Музей д'Орсе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Музей д'Орсе
Портал:Музеї
MuseeOrsay 20070324.jpg
48°51′36″ пн. ш. 2°19′35″ сх. д. / 48.86000000002777455° пн. ш. 2.32638900002777760° сх. д. / 48.86000000002777455; 2.32638900002777760Координати: 48°51′36″ пн. ш. 2°19′35″ сх. д. / 48.86000000002777455° пн. ш. 2.32638900002777760° сх. д. / 48.86000000002777455; 2.32638900002777760
Тип художня галерея[1]
Частина від Établissement public du musée d'Orsay et du musée de l'Orangerie[d][2]
Країна Flag of France.svg Франція[1]
Розташування Париж, 62 rue de Lille 75007,
Адреса 75343[3] rue de Lille[d][3] і rue de Bellechasse[d]
Архітектор Victor Laloux[d]
Засновник Франсуа Міттеран і Валері Жискар д'Естен
Засновано відкритий у 1986.
Відкрито 1986
Оператор Service des Musées de France[d]
Відвідувачі
  • 3 000 000 ± 1 000 000 осіб (2009)
  • 3 480 609 осіб (2014)
  • 2 997 622 осіб (2016)[4]
Директор Guy Cogeval[d] і Laurence des Cars[d]
Сайт musee-orsay.fr
Музей д'Орсе. Карта розташування: Франція
Музей д'Орсе
Музей д'Орсе (Франція)
Нагороди

Музей д'Орсе у Вікісховищі?

Музей д'Орсе (фр. Musée d'Orsay) — національний музей мистецтв у Парижі, розташований в колишньому вокзалі на лівому березі Сени. У музеї представлені переважно французький живопис, скульптура та прикладне мистецтво 18481914 років. Основу експозиції музею складають роботи імпресіоністів та постімпресіоністів. Музей відомий в першу чергу шедеврами Моне, Деґа, Ренуара, Ван Гога.

Історія[ред. | ред. код]

Музей д'Орсе з боку Сени
В музеї

Будівля[ред. | ред. код]

Будівля музею раніше була вокзалом д'Орсе, побудованим в самому центрі Парижа до Всесвітньої виставки 1900 року. На цьому місці височили руїни колишнього палацу, що згорів під час Паризької Комуни. Наприкінці 19 століття, коли планувалася Всесвітня виставка в Парижі, Орлеанська кампанія залізниць скористувалася привідом для заміни руїн на вокзал та готель. Проект створив професор Академії мистецтв — Віктор Лалу (1850—1937). Будівля в стилі еклектика використовувалась близько 35 років, поки не була визнана застарілою. Її покинули і майже 40 років вона ніяк не використовувалась.

Вокзал був кінцевою зупинкою для потягів з південного заходу Франції. Західна частина будівлі слугувала готелем. З 1939 року через недостатню довжину платформи вокзал стали використовувати для приміських ліній.

У 1970-х роках були наміри знести будівлю, що втратила свою функціональність. Врятувало вокзал присудження 1978 року статусу історичної пам'ятки. Президент Франції Валері Жискар д'Естен запропонував перетворити вокзал д'Орсе на музей мистецтва другої половини XIX століття, що стало б продовженням колекції Лувру на протилежному боці Сени. Пропозиція була сміливою і несподіваною, але було зроблено усе для її реалізації.

Два конкурси проектів[ред. | ред. код]

Дирекція музеїв Франції звернулася до уряду і у 1979 р. було проведено конкурс на реконструкцію будівлі. Переможці 1-го конкурсу — архітектори Рено Бардон, Жан-Поль Філіппон та П'єр Кольбок. Зміна вимог до приміщення спонукала до 2-го конкурсу і до групи архітекторів залучили жінку-архітектора, італійку Гає Ауленті. Разом вони і пристосували будівлю під художній музей.

Музей має чотири поверхи, загальна виставкова площа дорівнює 20 000 м². Задум був втілений за президента Франсуа Міттерана, який урочисто відкрив музей 1 грудня 1986 року.

Колекція[ред. | ред. код]

Бальна зала колишнього отеля д'Орсе, декор

Колекція музею д'Орсе походить головним чином з трьох музеїв:

За задумом, колекції музею д'Орсе охоплюють період від 1848 року до 1914-го, стаючи хронологічним продовженням колекцій Лувру. Мистецькі твори з 1915 року купує та демонструє Центр Жоржа Помпіду.

Колекція музею, збагачена приватними пожертвами, охоплює всі сфери образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва: живопис, скульптура, графіка, меблі, фотографія, архітектура (фрагменти будівель, декоративна скульптура), сценографія-художнє оздоблення опери.

Серед представлених — твори пізнього класицизму, академізму, реалізм, імпресіонізм та постімпресіонізм, твори декоративного стилю модерн (відомого у Франції як ар нуво), новітні течії самого початку 20 століття.

Основні художники і скульптори, представлені в музеї (неповний перелік)[ред. | ред. код]

Скульптор Ж.-Б. Карпо, Алегорія танцю для Гранд Опера.

Декоративно-ужиткове мистецтво[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]