Генеральний прокурор (Україна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Генеральний прокурор України
Emblem of the Office of the Prosecutor General of Ukraine.svg
Руслан Рябошапка, 2019 (cropped).jpg
Повноважний
Руслан Рябошапка

від 29 серпня 2019
Номінує Президент
Призначає Верховна Рада
Термін каденції 6 років
Твірний інструмент Конституція - Стаття 122
Створення 29 квітня 1918 (початково) / 5 листопада 1991 (після відновлення)
Засновник Дмитро Маркович (початково) / Віктор Шишкін (в.о.)
Веб-сайт www.gp.gov.ua

В Україні Генеральний прокурор є посадовою особою, що очолює єдину централізовану систему прокуратури України. Генеральний прокурор — найвища адміністративна посада власного Офісу (раніше - Генеральної прокуратури).

5 січня 2017 року набрав чинності закон, яким написання посади «Генеральний прокурор України» скорочене до «Генеральний прокурор»[1].

Актуальним Генеральним прокурором України є Руслан Рябошапка.

Засади статусу[ред. | ред. код]

Генеральний прокурор України призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за згодою Верховної Ради України (стаття 1311 Конституції України). Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади.

Генеральний прокурор України звільняється з посади також у разі:

  1. закінчення строку, на який його призначено;
  2. неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;
  3. порушення вимог щодо несумісності;
  4. набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
  5. припинення його громадянства;
  6. подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням;
  7. з інших підстав[2].

Генеральний прокурор України не менш як один раз на рік інформує Верховну Раду України про стан законності.

Строк повноважень Генерального прокурора України — шість років. Цей строк, як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні, є однією з гарантій незалежності Генерального прокурора. Метою законодавчого закріплення безперервного строку повноважень прокурорів є запобігання сторонньому безпідставному втручанню в їхню роботу, унеможливлення незаконного звільнення з посади та виключення інших протиправних впливів[3].

«Генеральний прокурор України є як вищою посадовою особою правоохоронного відомства, так і політичним діячем. Тому поряд з юридичною відповідальністю за свої акти, дії та бездіяльність він несе перед Верховною Радою України за стан справ у відомстві ще й конституційно-політичну відповідальність, яка може настати після висловлення парламентом недовіри, що має наслідком відставку Генерального прокурора України з посади. Сьогодні посада Генерального прокурора України виражає конституційний компроміс між цими двома ролями…»[4].

Генеральний прокурор України входять за посадою до складу Вищої ради юстиції.

Згідно зі статтею 107 Конституції України за посадою є членом Ради національної безпеки і оборони України.

Повноваження[ред. | ред. код]

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про прокуратуру», прийнятого 14.10.2014 р. і чинного з 15.07.2015 р., Генеральний прокурор України:

  1. представляє прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, установами та організаціями, а також прокуратурами інших держав та міжнародними організаціями;
  2. організовує діяльність органів прокуратури України, у тому числі визначає межі повноважень Генеральної прокуратури України, регіональної та місцевих прокуратур в частині виконання конституційних функцій;
  3. призначає прокурорів на адміністративні посади та звільняє їх з адміністративних посад;
  4. на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів приймає рішення про застосування до прокурора дисциплінарного стягнення або щодо неможливості подальшого перебування прокурора на посаді;
  5. затверджує акти з питань щодо організації діяльності органів прокуратури;
  6. затверджує загальні методичні рекомендації для прокурорів з метою забезпечення однакового застосування норм законодавства України під час здійснення прокурорської діяльності;
  7. виконує інші повноваження, передбачені законами України.

Генеральний прокурор України видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень. Вони можуть як бути, так і не бути нормативно-правовими актами.

У разі відсутності Генерального прокурора його повноваження здійснює перший заступник, а в разі відсутності першого заступника — один із заступників[5].

Цікаві факти[ред. | ред. код]

У період головування в прокуратурі Юрія Луценка (12 травня 2016 — 29 серпня 2019) до законодавства були внесені зміни, що дозволяли йому обіймати цю посаду без вищої юридичної освіти[6][7].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Про Вищу раду правосуддя: Верховна Рада України; Закон від 21.12.2016 № 1798-VIII
  2. Стаття 2 Закону України «Про прокуратуру»
  3. У справі за конституційним поданням Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 122 Конституції України, частини третьої статті 2 Закону України «Про прокуратуру»: Конституційний Суд; Рішення, Окрема думка від 02.04.2008 № 5-рп/2008
  4. Окрема думка судді Конституційного Суду України Кампа В. М.
  5. Про прокуратуру: Верховна Рада України; Закон, Перелік від 14.10.2014 № 1697-VII
  6. Нові вимоги до генпрокурора: юридична освіта не обов’язкова, як і стаж роботи в прокуратурі. Радіо Свобода. 13 квітня 2016. Процитовано 26.09.2019. 
  7. Реформа прокуратури: Генпрокурор із юридичною освітою, плюс «свіжа кров», мінус військова прокуратура. Громадське. 23 вересня 2019. Процитовано 26.09.2019. 

Посилання[ред. | ред. код]