. На морських ділянках їх нема, оскільки лавовий покрив морів з'явився пізніше. Викиди згаданого басейну зруйнували Гемські гори досить сильно, і ці форми рельєфу там виражені дуже яскраво[10].
- ↑ а б За даними лазерного альтиметра на супутнику Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS [Архівовано 22 січня 2019 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Hevelius J. [1] — Gedani : Hünefeld, 1647. — P. 226–227, 228. — DOI: Архівовано з джерела 30 червня 2018 (Æmus Mons вказано в списку назв на с. 228 [Архівовано 27 листопада 2020 у Wayback Machine.])
- ↑ Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 201, 209. — ISBN 9780521544146.
- ↑ а б Blagg M. A., Müller K., Wesley W. H., Saunder S. A., Franz J. Named Lunar Formations. — London : P. Lund, Humphries & Co. Ltd, 1935. — P. 24. — Bibcode: (Витяги).
- ↑ Blagg M. A., Saunder S. A. Collated list of lunar formations named or lettered in the maps of Neison, Schmidt, and Mädler. — Edinburgh : Neill & Co., Ltd, 1913. — P. 22. — Bibcode:
- ↑ Table 2: Nomenclature revisions // Transactions of the IAU: volume XIIB (Proceedings of the 12th General Assembly of the IAU, Hamburg, 1964) / J. C. Pecker. — Academic Press, 1966. — P. 205. (Витяги).
- ↑ Haemus Montes. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 9 квітня 2009. Архів оригіналу за 11 грудня 2014. Процитовано 11 грудня 2014.
- ↑ Montes Haemus. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 18 жовтня 2010. Архів оригіналу за 19 липня 2012. Процитовано 11 грудня 2014.
- ↑ Wood C. A. (24 січня 2010). Radiating linears. Lunar photo of the day. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
- ↑ Hartmann, W. K. (1964). Radial Structures Surrounding Lunar Basins, I: The Imbium System (PDF). Communications of the Lunar and Planetary Laboratory. 2: 1—16. Bibcode:1964CoLPL...2....1H. Архів оригіналу (PDF) за 21 лютого 2015. Процитовано 5 березня 2015.
- Карти з назвами деталей поверхні: північний захід [Архівовано 23 жовтня 2014 у Wayback Machine.], центр та схід [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.], південь [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Знімки «Аполлона-15» та «Аполлона-17» [Архівовано 11 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Montes Haemus. Digital Lunar Orbiter Photographic Atlas of the Moon. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. — Гемські гори на знімках апаратів серії Lunar Orbiter
- Геологічна карта околиць гір [Архівовано 11 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Топографічна фотокарта [Архівовано 26 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- Montes Haemus. The-Moon Wiki. Архів оригіналу за 31 травня 2018.
- Wood C. A. (21 серпня 2009). Modes of devastation. Lunar photo of the day. Архів оригіналу за 6 січня 2022.
- Характерний приклад хребтів, утворених при падінні викидів Моря Дощів. Ділянка в області Гемських гір між озерами Радості й Зими, де ці хребти височіють над морською поверхнею. Знімок зонда LRO з роздільною здатністю 1,2 м/піксель (дзеркально обернене зображення: схід ліворуч).