Полонський Яків Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Полонський Яків Петрович
Yakov Polonskiy.jpg
Народження 18 грудня 1819(1819-12-18)[1][2]
  Помилка Lua у Модуль:Sources-utils у рядку 559: attempt to index local 'entity' (a nil value).
Смерть Помилка Lua у Модуль:Sources-utils у рядку 559: attempt to index local 'entity' (a nil value).
  Помилка Lua у mw.wikibase.entity.lua у рядку 88: data.schemaVersion must be a number, got nil instead.
Громадянство(підданство) Flag of Russia.svg Російська імперія
Alma mater Московський державний університет імені Ломоносова
Мова творів російська мова[4]
Рід діяльності Помилка Lua у Модуль:Sources-utils у рядку 559: attempt to index local 'entity' (a nil value).
Дружина Помилка Lua у Модуль:Sources-utils у рядку 559: attempt to index local 'entity' (a nil value).
Нагороди та премії
S: Роботи у Вікіджерелах
CMNS: Полонський Яків Петрович на Вікісховищі

Яків Петрович Полонський (6 (18) грудня 1819, Рязань — 18 (30) жовтня 1898, Санкт-Петербург) — російський поет і прозаїк.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в сім'ї бідного чиновника. Закінчивши гімназію в Рязані (1838), вступив до юридичного факультету Московського університету. Зблизився з А. А. Григор 'євим і А. А. Фетом, познайомився також з П. Я. Чаадаєвим, А. С. Хомякова, Т. Н. Грановським.

У журналі «Вітчизняні записки» в 1840 опублікував перший вірш. Брав участь у студентському альманасі «Підземні ключі».

Після закінчення університету (1844) жив в Одесі, потім отримав призначення у Тифліс (1846), де служив до 1851. З 1851 жив в Санкт-Петербурзі, редагував журнал «Русское слово» (1859—1860). Служив у Комітеті іноземної цензури, в Раді Головного управління у справах друку (1860—1896).

Помер в Санкт-Петербурзі, похований в Рязані на території Рязанського кремля.

Творчість[ред.ред. код]

Літературна спадщина Полонського дуже велика і нерівноцінна, включає в себе кілька збірок віршів, численні поеми, романи, оповідання.

Перша поетична збірка — «Гаммы» (1844). Випущена в Одесі друга збірка «Стихи 1845 року» викликала негативну оцінку В. Г. Бєлінського. У збірці «Сазандар» (1849) відтворив дух і побут народів Кавказу. Невелика частина віршів Полонського відноситься до так званої громадянської лірики («Признаться сказать, я забыл, господа», «Миазм» та інші). Вірш «Узница» (1878) він присвятив Вірі Засулич. На схилі життя звертався до тем старості, смерті (збірка «Вечерний звон», 1890).

Серед поем Полонського найзначніша поема-казка «Кузнечик-музыкант» (1859).

Писав також в прозі. Перша збірка прози «Рассказы» вийшов окремим виданням у 1859 році. У романах «Признания Сергея Чалыгина» (1867) і «Женитьба Атуева» (1869) слідував І. С. Тургенєву. В основу роману «Дешёвый город» (1879) лягли враження одеської життя. Автор дослідів в жанрі мемуарів («Мой дядя и кое что из его рассказов»).

1876 року написав «Споминки про Шевченка».

Багато віршів Полонського покладені на музику А. С. Даргомижським, П. І. Чайковським, С. В. Рахманіновим, С. І. Танєєва, А. Г. Рубінштейном, М. М. Івановим і стали популярними романсами та піснями. «Песня цыганки» («Мой костёр в тумане светит»), написана в 1853 році, стала народною піснею.

Написав лібретто до опери «Ніч перед Різдвом».

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б в г Полоцкая Э. А. Полонский // Краткая литературная энциклопедия Москва: Велика російська енциклопедія. — Т. 5.
  2. а б data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Полонский Яков Петрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. гл. ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb164488239