Бекетов Олексій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бекетов Олексій Миколайович
Beketow u wyszywanci.jpg
О. М. Бекетов у вишиванці.
Народження 19 лютого (3 березня) 1862
Смерть 23 листопада 1941(1941-11-23)[1] (79 років)
Поховання
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
СРСР СРСР
Навчання Петербурзька академія мистецтв
Діяльність архітектор, реставратор, викладач університету
Архітектурний стиль неоренесанс, модерн, неокласицизм
Найважливіші споруди Харківське комерційне училище Імператора Олександра III, вулиця Жон Мироносиць, Вулиця Дарвіна і Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Науковий ступінь доктор архітектури (1939)
Вчене звання академік і професор[d]
Заклад Петербурзька академія мистецтв і Харківський практичний технологічний інститут
Учні Душкін Олексій Миколайович, Кричевський Василь Григорович і Тацій Олексій Олександрович
Нагороди заслужений діяч мистецтв УРСР
Батько Бекетов Микола Миколайович
CMNS: Бекетов Олексій Миколайович у Вікісховищі

Беке́тов Олексі́й Микола́йович (19 лютого (3 березня) 1862, Харків, Російська імперія[1] — 23 листопада 1941(1941-11-23)[1], Харків, Українська РСР, СРСР[1]) — український архітектор і педагог, заслужений діяч мистецтв УРСР (1941).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 19 лютого (3 березня) 1862 року в Харкові в сім'ї Миколи Миколайовича Бекетова[2] — засновника фізико-хімічної науки, академіка, професора Харківського університету.

У Харкові закінчив Перше реальне училище, де малюнок і живопис викладав учень Карла Брюллова — Дмитро Безперчий, а також приватну художню школу М. Д. Раєвської-Іванової.

Навчався в Петербурзькій академії мистецтв, яку закінчив у 1885, її академік з 1894[3].

Від 1898 — професор Харківського технологічного інституту (згодом, з 1930 — Харківського будівельного інституту). Серед учнів — архітектори О. Душкін, О. Касьянов, В. Кричевський, О. Тацій.

Був одружений з художницею Ганною Алчевською — дочкою українського промисловця, банкіра, громадського діяча, мецената Олексія Кириловича Алчевського та українського педагога, організатора народної освіти Христини Данилівни Алчевської. Тож проєкти найважливіших будівель, що служили справі народної освіти для Харкова, було виконано О. М. Бекетовим безкоштовно. Це проєкт Громадської бібліотеки (1899—1901, нині ХДНБ ім. В. Г. Короленка) і проєкт будівлі Харківської жіночої недільної школи Х. Д. Алчевської (1896, нині Виставковий зал Харківського художнього музею).

Творчість[ред. | ред. код]

У Харкові збудував понад 40 громадських і житлових споруд: будинки юридичного інституту (1892), корпуси сільськогосподарського інституту (1907—1912), банку (1932) та інші. В переліку побудованих до 1917 року споруд Харкова :

За проєктами Бекетова будували також у містах Новочеркаську (будинок палати судових встановлень, 1909 рік), Катеринославі, Ростові-на-Дону, Києві (будинок на вулиці Грушевського, 9, 1934 рік), Сімферополі.

Працював і як художник (пейзажі Криму).

У 1905—1907 у співавторстві з скульптором І. Андреолетті створив памятник В. Н. Каразіну, який зараз розташований біля входу до Харківського університету ім. В. Н. Каразіна[4].

Родина[ред. | ред. код]

Його онук Федір Семенович Рофе-Бекетов (1932) став доктором фізико-математичних наук[5][6], а праонучка Олена Рофе-Бекетова — відомою громадською діячкою та активісткою.[7][8][9][10][11][12][13]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

На честь видатного архітектора в Харкові названо станцію метрополітену. Перед будівлями ХНУБА та ХНУМГ[14] (котрому за наказом МОН України № 464 від 25.04.2013 р. присвоєно ім'я О. М. Бекетова) встановлено пам'ятники.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е Бекетов Алексей Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. БЕКЕТОВ ОЛЕКСІЙ МИКОЛАЙОВИЧ. resource.history.org.ua. Архів оригіналу за 29 серпня 2020. Процитовано 28 вересня 2019. 
  3. Діячі науки і культури України : нариси життя та діяльності. Київ: Книги - ХХ. 2007. с. 31. ISBN 978-966-8653-95-7. 
  4. Бекетов Олексій Миколайович (1862-1941) | Харьковский областной совет молодых ученых и специалистов. scientists.kharkov.ua. Архів оригіналу за 28 червня 2019. Процитовано 28 вересня 2019. 
  5. Рофе-Бекетов Ф.С. и Песчанский В.Г. // В.В. Ерёменко. О себе и моих учителях, колегах, друзьях. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 29 березня 2020.  (рос.)
  6. Майя Чайка (29 серпня 2016). Алчевские. Память сердца. Харьковские Известия. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 29 березня 2020.  (рос.)
  7. Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова. Пам'ятник великому зодчому і педагогу О.М. Бекетову. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 29 березня 2020. 
  8. Ирина Стрельник (18 червня 2018). Памятники архитектуры и истории нужно не охранять, а сохранять. Вечерний Харьков. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 29 березня 2020.  (рос.)
  9. Трансформация волонтерства: от ящиков с едой к масштабным фестивалям. Накипело. 6 лютого 2017. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 29 березня 2020.  (рос.)
  10. Активісти Харкова та 9 міст об'єднуються для захисту архітектурних пам'яток. Справжня варта. 15 січня 2018. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 29 березня 2020. 
  11. Юлія Гуш (7 березня 2019). Будинок зі шпилем у небезпеці: Як безкультур’я та жадоба знищують старий Харків. Depo.ua. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 29 березня 2020. 
  12. Юлія Бойко (15 січня 2019). У Харкові пройшов щорічний вертеп-фест (відео). Медиа группа «Объектив». Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 29 березня 2020. 
  13. Марина Верещака (12 січня 2020). Понад 1,5 тисячі колядників пройшлися центром Харкова. Суспільне. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 29 березня 2020. 
  14. У Харкові відкрили пам'ятник архітектору Олексію Бекетову. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 9 лютого 2017. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]