Пінон білочеревий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пінон білочеревий
Білочеревий пінон (Зоопарк Сан-Дієго)
Білочеревий пінон (Зоопарк Сан-Дієго)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Голубоподібні (Columbiformes)
Родина: Голубові (Columbidae)
Рід: Пінон (Ducula)
Вид: Пінон білочеревий
Ducula forsteni
(Bonaparte, 1854)[2]
Синоніми
Hemiphaga forsteni
Columba forstenii
Посилання
Вікісховище: Ducula forsteni
Віківиди: Ducula forsteni
ITIS: 177372
МСОП: 22691617
NCBI: 1965262

Пі́нон білочеревий[3] (Ducula forsteni) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)[4]. Ендемік Індонезії.

Опис[ред. | ред. код]

Білочеревий пінон
Білочеревий пінон

Довжина птаха становить 42,5-51,5 см, вага 510 г. Довжина хвоста становить 16,5-16,7 см. У самців лоб і горло білі або білувато-сірі, решта голови світло-сиза. Груди темно--бронзово-зелені. Живіт білий з рожевуватим відтінком. Нижні покривні пера хвоста рудувато-коричневі. Верхня частина тіла золотисто-зелена. Задня частина шиї має мідний відблиск, верхні покривні пера крил мають блакитнуватий відблиск. Стернові пера бронзово-зелені з широкими попелясто-сірими краями, окаймленими вузькими чорними смужками. Нижні покривні пера хвоста темно-бордові. Райдужки жовті або оранжеві з темними червоними або оранжевими кільцями. Дзьоб чорний, лапи пурпурові. Самиці мають подібне забарвлення, однак сірі частини оперення у них є більш темними[5].

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Білочереві пінони мешкають на Сулавесі та на сусідніх островах Бутон, Таліабу, Тогіан[en] і Пеленг. Вони живуть у вологих рівнинних і гірських тропічних лісах. Зустрічаються поодинці або парами, іноді невеликими зграями, на висоті від 220 до 2000 м над рівнем моря, переважно на висоті від 800 до 1600 м над рівнем моря. Живляться плодами.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Ducula forsteni. 
  2. Académie des sciences; Bonaparte, Charles Lucien (1854). Comptes rendus hebdomadaires des séances de l'Académie des sciences. Т. 39. Paris: Centre national de la recherche scientifique. с. 1077. 
  3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  4. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 09 травня 2022. 
  5. Gibbs, David; Barnes, Eustace; Cox, John (2001). Pigeons and Doves: A Guide to the Pigeons and Doves of the World (англ.). Pica Press. с. 526, 528–529. ISBN 978-1-8734-0360-0. OCLC 701718514. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
  • David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001