Зенітна артилерія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Німецька 105-мм зенітна гармата FlaK-38 часів Другої світової війни у військовому музеї Белграда

Зені́тна артиле́рія — вид артилерії, призначений для знищення повітряних цілей. Організаційно входить до складу підрозділів і частин Сухопутних військ, а також військ ППО країни.

Історія розвитку[ред.ред. код]

Розвиток зенітної артилерії пов'язаний з виникненням військово-повітряних сил. Вперше з'явилася перед 1-ою світовою війною 1914-18. У Росії перша батарея зенітної артилерії (називалася також протилітаковою артилерією) була сформована і направлена на фронт у 1915.

У СРСР формування підрозділів зенітної артилерії розпочалося у 1918, зенітних артилерійських полків у 1924; у 30-40-х прийняті на озброєння 25-, 37-, 76- і 85-мм зенітні гармати. У зенітних частинах встановилася єдина організаційна структура — батарея, дивізіон, полк (бригада).

У 2-ій світовій війні 1939-45 зенітна артилерія стала важливим засобом боротьби з повітряним противником, а також використовувалася для боротьби з танками і стрільби по ін. цілям. Разом з винищувальною авіацією вона застосовувалася для ППО військ, а також життєво важливих центрів держав. У багатьох країнах на озброєння зенітної артилерії поступили гармати великого (більше 100-мм), середнього (від 60 до 100-мм) і малого (від 20 до 60-мм) калібрів, снаряди з механічними і радіодетонаторами, прилади управління артилерійським зенітним вогнем, станції радіолокаційної розвідки і цілевказання, а також станції гарматного наведення. У ході Великої Вітчизняної війни 1941-45 в СРСР були сформовані зенітні артилерійські дивізії.

У післявоєнний період модернізація Зенітна артилерія дозволила значно підвищити ефективність стрільби і автоматизувати ведення вогню. Наприкінці 40-х рр. у СРСР поступили на озброєння 57-, 100- і 130-мм зенітні гармати (разом з приладами управління артилерійським зенітним вогнем і станціями гарматного наведення вони складали зенітні артилерійські комплекси), в 1950-х рр. — зенітні ракетні комплекси. У сухопутних військах почали застосовуватися багатоствольні скорострільні зенітні артилерійські установки переважно на самохідному шасі, оснащені автономними радіолокаторами і рахунково-вирішальними приладами, що забезпечують можливість ведення ефективного вогню у будь-яких умовах погоди як з місця, так і у русі.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]