Прокурор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Прокуро́р (лат. procurare — «розпоряджатися, піклуватися») — головний законний представник обвинувачення в країнах з системою слідства або в країнах загального права (англ. common law), що прийняли змагальну систему.

Обвинувачення — сторона, що відповідає за виклад доказів проти особи, підозрюваної в здійсненні правопорушення, в ході судового розгляду у кримінальній справі.

Функції прокурорів в різних країнах різні і багато в чому визначаються історичним розвитком.

У кримінальному процесі України згідно з КПК України прокурор  виконує функцію нагляду, керівництва слідством, підтримання обвинувачення в суді та представництва інтересів громадян чи держави.

Нагляд – це відповідна до закону діяльність прокурора щодо контролю за законністю та забезпеченням верховенства права органами досудового слідства та оперативно-розшукової юрисдикції. 

Представництво прокурором інтересів громадян чи держави в суді полягає у здійсненні прокурором від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на забезпечення інтересів держави та захисту прав, свобод і законних інтересів громадян, у разі неспроможності ними самостійно їх захищати. 

Керівництво слідством – нова функція  прокурора. Позбавляючи прокуратуру функції розслідування, КПК України закріплює новелу, за якою прокурор не тільки наглядає за слідством, а й керує ним. 

Підтримка державного обвинувачення – одна з функцій прокурора, яка полягає в безпосередній його участі в розгляді судом справи і використанні повноважень обвинувача для всебічного дослідження доказів, захисту прав потерпілого та інших учасників процесу, забезпечення правосуддя і невідворотності кримінальної відповідальності за вчинений злочин[1].

Країни континентального права[ред.ред. код]

Прокурори зазвичай є державними службовцями, які мають вищу освіту за спеціальністю (юриспруденція) і пройшли додаткову підготовку у сфері виконання правосуддя. У деяких країнах, напр. Франції, вони належать до тієї ж категорії державних службовців, що й судді.

Література[ред. • ред. код][ред.ред. код]

Однолько І. Проблеми визначення ролі прокурора у координаційних повноваженнях щодо протидії злочинності / І. Однолько // Науковий часопис Національної академії прокуратури України. – 2016. – № 2. – Ч. 2. – С. 81–89.

Прокурорський нагляд за додержанням і застосуванням законів: навч. Посіб / [І. С. Зарубинська, О. М. Толочко, А. А. Матвієць, Н. С. Наулік та ін.]. – К.: Алерта, 2013. – 550 с.

Руденко М. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням як нова функція прокуратури України: поняття, зміст і структура / М. Руденко // Науковий часопис Національної академії прокуратури України. – 2014. – № 1. – С. 160–168.

Тертишник В. М. Науково-практичний коментар Кримінального процесуального кодексу України. Видання 13-те доповн. і перероб. / В. М. Тертишник. – К.: Правова єдність, 2017. – 824 с. ISBN 978-617-566-370-7

Тертишник В. Концептуальні аспекти прокурорського нагляду / В. Тертишник // Вісник прокуратури. – 2002. – № 6. – С.13–19.

Тертишник В. М. Конституційна реформа: пошук нової парадигми українського конституціоналізму / В. Тертишник // Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. – 2015. – №6. – С. 52- 59.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • www.prosecutor.info — вказано близько 2900 веб-сайтів прокуратур в США і інших країнах. (англ.)


Право Це незавершена стаття з права.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
  1. 1. Тертишник В. М. Кримінальний процес України: підручник. – 7-ме вид., доповн. і перероб. – К.: Алерта, 2017. – 840 с.