Пінон чорний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пінон чорний
CarpophagaMelanochroaSmit.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Голубоподібні (Columbiformes)
Родина: Голубові (Columbidae)
Рід: Пінон (Ducula)
Вид: Пінон чорний
Ducula melanochroa
(Sclater, 1878)[2]
Синоніми
Carpophaga melanochroa
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Ducula melanochroa
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Ducula melanochroa
EOL logo.svg EOL: 1049923
ITIS logo.svg ITIS: 177377
IUCN logo.svg МСОП: 22691765
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 796398

Пі́нон чорний[3] (Ducula melanochroa) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)[4]. Ендемік Папуа Новаї Гвінеї.

Опис[ред. | ред. код]

Довжина птаха становить 38-43 см, враховючи хвіст довжиною 13,5-15,2 см, вага 665 г. Виду не притаманний статевий диморфізм. Забарвлення переважно чорне, покривні пера крил і пера на спині мають сріблясті края, що утворюють лускоподібний візерунок. Гузка темно-каштанова, нижня сторона хвоста сріблясто-сіра. Райдужки червоні, дзьоб сизий, на кінці чорний, лапи темно-червоні.

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Чорні пінони мешкають на островах архіпелагу Бісмарка, зокрема на островах Нова Британія, Нова Ірландія, Умбой[en], Ватом[en] і Дьюк-оф-Йорк[en]. Вони живуть у вологих гірських і рівнинних тропічних лісах. Зустрічаються поодинці, парами або невеликими зграйками, на Новій Британії на висоті від 150 до 1850 м над рівнем моря, на острові Умбой на висоті від 300 до 700 м над рівнем моря, на Новій Ірландії на висоті від 300 до 1800 м над рівнем моря. Живляться плодами. Імовірно, ведуть кочовий спосіб життя, долають простори Новогвінейського моря в пошуках сезонних плодів.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Ducula melanochroa. 
  2. Zoological Society of London (1878). Proceedings of the Zoological Society of London. London: Academic Press. с. 672. 
  3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  4. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 11 травня 2022. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
  • David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001