Рабинович Самуїл Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рабинович
Самуїл Павлович
Самуил Павлович Рабинович.jpg
Народився 1909(1909)
Кам'янка,
Російська імперія
Помер 1988(1988)
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність інженер
Alma mater МІІС
Нагороди

Орден Трудового Червоного Прапора — 1954 Орден Трудового Червоного Прапора — 1964 Орден Червоної Зірки  — 1939

Сталінська премія — 1950
Заслужений діяч науки та техніки РРФСР

Самуїл Павлович Рабинович (1909—1988) — радянський інженер, один з основоположників практичної радіолокації, головний конструктор ряду перших РЛС розроблених в 1940—1960 роках.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в 1909 рік у в селі Кам'янка (нині Дніпропетровська область, Україна). У 1931—1937 роках навчався в МІІС. У 1937—1940 роках брав участь у створенні першої практичної радіолокаційної станції (РЛС) РУС-2 «Редут». Ця станція розгорнута в роки війни під Можайськом, своєчасно виявила політ понад 200 німецьких бомбардувальник ів і передала інформацію про них для наведення винищувачів і цілевказівки зенітної артилерії.

З 1942 року — заступник головного конструктора станції СОН-2, а з 1945 року — головний конструктор станції СОН-4 («Луч»). Вперше у вітчизняній практиці у станції СОН-4 передбачалося три режими роботи: кругового огляду, ручного управління антеною і автоматичного супроводу мети по кутових координатах. Перший режим використовувався для виявлення цілей і спостереження за повітряною обстановкою по індикатору кругового огляду, другий — для виявлення цілей в секторі перед переходом на автоматичне супровід і для грубого визначення координат, третій — для точного визначення азимута і кута місця в автоматичному режимі і похилій дальності ручним або напівавтоматичним способом.

З 1956 року — головний конструктор РЛС візування ракет-перехоплювачів і станції передачі команд (РСВПР) експериментальної системи протиракетної оборони (ПРО). Повністю система ПРО вперше випробувана в березні 1961 року продемонструвала принципову можливість ураження бойових блоків балістичних ракет дальньої дії. Це досягнення стало в один ряд з запуском першого супутника, першого космонавта і іншими звершеннями, які продемонстрували найвищий науковий, технічний і організаційний рівень роботи оборонних підприємств і організацій міністерства оборони країни.

У 1970-ті роки був головним конструктором РЛС СТ-68 (5Н59) — рухомий трьох координатної станції для виявлення і супроводу маловисотних цілей в активних і пасивних перешкодах при наявності інтенсивних відображень від землі і в складних метеоумовах.

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

Біографічні Джерела[ред. | ред. код]