Промислове шпигунство
Промисло́ве шпигу́нство стосовно бізнесу — це різновид економічного шпигунства, якому властиве звуження масштабів завдань з одержання інформації, що цікавить, від державного — до масштабу однієї або декількох фірм-конкурентів.
Промислове шпигунство — вид недобросовісної конкуренції, діяльність із незаконного добування відомостей, що становлять комерційну цінність [1]
Отже, для бізнесу промислове шпигунство — лише спосіб конкурентної боротьби. І якщо суб'єктом економічного шпигунства (стороною, що здійснює активні дії) є держава в особі своїх спецслужб, то щодо промислового — таким є окремий підприємець, фірма, тобто фізична або юридична особа.
Промислове шпигунство, зазвичай, має дві мети:
- отримання інформації конкурентів, насамперед конфіденційної, про стратегічні й тактичні наміри їхнього бізнесу;
- здобуття конкурентної переваги на ринку, через витіснення або знищення конкурента.
Агенти та процес збору[ред. | ред. код]
Економічне або промислове шпигунство зазвичай відбувається одним із двох способів. По-перше, незадоволений співробітник привласнює інформацію для просування інтересів або для шкоди компанії. По-друге, конкурент або іноземний уряд шукає інформацію для просування власних технологічних або фінансових інтересів.[2] «Кроти», або довірені інсайдери, зазвичай вважаються найкращими джерелами для економічного чи промислового шпигунства. Історично відомий як "патсі" (дослівно – козел відпущення), внутрішній агент може бути спонуканий, добровільно або під примусом, надавати інформацію. Його спочатку можуть попросити надати несуттєву інформацію, а після того, як його скомпрометували вчиненням злочину, шантажувати, щоб він надав більш конфіденційний матеріал. Люди можуть залишити одну компанію, щоб почати працювати в іншій і взяти з собою конфіденційну інформацію.[3] Така очевидна поведінка була в центрі уваги численних справ про промислове шпигунство, які призвели до судових баталій.[3] Деякі країни наймають осіб для шпигунства, а не використовують власні розвідувальні служби. Вважається, що вчені, представники бізнесу та студенти часто використовуються урядами для збору інформації. Повідомлялося, що деякі країни, такі як Японія, очікують, що студенти проведуть підведення підсумків після повернення додому.[2] Шпигун може піти на екскурсію фабрикою, а потім «загубитися». Шпигуном може бути інженер, технічне обслуговування, прибиральник, продавець страхування або інспектор: будь-хто, хто має законний доступ до приміщень.
Шпигун може проникнути в приміщення, щоб викрасти дані, а також може шукати матеріали у смітнику, відоме як «пірнання в смітник». Інформація може бути скомпрометована через небажані запити на інформацію, маркетингові опитування або використання технічної підтримки, досліджень чи програмного забезпечення. Аутсорсингові промислові виробники можуть запитувати інформацію поза погодженим контрактом.
Комп’ютери полегшили процес збору інформації завдяки простоті доступу до великих обсягів інформації через фізичний контакт або Інтернет.[4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Демидов Б., Величко А., Волощук І. Тайный фронт // Національна безпека України. — Вип. № 7–8/2005. — С. 17–23.
- ↑ а б Library Genesis, Hedieh (2005). Economic espionage and industrial spying. Cambridge, U.K. ; New York : Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-83582-4.
- ↑ а б Archives, L. A. Times (12 травня 1996). Volkswagen Sues GM for $6.6 Million, Accusing U.S. Firm of Defamation. Los Angeles Times (амер.). Процитовано 16 травня 2023.
- ↑ What Are the Advantages of Using a Computer?. www.computerhope.com (англ.). Процитовано 16 травня 2023.
Джерела[ред. | ред. код]
- Ткачук Т. Характерні особливості конкурентної розвідки та промислового шпигунства // Персонал. — Вип. №2/2007.
- Ткачук Т.Ю. Конкурентна розвідка. — К. : НА СБ України, 2009. — 272 с.
- Додонов А.Г., Ландэ Д.В., Прищепа В.В., Путятин В.Г. Конкурентная разведка в компьютерных сетях. — - К. : ИПРИ НАН Украины, 2013. — 248 с. — ISBN 978-966-2944-96-9.
|
Це незавершена стаття з економіки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |