Чорнокозинці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Чорнокозинці
Czarnokozince.jpg
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Кам'янець-Подільський
Рада/громада Шустовецька
Код КОАТУУ 6822489804
Основні дані
Населення 441
Площа 1,385 км²
Густота населення 318.410 осіб/км²
Поштовий індекс 32333
Телефонний код +380 3849
Географічні дані
Географічні координати 48°39′33″ пн. ш. 26°16′55″ сх. д. / 48.65917° пн. ш. 26.28194° сх. д. / 48.65917; 26.28194Координати: 48°39′33″ пн. ш. 26°16′55″ сх. д. / 48.65917° пн. ш. 26.28194° сх. д. / 48.65917; 26.28194
Середня висота
над рівнем моря
173 м
Водойми річка Збруч
Місцева влада
Адреса ради 32335, Хмельницька обл., Кам’янець-Подільський район, с. Шустівці, вул. Соборна, 45
Карта
Чорнокозинці. Карта розташування: Україна
Чорнокозинці
Чорнокозинці
Чорнокозинці. Карта розташування: Хмельницька область
Чорнокозинці
Чорнокозинці
Мапа

Чорнокозинці у Вікісховищі?

Чорноко́зинці (давніше місто Чорнокозинці) — село Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. Входить до складу Шустовецької сільської ради.

Розташування[ред. | ред. код]

Чорноко́зинці лежать на лівому березі Збруча. На протилежному правому березі річки — село Новосілка (Збручанське) Борщівського району Тернопільської області.

Біля Чорнокозинець знаходиться сірчане джерело. Поклади гіпсу, алебастру, мармуру.

Історія[ред. | ред. код]

Залишки Чорнокозинського замку, липень 2004 року

Один з найдавніших замків на Поділлі.

Чорнокозинський замок був побудований наприкінці XIV — на початку XV століть.

Чорноко́зинці відомі з XV століття. До кінця XVIII століття належало Кам'янецькій єпископській кафедрі та було літньою резиденцією єпископів.

30 жовтня 1467 року в Чорнокозинцях від чуми помер кам'янець-подільський католицький єпископ Миколай Лабунський.

1516 року замок здобули і знищили татари.

1519 Чорнокозинці грамотою короля переіменовано на місто з двома ярмарками в рік.

1573 року замок ще раз руйнується татарами.

1578 місто Чорнокозинці отримало Магдебурзьке право.

Картина Адама Хмельовського «Чорнокозинці», 1886 рік
Панорама Чорнокозинців, кінець XIX — початок XX століття. Фото Юхима Сіцінського

З середини XV-го і до кінця XVIII століття замок належав Кам'янецьким католицьким єпископам.

Замок мав давніший дитинець і новіший,які були розділені стіною з великою брамою.Замок був чотирикутний з чотирма башнями. Грубо збудований з мармурового каміння.Замок був оточений глибоким ровом.

1674 року замок був здобутий турками та знищений.

Єпископ Стефан Богуслав Рупнєвський поставив тут в 18 ст. палац.

1780 року Чорнокозинці за люстрацією згадані вже як поселення з 119 оселями.

У 1795 році замок переходить у власність Російської казни.

Катерина конфіскувала і подарувала племіниці Потьомкіна Скавронській.

Тут при річці був водяний млин.

1967 року урочисто відзначено 600-річчя села.

1993 року надано статус четвертої зони посиленого радіоекологічного контролю.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Чорнокозинський замок (руїни) — побудований наприкінці XIV — на початку XV ст.ст. (використовувався як родовий маєток аж до 1917 року), нині (2000-ні) в руїнах.
  • Костел Йосифа Обручника (1608 р.) (руїни на південному схилі замкового пагорба).
  • Церква Успіння (1867 р.)

Відомі люди[ред. | ред. код]

Панорама Чорнокозинського замку[ред. | ред. код]

Панорама Чорнокозинського замку

Література[ред. | ред. код]

  • Антонюк Є. І. На крутежах прикордоння, або Меридіан Чорнокозинці. — Чернівці: Букрек, 2013. — 640 с.
  • Антонюк Є. І. Екскурсант Кам'янеччини. Меридіан Чорнокозинці. — Чернівці: Видавництво "Буковина", 2015. — 224 с.
  • Іваненко Г. З днем народження Вас, Чорнокозинці // Прапор Жовтня. — 1967. — 15 серпня. — С. 4.
  • Козлова Н. Замок у Чорнокозинцях: Скарби народні // Прапор Жовтня. — 1973. — 10 квітня. — С. 4.
  • Олійник М. Чорнокозинці: Вивчаймо історію рідного краю // Прапор Жовтня. — 1964. — 3 січня. — С. 4.
  • Сіцінський Ю. Оборонні замки Західного Поділля XIV—XVII ст.: Історично-археологічні нариси. — Кам'янець-Подільський, 1994. — С. 61—65.
  • Стояновський Станіслав, Гончарук Ігор. Чорнокозинці. Крізь горнило воєн і пожеж: Історично-публіцистичний нарис. — Кам'янець-Подільський, 2011. — 124 с.
  • Урядовець Центральної Ради // Мизак Нестор, Горбатюк Василь. За тебе, свята Україно. — Книга п'ята. — Чернівці — Київ — Торонто, 2006. — С. 13—14.
  • Dzieduszycki Maurycy. Żywot Wacława Hieronima Sierakowskiego, arcybiskupa lwowskiego. — Kraków, 1868. — 303 s. (пол.)
  • Чернокозинцы // Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. — Каменец-Подольский, 1895. — С. 390—396. (рос.)
  • Чернокозинцы // Приходы и церкви Подольской епархии / Под редакцией священника Евфимия Сецинского. — Біла Церква, 2009. — С. 394—395. (рос.)

Електронні джерела[ред. | ред. код]