Радік Саліхов
| Радік Саліхов | |
|---|---|
| Радік Саліхов | |
.JPG) | |
| Народився |
10 квітня 1965 (59 років) Татарстан |
| Країна |
 Республіка Татарстан |
| Діяльність | історик, філолог |
| Alma mater | Казанський державний університет |
| Галузь | історія і філологія |
| Заклад |
Інститут історії Татарстану імені Шигабутдіна Марджані Republic of Tatarstan Academy of Sciences Galimcan İbrahimov Institute of Language, Literature, and Artd |
| Вчене звання | доцент |
| Науковий ступінь | доктор історичних наук |
| Нагороди | |
 Радік Саліхов у Вікісховищі | |
Радік Саліхов ( тат. Радік Рім ули Саліхов ; рід. 10 квітня 1965, Купаєво, Мамадиський район, Татарстан) - татарський політик, історикта філолог. Лауреат Державної премії Республіки Татарстан у галузі науки та техніки (2008). Дійсний член Академії наук Республіки Татарстан (2016). Директор Інституту історії імені Ш. Марджані (2020- т. ч. ).
Біографія[ред. | ред. код]
Радік Саліхов 10 квітня 1965 року, народився в селі Купаєво Мамадиського району Татарської АРСР [1] [2]. З сім'ї вчених Світлани та Риму Саліхових [1], доктора філологічних наук, професора кафедри татарської літератури Казанського державного університету імені Ст. І. Леніна [3] [4]. Брат - Марат Саліхов [1].
1982 році починає навчання та вступає на філологічний факультет Казанського державного університету імені В. І. Леніна, який успішно закінчив у 1989 році [5] [6] [2].
У 1989-1990 роках був вчителем в казанській середній школі № 11 [7] [2].
У 1990 році почав працювати в Інституті мови, літератури та історії Казанської філії Академії наук СРСР (надалі — Академії наук Республіки Татарстан), де 1994 року закінчив аспірантуру, а також послідовно обіймав посади молодшого, наукового та старшого наукового співробітника відділу Зводу пам'яток. У 1997 році перейшов до новоствореного Інституту історії імені Ш. Марджані АН РТ [5] де був старшим науковим співробітником (1997—2007), завідувачем відділу нової та новітньої історії Татарстану (2007—2011), заступником директора з наукової роботи (2011—2020) [5] [8] [2] [6] .
Є членом вченої ради Інституту історії імені Ш. Марджані АН РТ, Національного музею Республіки Татарстан, Державного історико-архітектурного та художнього заповідника «Казанський кремль» [9], Національної ради Всесвітнього конгресу татар (з 2015 року) [10] топоніміці (з 2015 року) [11] [12] .
У 1998 році отримав ступінь кандидата історичних наук, захистивши дисертацію на тему «Громадсько-реформаторська діяльність татарської буржуазії Казані у другій половині XIX – на початку ХХ ст.» [2] [8].
В 2006 захистив дисертацію «Татарська буржуазія Російської імперії: взаємодія з суспільством і владою (друга половина XIX – початок ХХ ст.)» і став доктором історичних наук [2] [13]. Член-кореспондент (з 2011 року) [9], дійсний член Академії наук Республіки Татарстан (з 2016 року) [14], член її Президії [15]. У науковій роботі спеціалізується в історії татарського торгово-промислового класу, буржуазії, мусульманських громад, видатних діячів татарської культури. Зробив значний внесок у вивчення духовної та матеріальної культури татарського народу, населених пунктів та нерухомих пам'яток культурної спадщини татарського народу та народів Татарстану, а також в область історичної та сучасної територіальної геральдики [5] [2] [9]. Є членом спеціальних рад Казанського федерального університету та Казанського державного інституту культури і мистецтв [2], підготував 8 кандидатів наук [9]. Має вчене звання доцента [13].
