Читання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
The Magdalen Reading Rogier.jpg
Kuniyoshi Utagawa, Woman reading.jpg

Чита́ння — один з найважливіших видів мовної діяльності, тісно пов'язаний як з вимовою, так і з розумінням мови. Також «чита́ння» — це здатність сприймати, розуміти інформацію, яка записана (передана) тим або іншим способом або відтворена технічними пристроями. У множині,[1] чита́ння — це цикл доповідей, лекцій, виступів читців, присвячений якому-небудь колу питань; наприклад, парламентські читання (мн.) проекту закону.

Цитата[ред. | ред. код]

Цитата з «World Book Encyclopedia»:

«Читання … закладене в основу навчання і є одним з найнеобхідніших навичок у житті. […] Люди, які вміють добре читати, вносять внесок у створення квітучого, працездатного суспільства. У той же час вони самі живуть більш насиченим життям».

Історія читання[ред. | ред. код]

«Читання» у нашому розумінні, то є виключна діяльність очей, очевидно, не було відомо аж до XV століття. Навіть при читанні поодинці, характерному для освічених людей, текст, що читається вимовлявся вголос.[2]

Види читання[ред. | ред. код]

Konstantin Soitzner Le petit Journal.jpg
Samuel Johnson by Joshua Reynolds 2.png
Gerard Dou 005.jpg

Рідною мовою й іноземною[ред. | ред. код]

Читання іноземною мовою значно важче читання рідною; визначається ступенем володіння іноземною мовою і цілями навчання.[джерело?]

Переглядове і навчаюче[ред. | ред. код]

Переглядове (ознайомлювальне) читання має на меті отримання загальної інформації. Цим видом читання ми користуємося тоді, коли нам необхідно переглянути книгу, журнал, статтю тощо Нам не потрібно знати подробиці і розуміти зміст тексту. Тут для нас головне — отримати загальне уявлення про зміст у цілому. Про що текст взагалі і визначити, чи представляє даний матеріал для нас інтерес.

Всі наші зусилля спрямовані лише на те, щоб визначити чи є потрібна нам інформація у даному тексті.

Переглядове читання ми використовуємо для того, щоб зрозуміти в загальних рисах, про що даний текст, а не що саме повідомляється по тому чи іншому питанню.

Цей вид читання вимагає наявності у читача досить значного об'єму мовного матеріалу, тому у школі навчають лише окремим його прийомам, що забезпечує визначення теми тексту. Час, що відводиться на перегляд, визначається з розрахунку 1 — 1,5 сторінки за хвилину.

Метою навчаючого читання є детальне вивчення змісту тексту.

Поряд з практичними навичками, навчання читанню сприяє підвищенню освіченості та вихованості. Читання великою мірою реалізує пізнавальну функцію мови. Правильний підбір текстів дає можливість використовувати інформацію, що у них міститься, для розширення загального кругозору учнів та у виховних цілях. При читанні розвивається мовна спостережливість, і учні привчаються уважніше ставитися до мовного оформлення своїх думок.

Художнє читання[ред. | ред. код]

Докладніше: Художнє читання

Художнє читання — публічне виконання літературних творів. Художнє читання — жанр естрадного мистецтва.

Навчання читання[ред. | ред. код]

За даними Американської асоціації педіатрії більшість дітей навчаються читання у віці 6-7 років, деякі діти здобувають цю навичку, коли їм 4 або 5 років[3]

При навчанні читати залучені різноманітні ділянки кори головного мозку. Дитина спочатку навчається слухати текст, концентруватися на ньому[4]. Зокрема показано, що добрі навички слухання допомагають краще читати й навпаки[5]. Уже в дітей 7-12 років спостерігається активація потилично-скроневих нервових шляхів, характерних для дорослих[6].

Методики[ред. | ред. код]

Крім традиційних, «шкільних» методик навчання читання, у другій половині XX століття з'явилися і нові методики, зазвичай спрямовані на «раннє» навчання читанню, такі як метод Домана. Набуває поширення також розроблена російським дослідником Левом Штернберґом розвивальна методика навчання читання складами «Ребус-метод».

Особливої популярності серед сучасних батьків набуває навчання читанню за методом Монтесорі, методика розроблена для того, щоб процес читання не був нав’язаний батьками, а складався з поступових етапів творчого розвитку дитини.

Вплив читання на людину[ред. | ред. код]

За даними багатьох досліджень читання позитивно впливає на когнітивні здатності людини. Зокрема здатність читати складні наукові тексти корелює з аналітичними здібностями, можливостями вирішувати задачі тощо[7]. Читання довгого художнього тексту, зокрема роману, залишає тривалі зміни в активності різних зон кори головного мозку[8].

Законотворчість[ред. | ред. код]

Чита́ння (перші, другі, треті) — етап законодавчої роботи, що полягає в обговоренні проєкту закону на пленарній сесії парламенту. У сучасному мовленні, у тому числі в законодавчих актах, нерідко використовується помилкова в даному випадку форма однини (перше читання тощо).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ЧИТАННЯ – Академічний тлумачний словник української мови
  2. Поль Зюмтор. Досвід побудови середньовічної поетики. СПб., 2003, с. 36.
  3. Як навчити дитину читати. Покрокова інструкція на MilkBaby. MilkBaby (укр.). 13 березня 2020. Процитовано 13 квітня 2020. 
  4. Ashley Marcin. Reading to Children: Why It’s So Important and How to Start. Healthline, October 14, 2020(англ.)
  5. Buchweitz, Augusto; Mason, Robert A.; Tomitch, Lêda M. B.; Just, Marcel Adam (2009). Brain activation for reading and listening comprehension: An fMRI study of modality effects and individual differences in language comprehension.. Psychology & Neuroscience 2 (2): 111–123. ISSN 1983-3288. doi:10.3922/j.psns.2009.2.003. (англ.)
  6. Martin, Anna; Schurz, Matthias; Kronbichler, Martin; Richlan, Fabio (2015). Reading in the brain of children and adults: A meta-analysis of 40 functional magnetic resonance imaging studies. Human Brain Mapping 36 (5): 1963–1981. ISSN 10659471. doi:10.1002/hbm.22749. (англ.)
  7. Hsu, Chun-Ting; Clariana, Roy; Schloss, Benjamin; Li, Ping (2019). Neurocognitive Signatures of Naturalistic Reading of Scientific Texts: A Fixation-Related fMRI Study. Scientific Reports 9 (1). ISSN 2045-2322. doi:10.1038/s41598-019-47176-7. (англ.)
  8. Berns, Gregory S.; Blaine, Kristina; Prietula, Michael J.; Pye, Brandon E. (2013). Short- and Long-Term Effects of a Novel on Connectivity in the Brain. Brain Connectivity 3 (6): 590–600. ISSN 2158-0014. doi:10.1089/brain.2013.0166. (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]