Читання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
The Magdalen Reading Rogier.jpg
Kuniyoshi Utagawa, Woman reading.jpg

Читання — один з найважливіших видів мовної діяльності, тісно пов'язаний як з вимовою, так і з розумінням мови. Також «читання» — це здатність сприймати, розуміти інформацію, яка записана (передана) тим або іншим способом або відтворена технічними пристроями.

Цитата[ред. | ред. код]

Цитата з «The World Book Encyclopedia»:

"Читання … закладене в основу навчання і є одним з найнеобхідніших навичок в житті. […] Люди, які вміють добре читати, вносять внесок у створення процвітаючого, працездатного суспільства. У той же час вони самі живуть більш насиченим життям ".

Історія читання[ред. | ред. код]

«Читання» у нашому розумінні, то є виключна діяльність очей, очевидно, не було відомо аж до XV століття. Навіть при читанні поодинці, характерному для освічених людей, текст, що читається вимовлявся вголос.[1]

Види читання[ред. | ред. код]

Konstantin Soitzner Le petit Journal.jpg
Samuel Johnson by Joshua Reynolds 2.png
Gerard Dou 005.jpg

Рідною мовою й іноземною[ред. | ред. код]

Читання іноземною мовою значно важче читання рідною; визначається ступенем володіння іноземною мовою і цілями навчання.[джерело?]

Переглядове і навчаюче[ред. | ред. код]

Переглядове (ознайомлювальне) читання має на меті отримання загальної інформації. Цим видом читання ми користуємося тоді, коли нам необхідно переглянути книгу, журнал, статтю тощо Нам не потрібно знати подробиці і розуміти зміст тексту. Тут для нас головне — отримати загальне уявлення про зміст у цілому. Про що текст взагалі і визначити, чи представляє даний матеріал для нас інтерес.

Всі наші зусилля спрямовані лише на те, щоб визначити чи є потрібна нам інформація у даному тексті.

Переглядове читання ми використовуємо для того, щоб зрозуміти в загальних рисах, про що даний текст, а не що саме повідомляється по тому чи іншому питанню.

Цей вид читання вимагає наявності у читача досить значного об'єму мовного матеріалу, тому у школі навчають лише окремим його прийомам, що забезпечує визначення теми тексту. Час, що відводиться на перегляд, визначається з розрахунку 1 — 1,5 сторінки за хвилину.

Метою навчаючого читання є детальне вивчення змісту тексту.

Поряд з практичними навичками, навчання читанню сприяє підвищенню освіченості та вихованості. Читання великою мірою реалізує пізнавальну функцію мови. Правильний підбір текстів дає можливість використовувати інформацію, що у них міститься, для розширення загального кругозору учнів та у виховних цілях. При читанні розвивається мовна спостережливість, і учні привчаються уважніше ставитися до мовного оформлення своїх думок.

Художнє читання[ред. | ред. код]

Докладніше: Художнє читання

Художнє читання — публічне виконання літературних творів. Художнє читання — жанр естрадного мистецтва.

Навчання читання[ред. | ред. код]

Крім традиційних, «шкільних» методик навчання читання, у другій половині XX століття з'явилися і нові методики, зазвичай спрямовані на «раннє» навчання читанню, такі як метод Домана. Набуває поширення також розроблена російським дослідником Левом Штернберґом розвивальна методика навчання читання складами «Ребус-метод».

Законотворчість[ред. | ред. код]

Читання (перше, друге, третє) — етап законодавчої роботи, що полягає в обговоренні проекту закону на пленарній сесії парламенту.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Поль Зюмтор. Досвід побудови середньовічної поетики. СПб., 2003, с. 36.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Читання як проблема вільного часу : за результатами соціолого-статистичних досліджень : моногр. / В. М. Сеньківський, Т. В. Олянишен, А. М. Штангрет, О. В. Мельников. — Львів : Укр. акад. друкарства, 2009. — 160 с. — ISBN 978-966-322-155-7