Поляченко Володимир Аврумович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Поляченко Володимир Аврумович
Поляченко Володимир.jpg
Володимир Поляченко
Народився 14 серпня 1938(1938-08-14)
місто Київ
Помер 20 квітня 2012(2012-04-20) (73 роки)
місто Київ
Поховання Берковецьке кладовище
Громадянство СРСР СРСР Україна Україна
Діяльність політик, інженер
Alma mater Київський національний університет будівництва і архітектури
Посада Народний депутат України[1] і Народний депутат України[2]
Партія Політична партія «Наша Україна»
У шлюбі з Лариса Юліївна
Діти Син Юрій, дочка Дар'я
Нагороди
Герой України (орден Держави) — 14 серпня 2003
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «Знак Пошани»
Заслужений будівельник України
Державна премія України в галузі архітектури
Сторінка в Інтернеті polyachenko.openua.net/bio.php
Україна Народний депутат України
5-го скликання
Наша Україна 25 травня 2006 8 червня 2007
6-го скликання
НУНС 23 листопада 2007 20 квітня 2012

Поля́ченко Володи́мир Авру́мович (14 серпня 1938(19380814), Київ — 20 квітня 2012, Київ) — український політичний діяч, інженер, підприємець, почесний Президент холдингової компанії «Київміськбуд», народний депутат України 5—6 скликань, Почесний Консул Республіки Чилі в Україні, Герой України (2003). Лауреат Державної премії України в галузі архітектури (2003).

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Народився 14 серпня 1938 (м. Київ); дружина Лариса Юліївна; син Юрій; дочка Дар'я.

У 1961 закінчив факультет бетонних і залізобетонних виробів Київського інженерно-будівельного інституту за спеціальністю «інженер-будівельник-технолог».

З 1961 — майстер, з 1962 — головний технолог, завод залізобетонних виробів № 2 тресту «Буддеталь». З 1972 — директор, завод залізобетонних виробів ЗЗБВ-5. З 1976 — керівник, трест «Буддеталь» Головкиївміськбуду. 1979–1982 — заступник начальника, Головкиївміськбуд. 1982–1988 — начальник, управління «Київрембуд» при Київському міськвиконкомі. 1988–1992 — 1-й заступник начальника, Головкиївміськбуд. З 1992 — президент, холдингова компанія «Київміськбуд». Серпень 1995 — травень 2006 — голова правління — президент, Холдингова компанія «Київміськбуд». Радник Прем'єр-міністра України на громадських засадах (лютий 2003 — березень 2006). Член Центральної ради Української партії «Єдність» (грудень 2001–2005). Депутат Київської міськради (жовтень 2002 — квітень 2006). Обраний депутатом Київської міськради (квітень 2006). Академік Академії будівництва та архітектури.

Квітень 2002 — кандидат в народні депутати України від блоку «Єдність», № 7 в списку. На час виборів: президент АТ "Холдингова компанія «Київміськбуд», член Української партії «Єдність»[3]. Березень 1998 — кандидат в народні депутати України, виборчий округ № 219, м. Київ. З'яв. 60,1%, за 15,3%, 2 місце з 22 претендентів. На час виборів: президент холдингової компанії «Київміськбуд».

Народний депутат України 5-го скликання з квітня 2006 по червень 2007 від Блоку «Наша Україна», № 32 в списку. На час виборів: голова правління холдингової компанії «Київміськбуд», член НСНУ. Заступник голови Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства (з липня 2006), член фракції Блоку «Наша Україна» (з квітня 2006). Склав депутатські повноваження 8 червня 2007.

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 від блоку «Наша Україна — Народна самооборона», № 32 в списку. На час виборів: тимчасово не працював, член НСНУ.

11 березня 2010 увійшов до провладної коаліції, ставши тушкою.

Співавтор методики «Нетрадиційні методи організації будівництва в період переходу до ринкових відносин» (1995).

Надгробок
меморіальна дошка

Помер 20 квітня 2012 року. Похований в Києві на Берковецькому кладовищі.

Діяльність[ред. | ред. код]

27 квітня 2010 року голосував за ратифікацію угоди Януковича — Медведєва, тобто за продовження перебування ЧФ Росії на території України до 2042 р.

Нагороди[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

9 серпня 2012 року в Києві, на будинку ПАТ ХК «Київміськбуд», що знаходиться за адресою вулиця Михайла Омеляновича-Павленка 4/6, Володимиру Поляченку була встановлена гранітна меморіальна дошка, яка згодом була замінена бронзовим погруддям. Під погруддям напис:

«У цьому будинку з 1988 по 2012 рік працював видатний будівничий, талановитий організатор будівельної справи, Герой України, Почесний громадянин міста Києва Поляченко Володимир Аврумович».[10]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  3. Постанова Центральної виборчої комісії від 1 лютого 2002 року № 181 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі, включених до виборчого списку кандидатів у народні депутати України від виборчого блоку політичних партій "Єдність" по виборах народних депутатів України 31 березня 2002 року»
  4. Указ Президента України від 25 червня 2003 року № 548/2003 «Про присудження Державних премій України в галузі архітектури 2003 року»
  5. Указ Президента України від 19 серпня 2008 року № 726/2008 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій з нагоди Дня незалежності України»
  6. Указ Президента України від 29 листопада 1996 року № 1127/96 «Про нагородження відзнакою Президента України - орденом "За заслуги"»
  7. Указ Президента України від 13 серпня 1998 року № 876/98 «Про нагородження відзнакою Президента України - орденом "За заслуги"»
  8. Постанова Кабінету Міністрів України від 25 травня 2000 року № 835 «Про нагородження Поляченка В.А. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України».
  9. Постанова Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2003 року № 1251 «Про нагородження Поляченка В.А. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України».
  10. У Києві відкрили меморіальну дошку заслуженому будівельнику України Володимиру Поляченку. Газета «Хрещатик»

Посилання[ред. | ред. код]