Скрипниківський узвіз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Скрипниківський узвіз
Харків
Скрипниківський узвіз
Скрипниківський узвіз
Скрипниківський узвіз
Місцевість Центр
Район Київський
Колишні назви
Скрипницький провулок, провулок Воробйова
Загальні відомості
Протяжність 260 м
Координати початку 49°59′37″ пн. ш. 36°14′09″ сх. д. / 49.993694° пн. ш. 36.236028° сх. д. / 49.993694; 36.236028
Координати 49°59′34″ пн. ш. 36°14′07″ сх. д. / 49.992833° пн. ш. 36.235306° сх. д. / 49.992833; 36.235306
Координати кінця 49°59′30″ пн. ш. 36°14′12″ сх. д. / 49.991778° пн. ш. 36.236778° сх. д. / 49.991778; 36.236778
поштові індекси 61057
Транспорт
Найближчі станції метро «Історичний музей», 370 м
«Майдан Конституції», 470 м
Рух двосторонній
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі від № 4 до № 15
Архітектурні пам'ятки № 4, 8
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap r2450107
Мапа
Мапа
CMNS: Скрипниківський узвіз у Вікісховищі

Скрипниківський узвіз — узвіз в центрі міста Харкова, розташований у Київському адміністративному районі. Узвіз відгалужується від вулиці Воробйова, йде вниз за рельєфом і закінчується на перехресті з вулицею Громадянською і Слюсарним провулком.

Історія і назва[ред. | ред. код]

Скрипницький провулок (нині узвіз) виник у ті ж часи, що однойменна вулиця, на початку XIX століття. Так само пояснюється і його назва — провулком возили воду з Білгородської криниці, і повозки скрипіли[1].

У 1936 році Скрипницький провулок був перейменований у Ломоносівський. У 1938 році провулок отримав сучасну назву, на честь В. П. Воробйова, анатома, дійсного члена АН УРСР, заслуженого професора СРСР. В. П. Воробйов бальзамував тіло В. Леніна за власною методикою. Крім того, він був одним із засновників анатомічного театру Жіночого медичного інституту, що розташовувався у будинку № 8[2].

У 2021 році у провулку проведено фестиваль «Самі Собі Фест». Тоді узвіз, на якому збереглися декілька історичних будівель та бруківка, став тимчасово пішохідним[3]. Після цього планувалося реконструювати його, перетворивши на пішохідну вулицю[4][5].

29 квітня 2024 року провулку повернуто історичну назву, а також він став узвозом[6].

Будинки[ред. | ред. код]

  • Будинок № 4 — Пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 570. Житловий будинок, архітектор Б. І. Гершкович, 1914 рік.
  • Будинок № 8 — Пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 257. Анатомічний театр Жіночого медичного інституту, архітектор О. М. Бекетов, 1911 рік. Деякий час в цьому будинку розміщувався Народний суд Київського району. Однак пізніше суд переїхав, і будинок залишився напризволяще. У Скрипниківському узвозі знімали деякі епізоди фільму «Дау», і вікна будинку забили дошками[7]. Будинок не використовується і стоїть із забитими дошками вікнами.
  • Будинок № 15 — Колишня фабрика Федора Муравйова, який успадкував булочну і кондитерську від свого батька купця Іларіона Муравйова. На фабриці випікали хліб, виготовляли макаронні і кондитерські вироби[8].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Е. А. Плотичер. История улиц и площадей Харькова. Район улицы Пушкинской. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 27 вересня 2020.
  2. О. В. Дьякова. Університет імені В. Н. Каразіна на мапі Харкова (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 грудня 2020. Процитовано 29 листопада 2020.
  3. Самі Собі Фест. kh.vgorode.ua (рос.). Процитовано 29 квітня 2024.
  4. Переулок Воробьева планируют сделать пешеходным для проведения там на постоянной основе различных культурных мероприятий. Официальный сайт Харьковского городского совета. 24 березня 2021.
  5. Улицу в центре сделают пешеходной. СтройОбзор. 25 травня 2021.
  6. Про перейменування об’єктів топонімії міста Харкова. Офіційний сайт Харківської міської ради. 29 квітня 2024.
  7. В одном из переулков в центре Харькова когда-то открылся анатомический театр. 21 квітня 2015. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 29 листопада 2020.
  8. Андрей Парамонов (2 лютого 2018). Прогулки по Харькову: фабрика Федора Муравьева на Куликовской улице. Архів оригіналу за 6 грудня 2020. Процитовано 29 листопада 2020.

Джерела[ред. | ред. код]