Венедіктова Ірина Валентинівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ірина Валентинівна Венедіктова
Ірина Валентинівна Венедіктова

Нині на посаді
На посаді з17 березня 2020
Президент  Володимир Зеленський
ПопередникРуслан Рябошапка
Віктор Чумак (в.о)

Народилася21 вересня 1978(1978-09-21) (41 рік)
Харків, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоУкраїна Україна
ОсвітаХарківський національний університет внутрішніх справ
Політична партіяСлуга народу
Професіяюрист

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Україна Народний депутат України
9-го скликання
Слуга народу 29 серпня 2019 14 січня 2020

Ірина Валентинівна Венедіктова (нар. 21 вересня 1978, Харків) — український державний діяч, юрист, доктор юридичних наук, професор. Перша в історії України жінка Генеральний прокурор. На посаді з 17 березня 2020 року.[1]

Народний депутат України від партії «Слуга народу» IX скликання (29.08.2019 — 14.01.2020)[2]. Голова парламентського Комітету з питань правової політики (29.08.2019 — 27.12.2019). Тимчасово виконуюча обов'язки Директора Державного бюро розслідувань (з 27 грудня 2019 до 17 березня 2020)[3].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 21 вересня 1978 року в Харкові в сім'ї юристів. Батько — Валентин Семенович Венедіктов, генерал-майор міліції, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, член-кореспондент Інженерної академії наук України[4]. Працював проректором з навчальної роботи Харківського університету внутрішніх справ, де навчалась Ірина[5]. Мати — Валентина Михайлівна Венедіктова, кандидат юридичних наук, поєднувала наукову та викладацьку діяльність, працювала в Національній юридичній академії ім. Ярослава Мудрого та Харківському національному університеті внутрішніх справ.

Венедіктова у 2000 році з відзнакою закінчила Харківський університет внутрішніх справ[6].

2000–2004 рр. – викладач кафедри правознавства Харківського гуманітарного інституту Народної української академії.

У 2003 році в Національній юридичній академії ім. Ярослава Мудрого захистила кандидатську дисертацію на тему «Договір довірчого управління майном як форма реалізації правового інституту довірчого управління майном в Україні», здобула науковий ступінь кандидата юридичних наук.

2004 р. – доцент кафедри правосуддя Харківського національного університету ім. Каразіна.

2005–2019 рр. – завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін Харківського університету ім. В.Н. Каразіна[7].

У 2013 році в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка захистила докторську дисертацію[8] на тему «Захист охоронюваних законом інтересів у цивільному праві».

У 2014 році отримала звання професора кафедри цивільно-правових дисциплін Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна.

До 2019 року була членом редакційних колегій наукових фахових видань та спеціалізованих вчених рад: заступник голови редакційної колегії профільного видання «Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна ». Серії «Право», «Медичне право», «Приватне право». Була головою спеціалізованих вчених рад у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна. Здійснювала підготовку докторів філософії, захищена одна дисертація доктора юридичних наук і десять дисертацій кандидатів юридичних наук.

Поєднувала науково-педагогічну роботу та практичну діяльність:

2010–2019 рр. – член Фундації медичного права та біоетики України;

2012–2015 рр. – провідний науковий співробітник Науково-дослідного інституту правового забезпечення інноваційного розвитку Національної академії правових наук України;

2016–2019 рр. – арбітр Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України;

2016–2019 рр. – член науково-консультативної ради при Верховному Суді[9].

Автор понад 100 наукових і науково-методичних робіт, опублікованих у вітчизняних і зарубіжних виданнях, серед них 8 монографій, 80 наукових та 4 науково-методичних видання.

Політика[ред. | ред. код]

17 березня 2020 року ВРУ затвердила подання Зеленського щодо призначення Венедіктової генпрокурором України

У 2018 році Ірина Венедіктова стала радником Володимира Зеленського[10] з правових питань. Входила до передвиборчого штабу кандидата в Президенти України Володимира Зеленського, була експертом з питань реформи судової системи.

21 липня 2019 року обрана депутатом Верховної Ради України IX скликання за списком пропрезидентської партії «Слуга народу» (балотувалася під № 3 у партійному спииску[11]).

29 серпня 2019 року Венедіктова стала Головою парламентського Комітету з питань правової політики.

