Поровський Микола Іванович
Поровський Микола Іванович | |
---|---|
Народився |
20 червня 1956 (67 років) Заріцьк, Ровенський район, Ровенська область, Українська РСР, СРСР |
Країна | Україна |
Національність | українець |
Діяльність | народний депутат України |
Відомий завдяки | борець за незалежність України у ХХ столітті |
Alma mater | НАДУ при Президентові України і НУВГП |
Знання мов | українська[1] |
Членство | Верховна Рада України IV скликання |
Посада | народний депутат України[2], народний депутат України[3] і народний депутат України[4] |
Партія | НРУ, РХП |
У шлюбі з | Поровська Іванна Анатоліївна |
Нагороди | |
Микола Іванович Поровський (нар. 20 червня 1956, с. Заріцьк, Рівненська область) — народний депутат України 1, 2 та 4 скликань Верховної Ради України. Борець за незалежність України у ХХ сторіччі[5], один із засновників Народного Руху України, організатор найбільших акцій боротьби за Незалежність-Ланцюга злуки та ін., член Комітету підтримки Литви. Голова Республіканської християнської партії. Полковник Збройних Сил України, заступник командира 3 полку Спп, начальник відділу в ГУРОС Генерального Штабу ЗСУ. Автор ряду книг з національно-патріотичної тематики, член Національної спілки письменників України.
Біографія[ред. | ред. код]
Закінчив Український інститут інженерів водного господарства (1974—1979), інженер будівельник. Закінчив Національну академію державного управління при Президентові України, магістр державного управління (2005 р.). Працював майстром, виконробом будівельного управління «Промбуд» (м. Івано-Франківськ). 1984 року став секретарем комітету ЛКСМУ комбінату «Івано-Франківськпромбуд». З цього ж 1984р переходить на керівну роботу — заступником начальника Управління виробничо-технічної комплектації тресту «Прикарпатбуд», потім заступником начальника УВТК тресту «Рівнепромбуд».
У 1988—1991 роках — активний учасник національно-визвольної боротьби за незалежність України. У 1989—1994 роках — Голова Координаційної Ради, заступник Голови Народного Руху України. Організатор найбільших акцій боротьби за Незалежність — Ланцюга злуки та численних мітингів. Як член Комітету підтримки Литви брав участь у прориві енергетичної блокади Литви у грудні 1990 року та захисті Литовського Парламенту.
1990—1994 Народний депутат України 1-го (12-го) скликання Верховної Ради-координатор парламентської групи «Народна Рада». Брав участь у написанні і проголошенні Акту Державної Незалежності України і внесенні Прапора Незалежності у Верховну Раду разом із В. Чорноволом та ін.
1994—1998 Народний депутат України 2-го скликання Верховної Ради. Брав участь у розробці та прийнятті Конституції України.
З 1994 член УРП — заступник Голови; член Вищої Церковної Ради УПЦ КП; координатор Конгресу національно-демократичних сил; з 1992 голова ГО «Крим з Україною», з 1997 р. Голова Республіканської Християнської партії, з 2010 голова ГО «Українська Народна Рада».
1999—2004 рр. — перший заступник Голови Держкомітету України з енергозбереження.
2005—2006 рр. народний депутат України 4-го скликання Верховної Ради
2014 — по цей час старший офіцер арт. бригади, заступник командира 3-го полку спеціального призначення (Кропивницький), начальник відділу в ГУРОС Генерального Штабу ЗСУ.
31 серпня 2014 року, під час Російсько-Української війни на Донбасі, на своїй сторінці у фейсбуку політик повідомив про призначення його на посаду старшого офіцера армійської артилерійської бригади у званні підполковника[6][7]. З вересня 2014 р. призначений заступником командира 3-го полку спеціального призначення (Кропивницький) — брав участь у бойових діях в зоні АТО[8].
Твори[ред. | ред. код]
Микола Поровський є автором книг «Забутий заповіт борцям за Україну» (1996), «Розповідь про горіння» (1999), «Бурею битва гриміла» (2007), «Ключ від вершини» (2008), «Тільки РУХом життя і обіймеш…» (2009), «За вашу і нашу волю» (2011)[9].
Відзнаки та нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Свободи (16 липня 2020) — за значний особистий внесок у справу державотворення, побудову незалежності Української держави, активну громадсько-політичну діяльність та з нагоди 30-річчя проголошення Декларації про державний суверенітет України[10].
- Орден «За заслуги» I ступеня (18 листопада 2009) — за визначний особистий внесок у відстоювання національної ідеї, становлення і розвиток Української незалежної держави та активну політичну і громадську діяльність[11]
- Орден «За заслуги» II ст. (22 серпня 2016) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[12].
- Орден «За заслуги» III ступеня (23 серпня 2005) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науковий та культурний розвиток України, вагомі трудові здобутки та активну громадську діяльність[13]
- Нагороджений Медаллю «Учасник АТО», Орденами УПЦ КП «Св. Володимира» 1-го та 2-го ступеня, Грамотою Верховної Ради «За особливі заслуги перед українським народом».
Захоплення[ред. | ред. код]
Микола Поровський захоплюється гірськими лижами та альпінізмом. Був у складі експедицій українських альпіністів в гори Середньої Азії, Кавказу та ін.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ http://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/DEPUTAT1/spisok1.htm
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=2
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
- ↑ Закон України від 9 квітня 2015 року № 314-VIII «Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті»
- ↑ Сторінка ФБ Миколи Поровського
- ↑ Політик Микола Поровський вирушив на війну. Радіо «Свобода»
- ↑ Замполіт «кіборгів»: Українська армія здатна впоратись власними силами
- ↑ Презентація нової книги Миколи Поровського
- ↑ Указ Президента України від 16 липня 2020 року № 277/2020 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 18 листопада 2009 року № 939/2009 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Свободи»
- ↑ Указ Президента України від 22 серпня 2016 року № 338/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 25-ї річниці незалежності України»
- ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2005 року № 1193/2005 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 14-ї річниці незалежності України»
Джерела[ред. | ред. код]
- Поровський М. Ключ від вершини. — Рівне: ПП Лапсюк, 2008.
- Тільки РУХом життя і обіймеш. — Рівне, 2009.
Посилання[ред. | ред. код]
- Поровський Микола Іванович. Біографія
- Микола Поровський: «Прапор волі внесли, а олігархів винесемо» // Рівненський обласний тижневик «Волинь»
- Закон України: «Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті» (Документ 314-19, чинний, поточна редакція — прийнятий 09.04.2015)
|
- Народились 20 червня
- Народились 1956
- Уродженці Заріцька
- Випускники Національної академії державного управління при Президентові України
- Випускники Національного університету водного господарства та природокористування
- Кавалери ордена Свободи
- Кавалери ордена «За заслуги» I ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» II ступеня
- Члени НРУ (до 1991 року)
- Народні депутати України 4-го скликання
- Народні депутати України 2-го скликання
- Народні депутати України 1-го скликання
- Діячі Товариства української мови
- Альпіністи України
- Члени Великої Ради Народного Руху України