Пінон червоноокий
| Пінон червоноокий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
8.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Ducula pinon (Gaimard, 1823) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Пі́нон червоноокий[2] (Ducula pinon) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Мешкає на Новій Гвінеї та на сусідніх островах.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 44-48 см. Виду не притаманний статевий диморфізм. Обличчя і верхня частина голови світло-сірі, решта голови рожева. Шия, груди і верхня частина тіла темно-сірі, спина і надхвістя мають сріблясто-сірий відтінок. Крила темно-сірі, покривні пера крил мають світлі края. Живіт рудувато-коричневий, нижні покривні пера хвоста рудувато-каштанові. Навколо очей широкі кільця з червоної голої шкіри. Дзьоб великий, міцний. Лапи червоні.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють три підвиди:[3]
- D. p. pinon (Gaimard, 1823) — острови Раджа-Ампат, Ару, півострів Чендравасіх, південь Нової Гвінеї і північне узбережжя південно-східної Нової Гвінеї;
- D. p. jobiensis (Schlegel, 1871) — острів Япен, північ Нової Гвінеї, острови Манам[en], Багабаг[en] і Каркар;
- D. p. salvadorii (Tristram, 1882) — острови Д'Антркасто і архіпелаг Луїзіада.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Червоноокі пінони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах. Зустрічаються поодинці, парами або невеликими зграйками, на висоті до 900 м над рівнем моря. Живляться плодами, зокрема плодами фікусів[4]. Сезон розмноження триває з травня по лютий, гніздо являє собою платформу з гілочок, розміщується на дереві, на висоті від 11 до 18 м над землею. В кладці 1 яйце.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Ducula pinon.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 11 травня 2022.
- ↑ Schleucher, Elke (February 2002). Metabolism, body temperature and thermal conductance of fruit-doves (Aves: Columbidae, Treroninae) (PDF). Comparative Biochemistry and Physiology A. 131 (2): 417—428. doi:10.1016/S1095-6433(01)00499-8. PMID 11818230. Процитовано 30 квітня 2015.
Джерела[ред. | ред. код]
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |