Проблема Північних територій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Курильські острови. Зміна кордонів між Японією і Росією зазначені червоним. Японія вимагає від Росії повернути острови, щоби кордон проходив як в 1855 році, коли обидві країни розпочали двосторонні відносини.
Південні Курильські острови (японські повіти)

Пробле́ма Півні́чних терито́рій (яп. 北方領土問題, ほっぽうりょうどもんだい) або Пробле́ма півде́нних Кури́льських острові́в (рос. Проблема южных Курильских островов) — територіальна прикордонна суперечка між Японією та Росією щодо приналежності південних островів Курильської гряди — Ітурупа, Кунашира, Шикотана і Хабомай. Виникла в результаті окупації островів радянськими військами в 1945 року під час японсько-радянської війни, складової Другої світової війни. До окупації острови входили до області Немуро префектури Хоккайдо, Японія. Після окупації вони були інкорпоровані до складу Південнокурильського району Сахалінської області РСФСР. Японія не визнає російського суверенітету над островами і вважає їх своїми[1]. Зокрема, під час підписання Сан-Франциського мирного договору 1951 року із союзниками, Японія відмовилася від Курил та Південного Сахаліну, однак не визнала радянського суверенітету над ними[2]. СРСР, правонаступником якого є Росія, Сан-Франциський договір не підписав, вважаючи Курили своїми на підставі домовленостей союзників в ході Другої світової війни[3]. Вирішення суперечки в міжнародних судових інстанціях блокується Росією. Територіальний диспут є головною перепоною для укладання мирного договору між Японією і Росією після Другої світової війни, стримуючи розвиток японсько-російських відносин.

Історія[ред. | ред. код]

Виникла в результаті окупації островів радянськими військами в 1945 року під час японсько-радянської війни, складової Другої світової війни. До окупації острови входили до області Немуро префектури Хоккайдо, Японія. Після окупації вони були інкорпоровані до новоутвореної Південносахалінської області. Яка була 1947 р. об'єднана із Сахалінською. Невдовзі всі спірні острови, крім Ітурупу, увійшли до складу Южно-Курильського району, а Ітуруп — до Курильського району Сахалінської області РРФСР.

Японія не визнає російського суверенітету над Південними Курильськими островами і вважає їх своїми[1]. Зокрема, під час підписання Сан-Франциського мирного договору 1951 року із союзниками, Японія відмовилася від Курил та Південного Сахаліну, однак не визнала радянського суверенітету над ними[2]. СРСР, правонаступником якого є Росія, Сан-Франциський договір не підписав, вважаючи Курили своїми на підставі домовленостей союзників в ході Другої світової війни. Вирішення суперечки в міжнародних судових інстанціях блокується Росією. Територіальний диспут є головною перепоною для укладання мирного договору між Японією і Росією після Другої світової війни, стримуючи розвиток японсько-російських відносин.

Європейський парламент в резолюції «Відносини між ЄС, Китаєм і Тайванем і безпеку на Далекому Сході», ухваленого 7 липня 2005 року закликав Росію повернути Японії «окуповані території» — південнокурильські острови.

Уряд США підтримує Японію в цій суперечці і визнає суверенітет Японії над «Північними територіями».

21 березня 2022 р. МЗС РФ заявило, що РФ не має наміру продовжувати з Японією перемовини щодо мирного договору, зокрема повідомило про припинення безвізового режиму між південними Курильскими островами та Японією та вихід Росії з діалогу про налагодження спільної господарської на південних Курилах. Такі дії є реакцією Російської сторони на запровадження Японією санкцій щодо Росії через російське вторгнення в Україну в 2022 році[4].

В чернетці нового випуску "Синя книга дипломатії" (урядовий довідник про зовнішню політику Японії), з'явилось формулювання, що Токіо офіційно називатиме південні Курильські острови "споконвічною територією Японії, що знаходяться під незаконною окупацією"[5].

Хронологія[ред. | ред. код]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Проблема Північних територій // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

Література[ред. | ред. код]