Рабинович Самуїл Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рабинович
Самуїл Павлович
Народився1909(1909)
Кам'янка,
Російська імперія
Помер1988(1988)
КраїнаСРСР СРСР
Діяльністьінженер
Alma mater МІІС
Нагороди

Орден Трудового Червоного Прапора — 1954 Орден Трудового Червоного Прапора — 1964 Орден Червоної Зірки  — 1939

Сталінська премія — 1950
Заслужений діяч науки та техніки РРФСР
Заслужений діяч науки та техніки РРФСР

Самуїл Павлович Рабинович (1909—1988) — радянський інженер, один з основоположників практичної радіолокації, головний конструктор ряду перших РЛС розроблених в 1940—1960 роках.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в 1909 рік у в селі Кам'янка (нині Дніпропетровська область, Україна). У 1931—1937 роках навчався в МІІС. У 1937—1940 роках брав участь у створенні першої практичної радіолокаційної станції (РЛС) РУС-2 «Редут». Ця станція розгорнута в роки війни під Можайськом, своєчасно виявила політ понад 200 німецьких бомбардувальник ів і передала інформацію про них для наведення винищувачів і цілевказівки зенітної артилерії.

З 1942 року — заступник головного конструктора станції СОН-2, а з 1945 року — головний конструктор станції СОН-4 («Луч»). Вперше у радянській практиці у станції СОН-4 передбачалося три режими роботи: кругового огляду, ручного управління антеною і автоматичного супроводу мети по кутових координатах. Перший режим використовувався для виявлення цілей і спостереження за повітряною обстановкою по індикатору кругового огляду, другий — для виявлення цілей в секторі перед переходом на автоматичне супровід і для грубого визначення координат, третій — для точного визначення азимута і кута місця в автоматичному режимі і похилій дальності ручним або напівавтоматичним способом.

З 1956 року — головний конструктор РЛС візування ракет-перехоплювачів і станції передачі команд (РСВПР) експериментальної системи протиракетної оборони (ПРО). Повністю система ПРО вперше випробувана в березні 1961 року продемонструвала принципову можливість ураження бойових блоків балістичних ракет дальньої дії. Це досягнення стало в один ряд з запуском першого супутника, першого космонавта і іншими звершеннями, які продемонстрували найвищий науковий, технічний і організаційний рівень роботи оборонних підприємств і організацій міністерства оборони СРСР.

У 1970-ті роки був головним конструктором РЛС СТ-68 (5Н59) — рухомий трьох координатної станції для виявлення і супроводу маловисотних цілей в активних і пасивних перешкодах при наявності інтенсивних відображень від землі і в складних метеоумовах.

Нагороди та звання

[ред. | ред. код]

Біографічні Джерела

[ред. | ред. код]