Бруківка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бруківка з брущатки. Високе Мито, Чехія

Брукі́вка, брук[1][2] (через пол. bruk від сер.-н.-нім. brugge — «міст»)[3], розм. мостова́[4] — міська дорога або вулиця, вимощена камінням. Роботи з вимощування камінням вулиць, доріг називаються брукуванням[5].

У багатих лісом районах (наприклад, у Поліссі) використовувалися колодяні бруки[6]. У стародавньому Новгороді мостові робили з дерев'яних поздовжніх плах, покладених на поперечні. Коли така дорога приходила в непридатність, поверх неї робили новий настил.

Звичайним матеріалом для бруку був камінь: як круглий необроблений (булижник), так і спеціальні відшліфовані плитки — брущатка, трилінка.

У Києві кам'яна бруківка уперше з'явилася 1842 року на вулицях Московській і Проваллі (Печерськ), Олександрівській (біля Царського саду), Софіївській[7]. Камінь для бруківки доставлявся Дніпром з Мінської губернії[8]. Згідно з переписом 1874 р., у Києві найбільше було забруковано вулиць у Дворцовій і Старокиївській частинах міста.[9] На початку XX ст. Мостовий комітет вирішив укладати бруківки з гранітних кубиків на бетонній основі. Граніт можна було придбати лише за кордоном. 1910 року Міністерство внутрішніх справ дозволило Києву купити у Швеції 1 тис. кв. сажнів гранітних кубиків[10].

У Львові брукування ринкової площі, головних вулиць міста завершили 1452 року, а всіх вулиць до 1487 року. Також у місті були кам'яні широкі тротуари, де могли одночасно пройти 4 людини. На брукування нових вулиць міста 1891 року міська рада призначила 600 000 золотих ринських.

Брукування булижником.

У Росії в XV—XVI ст. лише центральні вулиці Москви були замощені «колодяною мостовою»[11]. Їх так і називали: «великі мостові вулиці»[11]. Вимощені округлим каменем дороги почали з'являтись у XVIII ст. Але при мощенні округлим каменем створюється нежорстке дорожнє покриття, і в 1928 році такий брук визнано анахронізмом[12]. У Московській, Владимирській, Ярославській, Костромській, Нижньогородській і ін. губерніях мало каменю, тому з 1928 року доводилось думати про клінкер, а 5 клінкерних заводів були в Україні й Білорусі[13][14].

Інше[ред. | ред. код]

Характерна поверхня деяких ділянок пустель, викликана накопиченням великих уламків гірських порід, отримала назву «пустельна бруківка».

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Бруківка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Брук // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — 632 с.
  4. Мостовий // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Брукувати // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  6. Бревенчатые мостовые // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос.)
  7. ЦдіаК, ф. 533, оп. 3, спр. 119, с. 1–2.
  8. ЦдіаК, ф. 533, оп. 3, спр. 1062
  9. Перепись 1874. доклад с. в. Завойко в Юго-Западном отделении Географического общества, с. 28
  10. ЦдіаК, ф. 442, оп. 661, спр. 234, арк. 2–7, 27–28, 52
  11. а б Детская энциклопедия: для среднего и старшего возраста. Том: 7 Из истории человеческого общества / Гл.редакция: Д. Д. Благой, В. А. Варсанофьева, Б. А. Воронцов-Вельяминов, П. А. Генкель и др.; гл. редактор: А. И. Маркушевич; научн.редакторы: С. Д. Сказкин, М. В. Нечкина, Н. П. Кузин, А. В. Ефимов, А. И. Стражев, А. Г. Бокщанин;, зам. Гл.редактора: П. А. Мичурин. — Изд. Академии педагогических наук РСФСР, Москва 1961, С: 621 (с.:254)
  12. проф. Д.Крынин. Мостовые Москвы // «За рулем» — 1928. — № 5 (с.: 26-28)
  13. проф. Д.Крынин. Типы дорог в СРСР в ближайшем будущем // «За рулем» — 1928. — № 3.(с.: 28-29)
  14. С.Якимов. Дорожное строительство за границей и у нас // «За рулем» — 1928. — № 4. (с.: 15-17)