27 грудня 2019 року Указом Президента України № 961/2019 Ірина Венедіктова була призначена на посаду тимчасово виконуючої обов'язки Директора Державного бюро розслідувань, замінивши на цій посаді Романа Трубу[12]. Ірина Венедіктова стала першою в історії України жінкою, яка очолила державний правоохоронний орган. Незважаючи на те, що Венедіктова займала цю посаду досить короткий період часу, до 17 березня 2020 року, їй вдалося ввести нову організаційну структуру ДБР. Створено окремий слідчий підрозділ у кримінальних провадженнях Майдану. Введена система щомісячного звіту ДБР перед громадськістю та іноземними партнерами за результатами роботи правоохоронного органу. За неналежне виконання своїх обов'язків були відсторонені від посад 4 керівники територіальних управлінь ДБР. Повідомлено про підозру понад 350 особам; направлено до суду понад 170 кримінальних проваджень.

З 13 березня 2020 року[13] Венедіктова – член Ради національної безпеки і оборони України.

17 березня 2020 року Ірина Венедіктова призначена Генеральним прокурором (Указ Президента України від 17.03.2020 № 90/2020). Її кандидатуру підтримало 269 народних депутатів[14][15].

Скандали[ред. | ред. код]

20 лютого 2020 року Венедіктова заявила, що виступає за скасування Закону про амністію учасників Євромайдану (закон про недопущення переслідування учасників акцій протестів, що передбачає позбавлення як кримінальної, так і адміністративної відповідальності усіх затриманих під час акцій протестів)[16]. Цю ініціативу Венедіктової підтримав Андрій Портнов[17]. У квітні 2020 року моніторингова місія ООН з прав людини в Україні у своєму звіті рекомендувала скасувати закон про недоторканість учасників протесту під час Євромайдану, оскільки цей закон є однією з головних перешкод для розслідування «справ Майдану»[18][19][20].

27 березня 2020 року голова ГО «Центр протидії корупції» Віталій Шабунін повідомив, що Венедіктова має незадекларований наручний годинник Hublot ціною 10 тис. євро.[21]

Венедіктова у парламенті, березень 2020-го

20 січня 2020 року призначила своїм першим заступником (як директора ДБР) Олександра Бабікова, колишнього адвоката експрезидента Януковича. Це викликало критику низки громадських організацій, що звернулись до президента і голови ДБР із закликом не призначати Бабікова, аргументуючи це тим, що адвокат Януковича не може керувати розслідуванням справ Майдану[22].

4 квітня 2020 року колишній заступник генпрокурора Віктор Трепак заявив, що Венедіктова вимагала оголосити про підозру у злочині активісту Сергієві Стерненку (кримінальне провадження щодо нападу на Стерненка, коли один з нападників загинув). Трепак відмовив через відсутність підстав[23].

4 травня 2020 НАБУ відкрило стосовно Венедиктової кримінальне провадження, що стосується можливого недекларування майна[24].

Критика[ред. | ред. код]

На думку журналіста Остапа Дроздова, є, зокрема, «повністю ватною, антимайданною за переконаннями і ручною людиною президента Зеленського»[25].

Народний депутат від партії ЄС Володимир В'ятрович на виступі у Верховній раді, сказав, що «Венедіктова — це реванш антимайдану»[26].

Адвокат п'ятого президента України Петра Порошенка Ігор Головань звинувачує Венедіктову в зв'язках з колишнім заступником голови Адміністрації Президента Януковича Андрієм Портновим.[27]

12 травня 2020-го заступниця директора Євразійського центру Атлантичної ради США Мелінда Гарінг критично охарактеризувала роботу Венедіктової, як приятельки президента Зеленського, на посаді прокурора, пояснивши, що вона згортає реформи органів прокуратури.[28][29]

Сім'я[ред. | ред. код]

Чоловік — Денис Колесник, заступник начальника департаменту кіберполіції у Нацполіції. Чоловіка Венедіктової перевели з Харкова та підвищили до заступника начальника департаменту кіберполіції невдовзі після її обрання народним депутатом України та отримання посади голови комітету Верховної Ради з питань правової політики. Також його підвищили у званні до полковника.[30]Впливає на роботу та кадрову політику ДБР.[31]