2002 стає членом новоствореної Геральдичного ради при президенті Республіки Татарстан [16], 2006 - стає заступником його голови [17]. У складі авторського колективу, зокрема разом з Р. Хайрутдіновим, є розробником гербів і прапорів Агризького [18], Азнакаєвського [19], Аксубаєвського [20] [21], Актанишського [21], Олексіївського [ [22] ], Алькеєвського [ [23] [24], Апостовського [25], Арського [26], Атнінського [27], Бавлінського [28], Балтасинського [29], Бугульмінського [ [30], Буїнського [31] ], Верхньоуслонського [ [32], Високогірського [33] [34], Єлабузького [35], Заїнського [36], Зеленодольського [37], Кайбицького [38], Камсько-Устьинського [39], Кукморського [40], Лаїшевського [41], Леніногорського [42], Мамадиського [43] Менделєєвського [ [44], Мензелинського [45], Муслюмівського [46], Нижньокамського [47], Новошешмінського [48], Нурлатського [49], Пестречинського [50], Рибно-Слобідського [51], Сабінського [52] [53], Спаського [54], Тетюського [55], Тукаєвського [56], Тюлячинського [57], Черемшанського [58], Чистопольського [59], Ютазинського районів [60], а також Набережних Човнів [61] .
У травні 2020 стало відомо про плани міністерства освіти і науки Республіки Татарстан ліквідувати Інститут історії імені Ш. Марджані, приєднавши його до Інституту археології імені А. Халікова, який виділився в окрему установу ще в 2013 [62]. Термін перебування директора Інституту Р. Хакімова на посаді мав закінчитися в листопаді того ж року [63], причому раніше він сам прочитав у наступники саме свого заступника Саліхова [64]. В результаті бурхливої громадської кампанії на захист Інституту за підсумками домовленостей з апаратом президента Республіки Татарстан було оголошено, що установа буде збережена в існуючому вигляді, проте Хакімов піде на посаду наукового керівника, а виконувачем обов'язків директора до нових виборів стане Саліхов [65]. 10 червня його було призначено на цю посаду наказом міністра Р. Бурганова [66], 15 жовтня обрано в ході таємного голосування [67], і 19 жовтня затверджено на посаді [68]. На новому посту Саліхов пообіцяв продовжувати займатися вивченням історії татар та її популяризацією [69].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Премії
- Державна премія Республіки Татарстан у галузі науки і техніки (8 грудня 2008 року) - за цикл робіт з обґрунтування часу виникнення міста Казані, етапів становлення та розвитку його історико-культурної спадщини [70] .
- Федеральні
- Медаль «На згадку про 1000-річчя Казані» (2005 рік) [2] .
_31.jpg)
- Татарстанські
- Медаль «За доблесну працю» (2022 рік) — за великий внесок у реалізацію державної політики в галузі геральдики, багаторічну плідну працю та активну громадську діяльність [71] . Вручено головою Державної Ради Республіки Татарстан Ф. Х. Мухаметшіним в імператорській залі Казанського університету [72] .
- Почесне звання « Заслуженный деятель науки Республики Татарстан[tt] » (2016) [73] .
- Лист подяки президента Республіки Татарстан (2007 рік) [9] .
- Лист подяки голови Державної ради Республіки Татарстан (2012 рік) [74] .
- Знак «За досягнення у культурі» міністерства культури Республіки Татарстан (2007) [2] .
- Відзнака «За бездоганну службу Казані» (2020) [75] .
- Суспільні
- Почесний знак. Б. Лакієра «Сподвижнику Геральдики» II ступеня Союзу геральдистів Росії (2005) [76] [2] .
Вибрана бібліографія[ред. | ред. код]
- Диссертации
- Салихов Р. Р. Общественно-реформаторская деятельность татарской буржуазии Казани (вторая половина XIX — начало XX вв.): автореферат диссертации кандидата исторических наук. — Казань : Казанский государственный университет им. В. И. Ленина, 1998. — 23 с.
- Салихов Р. Р. Общественно-реформаторская деятельность татарской буржуазии Казани (вторая половина XIX — начало XX вв.): диссертация кандидата исторических наук. — Казань : Казанский государственный университет им. В. И. Ленина, 1998. — 190 с.
- Салихов Р. Р. Татарская буржуазия Российской империи: взаимодействие с обществом и властью (вторая половина XIX – начало ХХ в.): автореферат диссертации доктора исторических наук. — Казань : Институт истории им. Ш. Марджани АН РТ, 2006. — 47 с.
