Пія Юул
Пія Юул | |
---|---|
Ім'я при народженні | дан. Pia Elisabeth Juul |
Народилася |
30 травня 1962[3][4] Korsørd, Слагельсе (муніципалітет), Данія |
Померла | 30 вересня 2020[1][2] (58 років) |
Поховання | Кладовище Асистенс |
Країна | Данія[5][6][7] |
Діяльність | перекладачка, письменниця, поетка |
Знання мов | данська |
Батько | Kurt Holger Juuld |
Нагороди | |
IMDb | ID 1937726 |
Пія Елізабет Юул (* 30. травня 1962 р. Корсорі, Данія — † 30 вересня 2020[8]) — данська письменниця
Життєпис[ред. | ред. код]
Піа Юул — дочка двох вчителів і письменників Курта Юула та Інге Юула. Вона виросла в Рьорбеку. Вона вивчала англійську мову в Орхуському університеті та дебютувала в літературі 1985 року, лише через три роки після літературного дебюту її батька, поетичною збіркою Levende og lukke. Після цього вона змогла опублікувати кілька оповідань та поетичних збірок, а до 2005 року її твори продалися накладом понад 10 000 примірників лише в Данії.[9] Вона отримала кілька грантів і літературних нагород за свої твори, в тому числі премію Беатріс. У 2012 році вона була нагороджена престижною премією критиків за фільм «Af sted, til stede».
Юуль користувалася більшим успіхом з її другим романом, Mordet på Halland (Вбивство Халланда), який був опублікований у 2009 році. Того ж року вона отримала літературну премію Danske Bank у розмірі 300 000 данських крон за цю роботу.[10] Книга була перекладена кількома мовами, в тому числі англійською та німецькою. Після перекладу Урселя Алленштайна книга була опублікована у 2011 році під назвою «Das Leben nach dem HappyEnd» («Життя після щасливого кінця») у кельнському видавництві ДюМонт Медіа Груп. У той час як німецькі літературні критики проігнорували книгу, британська щоденна газета The Independent засвідчила, що історія, написана у «вільному, холодному стилі», має «відсутність напруги».[11]
У зв'язку зі справою АНБ, окрім Юла, понад 1000 письменників з усього світу, в тому числі п'ять лауреатів Нобелівської премії, підписали міжнародне звернення з протестом на захист конфіденційності та свободи слова.[12]
Піа Юуль померла наприкінці вересня 2020 року у віці 58 років.
Твори (вибірково)[ред. | ред. код]
Романи[ред. | ред. код]
- Skaden (1990)
- Mordet på Halland (2009; deutsch: Das Leben nach dem Happy End, DuMont Verlag, Köln 2011, ISBN 978-3-8321-9590-8)
Вірші[ред. | ред. код]
- levende og lukke (1985)
- i brand måske (1987)
- Forgjort (1989)
- En død mands nys (1993)
- sagde jeg, siger jeg (1999)
- Helt i skoven (2005)
- Radioteateret (2010)
Новели[ред. | ред. код]
- Olsen (1996)
- Mit forfærdelige ansigt (2001)
- De Ti Bud — Opgang (2001)
- Jeg vil hellere dø (2003)
- Dengang med hunden (2005)
- En flinker fyr (2005)
- Af sted, til stede (2012)
Дитячі книги[ред. | ред. код]
- Lidt ligesom mig (2004)
- På hunt (2005)
П'єси[ред. | ред. код]
- Gespenst & andre spil (2002)
Біографія[ред. | ред. код]
- Et liv med lys (2011)
Нагороди[ред. | ред. код]
- Літературна премія Danske Bank 2009
- Премія критиків 2012
- Літературна премія Драхмана Легатет 2015 року
Вебпосилання[ред. | ред. код]
- Kurzbiografie und Rezensionen zu Werken von Pia Juul bei Perlentaucher
- Бібліографія. Пія Юул // Німецька національна бібліотека
- Pia Juul in der Internet Movie Database (englisch)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Forfatter Pia Juul er død, 58 år // Politiken — JP/Politikens Hus, 2020. — ISSN 0907-1814; 2246-5367
- ↑ а б Forfatter Pia Juul er død // Berlingske — Berlingske Media, 2020. — ISSN 0106-4223
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119110229 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ LIBRIS
- ↑ LIBRIS — 2012.
- ↑ The History of Nordic Women's Literature — KVINFO, KvinnSam.
- ↑ FILSA 2015 — Cámara Chilena del Libro, 2011.
- ↑ Forfatter Pia Juul er død
- ↑ Peter Nielsen: Novellen er blevet et hit, information.dk, 29. September 2005, abgerufen am 20. Januar 2015
- ↑ Pia Juul vinder stor litteraturpris, politiken.dk, 15. November 2009, abgerufen am 20. Januar 2015
- ↑ Brandon Robshaw: The Murder of Halland By Pia Juul translated Martin Aitken, independent.co.uk, 22. Juli 2012, abgerufen am 20. Januar 2015
- ↑ Der Aufruf der Schriftsteller, faz.net, 10. Dezember 2015, abgerufen am 20. Januar 2015
|