Постоловський Антін Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антін Олександрович Постоловський

Час на посаді:
27 червня 1917 — 29 квітня 1918
Попередникпосада заснована
Наступникпосада скасована

Народився1890(1890)
с. Чорнокозинці, Кам'янецький повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Помер12 серпня 1991(1991-08-12)
Буенос-Айрес, Аргентина
Відомий якостанній з живих членів Української Центральної Ради
ГромадянствоУНР УНР
Аргентина Аргентина
ДружинаКлавдія Бахталовська
ДітиМарія
Професіявчитель
Релігіяправославний

Анті́н Олекса́ндрович Постоло́вський (1890, с. Чорнокозинці, нині Кам'янець-Подільського району Хмельницькиї області — 12 серпня 1991, Буенос-Айрес) — український громадський діяч.

Біографічні дані[ред. | ред. код]

Народився 1890 року (за даними «Енциклопедії українознавства» — 1889 року) у селянській сім'ї середнього достатку.

Закінчив Вінницьку учительську семінарію, одружився з Клавдією Бахталовською і повернувся у рідне село, де вчителював.

Ще в семінарії почав писати революційні вірші, друкував їх у частописах. 1909 року збірку його творів конфіскувала царська цензура. Автора судили за державну зраду.

На початку Першої світової війни Постоловського з в'язниці мобілізували на фронт. Від дев'ятої армії його обрали на Всеукраїнський військовий з'їзд, що відбувся у Києві. Там Постоловського обрали до складу Української Центральної Ради.

27 червня 1917 року Президію УЦР, яка до того складалася з голови та двох його заступників, було доповнено чотирма товаришами голови та чотирма секретарями. Одним із цим секретарів став Антін Постоловський.

1919 року Постоловський, уникнувши більшовицького розстрілу, таємно повернувся в Чорнокозинці. 1921 року перейшов за Збруч — на територію Галичини, окупованої Польщею.

1942 року навідався до дружини Клавдії й доньки Марії в Чорнокозинці.

1949 року поселився в Буенос-Айресі. Входив до управи Української центральної репрезентації в Аргентині, до представництва Державного центру УНР. Був членом товариства «Відродження». Співав у церковному хорі (УАПЦ). Виступав зі спогадами на радіо «Свобода».

Дружину Клавдію, яка жила в Радянському Союзі, двічі (1932 та 1953) заарештовували. Вона померла 1979 року.

Був останній з живих членів Української Центральної Ради.

Література[ред. | ред. код]

  • Постоловський Антін // Енциклопедія українознавства. Словникова частина. — Т. 6. — С. 2276.
  • Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник. — К., 1998. — С. 151–152.
  • Урядовець Центральної Ради // Мизак Нестор, Горбатюк Василь. За тебе, свята Україно. — Книга п'ята. — Чернівці — Київ — Торонто, 2006. — С. 13—14.
  • Верстюк В. Українська Центральна Рада (УЦР) // Довідник з історії України. — 2-е видання. — К., 2001. — С. 653.