Портрет Еміля Золя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Портрет Еміля Золя
Дата створення / заснування 1868
Зображення
Назва фр. Portrait d'Émile Zola
Країна  Франція
Адміністративна одиниця Париж
Місце розташування Музей д'Орсе
Головний предмет твору Еміль Золя
Жанр портрет
Творець Едуар Мане[1]
Каталожний код 146[2], 137[2], 128 і 118[2]
З матеріалу олійна фарба і полотно
Зображує Еміль Золя, Олімпія, книга[1], чоловік[1], естамп[1], читання[1], ширма[1], фотографія[1], пташине перо[1] і sittingd[1]
У збірках Музей д'Орсе
Інвентарний номер RF 2205
Історія експозиції Salon of 1868d[2]
Ширина 114 ± 1 см
Висота 146,5 ± 0,1 см
Статус авторських прав 🅮
Описано за адресою photo.rmn.fr/archive/07-529179-2C6NU0JTCU8A.html
Офіційний сайт
CMNS: Портрет Еміля Золя у Вікісховищі

«Портрет Еміля Золя» (фр. Portrait d'Émile Zola) — картина, написана в 1868 році французьким художником Едуаром Мане. Зберігається в музеї Орсе в Парижі. Розмір картини — 146,5 × 114 см[3][4].

На картині зображений друг художника — французький письменник і публіцист Еміль Золя.

Історія[ред. | ред. код]

Еміль Золя вперше побачив картини Едуара Мане під час «Салону відхилених» 1863 року і відтоді став гарячим шанувальником творчості художника, яка відкидалася багатьма критиками того часу. У 1860-х роках Золя написав кілька статей про Мане, в яких, зокрема, захищав його від несправедливої критики[5].

Золя і Мане познайомилися в травні 1866 року. Через деякий час в знак своєї подяки Мане запропонував написати портрет письменника. Мане працював над цим портретом у 1868 році у своїй майстерні на вулиці Гійо. Картина була представлена публіці на Паризькому салоні 1868 року[5].

Після закінчення роботи Мане подарував її Емілю Золя. Після смерті Золя у 1902 році, картина залишалася у його вдови. У 1918 році вона подарувала портрет Лувру з умовою, щоб він залишався у неї до кінця її життя, так що картина потрапила до Лувру лише в 1925 році. У 1986 році вона була передана з Лувру в музей Орсе[5].

Опис[ред. | ред. код]

Еміль Золя зображений сидячим впівоберта до глядача, з відкритою книгою в руках (вважають, що це «Історія живопису» Шарля Блана). Перед ним — письмовий стіл, завалений книгами, журналами та іншими предметами, пов'язаними з творчістю письменника. Серед них — брошура з нарисом Золя «Новий шлях живопису: Едуар Мане». На стіні над столом можна розрізнити чорно-білу репродукцію картини Мане Олімпія", яка частково закриває гравюру з картини Веласкеса «Тріумф Вакха», а також кольорову гравюру Утагави Куніакі II із зображенням японського борця. У лівій частині полотна зображена японська ширма[4][5][6][7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к JocondeLab — 2014.
  2. а б в г Joconde — 1975.
  3. Edouard Manet — Emile Zola (HTML). Musée d’Orsay. Процитовано 04.03.2015. 
  4. а б Edouard Manet — Emile Zola (HTML). Musée d’Orsay. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 04.03.2015. 
  5. а б в г Шедевры Музея Орсе — каталог-альбом / Татьяна Карпова, Екатерина Селезнёва. — Москва : СканРус, 2006. — С. 76-77. — ISBN 5-93221-096-6.
  6. Impressionism: A Centenary Exhibition, the Metropolitan Museum of Art, December 12, 1974 — February 10, 1975 / Michel Hoog, Charles S. Moffett. — New York : Metropolitan Museum of Art, 1974. — С. 115-118. — ISBN 9780870990977.
  7. Т. М. Котельникова. Импрессионизм. — Москва : ОЛМА Пресс, 2004. — С. 59. — (Художественные направления и стили) — ISBN 9785948493282.

Посилання[ред. | ред. код]