Шикотан
| Шикотан | |
|---|---|
| рос. Шикотан, яп. 色丹島 | |
 | |
|
Карта  | |
| Географія | |
| 43°48′ пн. ш. 146°45′ сх. д. / 43.800° пн. ш. 146.750° сх. д.Координати: 43°48′ пн. ш. 146°45′ сх. д. / 43.800° пн. ш. 146.750° сх. д. | |
| Акваторія | Тихий океан, Південно-Курильська протока, Протока Шпанберга, Malokurilskaya Coved, Krabovaya Coved |
| Група островів | Курильські острови |
| Площа | 252,8 км² |
| Найвища точка | 412 м |
| Країна | |
 Росія (де-факто) /  Японія (претендує) [1] | |
| Регіон | Префектура Хоккайдо[2]/Сахалінська область[3] |
| Район | Округ Немуро[2]/Южно-Курильський район[3] |
| Населення |
2820 осіб (2010) |
  Шикотан Шикотан (Японія) | |
 Шикотан Шикотан (Росія) | |
 | |
 Шикотан у Вікісховищі | |
Шикотан (рос. Шикотан, яп. 色丹島 Сікотан-то:) — найбільший острів Малої гряди Курильських островів. Разом з островами Хабомай Радянський Союз готовий був передати його Японії в 1956 році у разі укладання мирної угоди між двома країнами, котра так і не була підписана. Японія донині не визнає суверенітету Росії над цим островом.
Етимологія[ред. | ред. код]
Назва походить з айнської мови й означає «велике село».
Географія[ред. | ред. код]
Загальна площа: 225 км². Острів горбистий з середньою висотою 300 метрів, витягнутий з північного сходу на південний захід, довжина острова — 27 км, ширина — 5-13 км. Найвища висота є 412 м — Гора Томарі. Береги острова дуже порізані й укриті океанічними луками.
Острів утворений вулканічною породою та пісковиками верхньої крейди і кайнозою. Є два згаслих вулкани на Шикотані: гора Томарі і гора Ноторо.
Рослинність: ялиця, модрина, листяних дерев, бамбуковий і ялівцевий підлісок.
Історія[ред. | ред. код]
Росіяни відкрили острів Шикотан для себе у 1733-1743 роках. У 1738-1739 роках експедиція М. Шпанберґа докладно дослідила Шикотан. Після Кримської війни, у 1855 році Путятін підписав Сімодський трактат, за яким встановлювалося, що «кордони між Росією та Японією будуть проходити між островами Ітуруп і Уруп», а Сахалін оголошений «нерозділеним» між Росією та Японією. В результаті до Японії відійшов також острів Шикотан[4]. Острів входили до шічо (округу) Немуро префектури Хоккайдо, Японія.
Острови Ітуруп, Кунашир, Шикотан та Хабомаї опинилися під контролем СРСР в результаті окупації островів радянськими військами в 1945 року під час японсько-радянської війни[5].
Поселення, економіка[ред. | ред. код]
У 1940 році на острові було японське поселення на 1499 осіб. Зараз є два поселення: Малокурильське (раніше Шикотан) з населенням 2244 осіб (2006) і Крабозаводське (раніше Анама) з населенням 925 осіб (2006). Основні види економічної діяльності: рибальство та рибне господарство. Головні морські продукти: ламінарієві, краби, тріска.
Світлини[ред. | ред. код]
-
Однойменне село -
Вид на острів, 1990 рік -
Шикотанська японська святиня до 1945
Дивись також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Японія, США та Україна формально визнають японську приналежність, але фактично острови контролюються Російською Федерацією. Див. Територіальні претензії щодо Курильських островів
- ↑ а б Згідно позиції Японії
- ↑ а б Згідно позиції Росії
- ↑ Сімодський договір [Архівовано 15 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Японія натякнула РФ на референдум на Курилах і нагадала про українців Далекого Сходу. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 листопада 2015.
Посилання[ред. | ред. код]
- Northern Territories / Kuril Islands [Архівовано 25 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
|
|
Це незавершена стаття про острів, чи острови. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||||||||||||