Виховують доньку Аделіну й сина Данила.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Генпрокурором України вперше стала жінка. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-03-28. 
  2. Слуга народа. LIGA. Процитовано 2019-06-15. 
  3. Указ Президента України від 27 грудня 2019 року № 961/2019 «Про призначення тимчасово виконуючого обов’язки Директора Державного бюро розслідувань»
  4. Валентин Семенович Венедіктов:  біобібліогр. покажч. / уклад.: Е. М. Чаркіна, Ж. П. Корнєва, Т. І. Колесниченко [та ін.]; відп. ред. Т. В. Гальченко; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Харк. екон.-прав. ун-т. – Х.:  Прометей-Прес,  2011. – С. 6.
  5. 10 фактів із життя нового генерального прокурора України Ірини Венедіктової «Еспресо»
  6. Хто така Ірина Венедиктова: що відомо про нового генпрокурора. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-03-17. 
  7. Професорсько-викладацький склад Юридичний факультет
  8. Діалоги 37: Ірина Венедiктова
  9. Склад Науково-консультативної ради supreme.court.gov.ua
  10. «Хто є ху» в «кадровому мішку» Зеленського Укрінформ
  11. На з'їзді «Слуги народу» представили сотню членів партії Радіо Свобода (9 червня 2019)
  12. Зеленський призначив нову голову ДБР замість Труби. РБК-Україна. 27.12.2019. Процитовано 2019-12-27. 
  13. Указ Президента України від 13 березня 2020 року № 80/2020 «Про зміни у складі Ради національної безпеки і оборони України»
  14. Постанова «Про надання згоди на призначення Президентом України Венедіктової І.В. на посаду Генерального прокурора». Верховна Рада України (uk). Процитовано 2020-03-17. 
  15. Ірина Венедіктова очолила Офіс генпрокурора: Зеленський підписав указ. 24 Канал. Процитовано 2020-03-17. 
  16. Ірина Венедіктова: «Не красти, не брехати, не відступати». Ось - завдання. Ми його й виконуємо». LB.ua. Процитовано 20 лютого 2020. 
  17. Під ДБР протестують проти призначення Венедіктової, біля будівлі – силовики та автозак. «Новинарня». Процитовано 24 лютого 2020. 
  18. В ДБР кажуть, що скасування закону про амністію майданівцям хоче ООН. https://www.pravda.com.ua. Українська правда. 2 квітня 2020. Процитовано 16 квітня 2020. 
  19. Під час розслідування «справ Майдану» ДБР керуватиметься рекомендаціями моніторингової місії ООН з прав людини. Державне бюро розслідувань. 2 квітня 2020. Процитовано 16 квітня 2020. 
  20. Відповідальність за вбивства та насильницькі смерті під час протестів на Майдані. Представництво ООН в Україні. Процитовано 16 квітня 2020. 
  21. Годинник за 10 тис. євро: у Венедіктової помітили незадекларовану "нову цяцьку". 5 канал (uk-UK). Процитовано 2020-03-28. 
  22. Першим заступником Венедіктової у ДБР став колишній адвокат Януковича. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2020-01-21. 
  23. Віктор Трепак: Венедіктова була вкрай незадоволена моєю позицією у справі Стерненка. «Українська правда». Процитовано 4 квітня 2020. 
  24. НАБУ відкрило справу стосовно Венедиктової. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-05-04. 
  25. Мародери під шумок: Дроздов Прямим текстом. Близько 18:45.
  26. Володимир В'ятрович: Генпрокурор Венедіктова — це реванш Антимайдану 17 березня 2020
  27. «Пацанка і Портнов»: директор ДБР співпрацює з ексчиновником Януковича – Головань. 5 канал (uk-UK). Процитовано 2020-03-24. 
  28. Enough already. Atlantic Council (en-US). 2020-05-11. Процитовано 2020-05-12. 
  29. Венедіктова згортає реформування прокуратури, - Atlantic Council. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-05-12. 
  30. Після приходу Венедіктової в політику її чоловік пішов на підвищення в Нацполіції та перевівся до Києва — «Схеми», 23 квітня 2020, Радіо Свобода
  31. Чоловік Венедіктової впливає на політику ДБР і проводить співбесіди – джерело. Українська правда (uk). Процитовано 2020-03-24. 

Посилання[ред. | ред. код]