- Салихов Р. Р. Татарская буржуазия Российской империи: взаимодействие с обществом и властью (вторая половина XIX – начало ХХ в.): диссертация доктора исторических наук. — Казань : Институт истории им. Ш. Марджани АН РТ, 2006. — 538 с.
- Издания
- Салихов Р. Р. Смыков Ю. И., Таишев М. М.[tt], Валеев Р. М., Хайрутдинов Р. Р. и др. Республика Татарстан: памятники истории и культуры: каталог-справочник (коллективная монография). — Казань : Издательство «Эйдос», 1993. — 456 с.
- Салихов Р. Р., Хайрутдинов Р. Р. Республика Татарстан: памятники истории и культуры татарского народа (конец XVIII — начало XX веков). — Казань : Издательство «Фест», 1995. — 280 с.
- Салихов Р. Р., Хайрутдинов Р. Р. и др. Банк на все времена. Государственный банк в Татарстане: вчера, сегодня, завтра. — Берлин : GPMS Gmbh, 1997. — 140 с.
- Салихов Р. Р., Хайрутдинов Р. Р. и др. Свод памятников истории и культуры Республики Татарстан: Административные районы. — Казань : Издательство «Мастер Лайн», 1999. — Т. I. — 460 с.
- Салихов Р. Р., Хайрутдинов Р. Р. и др. Мечети Татарстана. — Казань : Издательский дом РУИЦ, 2000. — 287 с.
- Салихов Р. Р., Хайрутдинов Р. Р. и др. Очерки истории Национального банка Республики Татарстан. — Казань : Издательство «Мастер Лайн», 2000. — 200 с. — ISBN 5931390766.
- Салихов Р. Р., Хайрутдинов Р. Р. и др. Золотые страницы купечества, промышленников и предпринимателей Татарстана. — Казань : Яналиф, 2001. — Т. I. — 285 с. — ISBN 5943520023.
- Салихов Р. Р., Хайрутдинов Р. Р. и др. Золотые страницы купечества, промышленников и предпринимателей Татарстана. — Казань : Яналиф, 2001. — Т. II. — 269 с. — ISBN 5943520023.
- Салихов Р. Р. Татарская буржуазия Казани и национальные реформы второй половины XIX — начала XX в. — Казань : Издательство «Мастер Лайн», 2001. — 123 с. — ISBN 593139091Х.
- Салихов Р. Р., Хайрутдинов Р. Р. Старо-Татарская слобода — от прошлого к будущему : Материалы научно-практической конференции, Казань, 28 февраля — 1 марта 2000 г. — Казань : Издательство «Мастер Лайн», 2001. — 247 с. — ISBN 5931391096.
- Салихов Р. Р., Хайрутдинов Р. Р. Татарские слободы Казани: очерки истории. — Казань : Институт истории АН РТ, 2002. — 302 с. — ISBN 5949810082.
- Салихов Р. Р., Хайрутдинов Р. Р. Из истории населенных пунктов Буинского района Республики Татарстан. — Казань : Институт истории АН РТ, 2002. — 107 с.
- Салихов Р. Р., Хайрутдинов Р. Р., Исхаков Д. М., Уразманова Р. К. Народный татарский праздник Сабантуй: методическое пособие. — Казань : Гасыр, 2004. — 84 с.
- Салихов Р. Р. Участие татарского предпринимательства России в общественно-политических процессах второй половины XIX — начала XX в.: реформа институтов локальной мусульманской общины. — Казань : Издательство «Фэн», 2004. — 259 с. — ISBN 5969000272.
- Салихов Р. Р., Хайрутдинов Р. Р. Исторические мечети Казани. — Казань : Татарское книжное издательство, 2005. — 191 с. — ISBN 5298041205.
- Салихов Р. Р., Измайлов Б. И. Адмиралтейская слобода. — Пенза : ИП Рогожин И. В, 2013. — 99 с.
- Салихов Р. Р., Ногманов А. И., Каримов И. Р. Историко-культурный атлас Высокогорского района Республики Татарстан. — Пенза : ИП Рогожин И. В, 2013. — 99 с.
- Салихов Р. Р., Ногманов А. И., Каримов И. Р. Историко-культурный атлас Арского района Республики Татарстан. — Пенза : ИП Рогожин И. В, 2013. — 99 с.
- Салихов Р. Р. Служилая Ура: рождение татарского капитализма / науч. ред. Р. С. Хакимов. — Казань : Институт истории им. Ш. Марджани, 2015. — 279 с. — (История населенных пунктов Республики Татарстан) — ISBN 9785949812037.
- Салихов Р. Р., Габдрафикова Л. Р., Измайлов Б. И. Фирма Алафузова (вторая половина XIX — начало XX века): промышленная история России. — Казань : Институт истории им. Ш. Марджани, 2015. — 275 с. — ISBN 9785949811948.
- Салихов Р. Р. …Из мурз Горной стороны: посвящается 100-летию со дня рождения Ф. С. Муратова и 70-летию Р. Ф. Муратова. — Казань : Институт истории им. Ш. Марджани, 2019. — 247 с. — ISBN 9785852479921.
- Салихов Р. Р., Габдрафикова Л. Р., Миронова Е. В. и др. Человек в революции. Казанская губерния. Культура: коллективная монография. — Казань : Институт истории им. Ш. Марджани, 2019. — 367 с. — ISBN 9785949813126.
- * Салихов Р. Р., Хайрутдинов Р. Р., Измайлов Б. И., Тарунов А. М. и др. Объекты культурного наследия Республики Татарстан: иллюстрированный каталог. — Москва : Научно-информационный издательский центр, 2020. — 999 с. — ISBN 9785902156437.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Мансур Сафин[tt]. Иҗат бәхете. — Журнал «Мәйдан»[tt]. — 2002. — № 5 (травень). — С. 130—131. — 208 с. — (Гыйлем вә тәрбия).
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Салихов Радик Римович. Институт истории имени Ш. Марджани. Архів оригіналу за 7 березня 2021. Процитовано 11 июля 2021.
- ↑ День пожилых людей и День памяти. Казанский университет. 12 октября 2017. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 11 июля 2021.
- ↑ Салихов Рим Гарифович. Институт истории имени Шигабутдина Марджани. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 11 июля 2021.
- ↑ а б в г Энциклопедия, 2010, с. 221.
- ↑ а б Салихов Радик Римович. Бизнес Online. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 11 июля 2021.
- ↑ Радик Салихов стал директором Института истории им. Ш. Марджани. ТНВ. 15 октября 2020. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 11 июля 2021.
- ↑ а б Любовь Агеева (29 декабря 2020). Радик Салихов: «Потребность в исторических знаниях очень высока». Издание «Казанские истории». Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 11 июля 2021.
- ↑ а б в г д Салихов Радик Римович. Академия наук Республики Татарстан. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 11 июля 2021.
- ↑ Национальный Совет (Милли Шура) Всемирного конгресса татар, избранный на VII съезде 20 июля 2018 г. Всемирный конгресс татар. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 11 июля 2021.
- ↑ Состав комиссии по топонимике. Мэрия Казани. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 11 июля 2021.
- ↑ Постановление мэра г. Казани от 18 декабря 2015 года № 182 «О комиссии по топонимике муниципального образования г. Казани». Мэрия Казани. 18 декабря 2015. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 11 июля 2021.
- ↑ а б Салихов Радик Римович. Тюркско-Татарский мир. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 11 июля 2021.
- ↑ Результаты выборов 2016 в АН РТ. Академия наук Республики Татарстан. 23 декабря 2016. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 11 июля 2021.
- ↑ Члены Президиума, избранные в соответствии с Уставом Академии наук РТ 23 декабря 2016 г., 8 февраля 2017 г., 27 октября 2020 г. Академия наук Республики Татарстан. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 11 июля 2021.
- ↑ Состав Геральдического совета при Президенте Республики Татарстан. Газета «Республика Татарстан». 15 января 2002. Архів оригіналу за 3 травня 2021. Процитовано 11 июля 2021.
- ↑ Об изменении состава Геральдического совета при Президенте Республики Татарстан. Газета «Республика Татарстан». 28 ноября 2006. Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 11 июля 2021.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 68.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 72.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 76.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 80.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 84.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 88.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 92.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 96.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 100.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 104.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 108.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 112.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 116.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 120.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 124.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 128.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 132.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 136.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 140.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 144.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 148.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 152.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 156.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 160.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 164.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 168.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 172.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 176.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 180.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 184.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 188.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 192.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 196.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 200.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 204.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 208.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 212.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 216.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 220.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 224.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 228.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 232.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 236.
- ↑ Айнутдинова и др., 2017, с. 244.
- ↑ Альфред Мухаметрахимов, Гульназ Бадретдин (28 мая 2020). «Сливать, отбирать бренд „институт имени Марджани“? Это не совсем правильно». Институт Рафаэля Хакимова близок к «слиянию с археологами» и возвращению в лоно АН РТ, в Кремле говорят о «стадии обсуждения». Бизнес Online. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 11 июля 2021.
- ↑ Кирилл Антонов, (27 мая 2015). Рафаэль Хакимов сообщил о ликвидации Института истории в Татарстане. Коммерсантъ. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 11 июля 2021.
- ↑ Гульназ Бадретдин, Альфред Мухаметрахимов (2 февраля 2020). Рафаэль Хакимов: «Если директором будет… то институту конец!». В 2020 году у Института им. Марджани поменяется руководитель. Останется ли он центром формирования идеологии татарской нации?. Бизнес Online. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 11 июля 2021.
- ↑ Альфред Мухаметрахимов, Айрат Нигматуллин (3 июня 2020). «Из всех уголков мира пишут письма»: как татарский мир спас Институт истории имени Марджани. Рафаэль Хакимов покинет директорский пост, но возвращения в лоно Академии наук РТ не будет — слово дал Асгат Сафаров. Бизнес Online. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 11 июля 2021.
- ↑ Радик Салихов стал и.о. директора Института истории имени Марджани. Коммерсантъ. 10 июня 2020. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 11 июля 2021.
- ↑ Радик Салихов избран директором Института истории им. Марджани АН РТ. Бизнес Online. 15 октября 2020. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 11 июля 2021.
- ↑ Состоялись выборы директора Института. Институт истории имени Ш. Марджани. 19 октября 2020. Архів оригіналу за 29 липня 2021. Процитовано 11 июля 2021.
- ↑ Айрат Нигматуллин, Альфред Мухаметрахимов (21 июня 2020). Радик Салихов: «Я видел комментарии о кризисных явлениях, стагнации. Доказательств нет!». И. о. директора Института истории им. Марджани о работе с АН РТ, «демонизации» Хакимова, вкладе Измайлова и Исхакова, татарах XIX и XX веков. Бизнес Online. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 11 июля 2021.
- ↑ О присуждении Государственных премий Республики Татарстан 2008 года в области науки и техники. Газета «Республика Татарстан». 9 декабря 2008. Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 11 июля 2021.
- ↑ Признание заслуг. Газета «Республика Татарстан». 28 ноября 2022. Процитовано 29 ноября 2022.
- ↑ Фарид Мухаметшин: «С уважения к государственным символам начинается воспитание патриотизма». Государственный Совет Республики Татарстан. 29 ноября 2022. Архів оригіналу за 30 листопада 2022. Процитовано 29 ноября 2022.
- ↑ Признание заслуг. Газета «Республика Татарстан». 26 марта 2016. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 11 июля 2021.
- ↑ Список поощренных Благодарственным письмом Председателя Государственного Совета Республики Татарстан. Государственный Совет Республики Татарстан. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 11 июля 2021.
- ↑ Ильсур Метшин вручил государственные и городские награды на XLI сессии Казгордумы. Мэрия Казани. 12 августа 2020. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 11 июля 2021.
- ↑ Список награжденных Почетным знаком им. А. Б. Лакиера «Сподвижнику геральдики». Союз геральдистов России. Архів оригіналу за 23 жовтня 2013. Процитовано 11 июля 2021.