Рак шкіри

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рак шкіри
Basal cell carcinoma.jpg
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 C43-C44
МКХ-О: 8010-8720
MedlinePlus 001442
eMedicine

/ article/276624 , article/870538 , article/1100753

, article/1965430
MeSH D012878
CMNS: Рак шкіри на Вікісховищі


Рак шкіри — узагальнена назва злоякісних епітеліом шкіри.

Класифікація[ред.ред. код]

До раку шкіри зазвичай відносять такі види злоякісних пухлин шкіри:

  • базаліом (базально-клітинну карциному, що розвивається з базальних клітин шкірного епітелію)
  • Сквамозно-клітинну карциному (плоскоклітинний рак)
  • меланому

Меланому часто виключають зі списку захворювань, що ототожнюються з раком шкіри.

Фактори ризику[ред.ред. код]

Факторами ризику розвитку раку шкіри можуть бути:

  • Ультрафіолетове та іонізуюче випромінювання
  • Вплив хімічних канцерогенів, що потрапляють на шкіру
  • Куріння
  • Прийом препаратів, що послаблюють імунітет (імуносупресорів)
  • Сімейна схильність (генетичні особливості організму).

Ознаки захворювання[ред.ред. код]

  1. Поява на поверхні шкіри невеликого плями, сіро-жовтого вузлика або блискучою бляшки.
  2. На ранніх стадіях захворювання не має суб'єктивних проявів і ніякого дискомфорту не завдає.
  3. При збільшенні пухлини, вона може почати свербіти, свербіти, з'являється відчуття дискомфорту, поколювання.
  4. Далі в середині новоутворення може з'явитися невелика мокнуча виразка. Іноді вона починає кровоточити або покриватися скоринкою.
  5. Середина цього утворення може зарубцюватися, але при цьому зберігається схильність до периферичної росту.
  6. При пальпації підстави цього новоутворення можна відчути деяку твердість тканин, хоча ознак запалення немає.

Подібні симптоми раку шкіри повинні насторожити людину і змусити його пройти більш ретельне обстеження.

Базальноклітинний рак шкіри[ред.ред. код]

Пухлина повільно зростає, не схильна до появи метастаз і лише в окремих випадках проростає в глибокі шари шкіри. Найчастіше вона виглядає як невелике, діаметром у кілька міліметрів, утворення на поверхні шкіри, злегка припухле. На його поверхні можна розглянути тонку сітку кровоносних судин. Зі збільшенням пухлини на її поверхні починаються з'являтися невеликі ранки.

'Перші ознаки раку шкіри цього типу в залежать від різновиду захворювання:'

  • Солідна (вузликова). Пухлини цієї форми виглядають як невеликі вузлики, оточені судинної сіткою.
  • Виразковий. У цьому випадку на поверхні шкіри з'являються виразки або інші порушення поверхні, які схильні до кровоточивості.
  • Пігментний. При такій формі поверхню пухлини змінює колір на більш темний.

Папілярний (плоскоклітинний) рак шкіри[ред.ред. код]

Папілярний рак шкіри — це ще одна форма плоскоклітинного. Інша його назва — фунгозна, тобто грибоподібна, що точніше передає суть цього захворювання.

Зовні така пухлина виглядає як гриб: масивний вузол на ніжці або широкій основі. Вони часто покриваються корками папілом, набуваючи вигляду цвітної капусти, легко кровоточать.

Ця пухлина зустрічається частіше у осіб чоловічої статі. Локалізується особливо часто на нижній губі (95 % ракових пухлин цієї локалізації), на нижній частині тулуба, статевих органах і кінцівках. Плоскоклітинний рак майже завжди розвивається з передракових захворювань шкіри і слизових оболонок. На першому місці стоять рубці після опіків і травм, свищі, довго не загоюються виразки, потім старечі кератози і лейкоплакії.

Клінічно ця форма раку шкіри в початковій стадії являє собою вивищується утворення розміром з кісточку вишні, покриту ороговілими сосочками, швидко проникають в дерму. Вузол дуже щільний, шкіра над ним змінює свій колір від рожевого до червонувато-бузкового. Пухлина росте досить швидко, скоро утворює кратероподібної виразку з опуклими щільними краями. Дно виразки блідо-червоного кольору, горбисте або ворсинчасті, легко кровоточить, при доторканні можна видавити округле або циліндричне зернятко — ракові перлини, що складаються з клітин, що ороговівають. Виділення з виразки убоге з домішкою відмерлих частин тканин. Пухлина характеризується швидким ростом і ураженням лімфатичних вузлів. Згідно з даними літератури, до 5 % всіх видів раку шкіри утворюють змішані спінобазоцеллюлярні форми раку. При цій формі центр складається з клітин, що ороговівають, а периферія — з базоцеллюлярних клітин або ж ці клітини знаходяться поруч. Базальноклітинна форма раку шкіри описана в окремій статті.

Меланома[ред.ред. код]

Ще одна досить часта і вкрай агресивна форма раку шкіри — це меланома. Вона схильна до швидкої появи метастаз, які через кров і лімфу розносяться по всьому організму, стаючи причиною розвитку вторинних пухлин.

Меланома розвивається з пігментованих клітин шкіри, найчастіше — невусів (родимок). Виглядає вона як швидко зростальна пігментована пляма на шкірі. З часом воно починає мокнути, кровоточити, викликати свербіж або печіння. Одночасно з цим збільшуються регіональні лімфатичні вузли.

Але перші ознаки раку шкіри цього типу можна виявити, відстежуючи зміну родимок. До лікаря необхідно звертатися, якщо вони поміняли колір, стали збільшуватися в розмірах, міняти форму, кровоточити, свербіти або в будь-якому іншому вигляді викликати занепокоєння.

Але якщо говорити про перші ознаки раку шкіри в загальному вигляді, то досить запам'ятати одне правило: якщо на шкірі з'явилося якесь новоутворення, особливо яке викликає занепокоєння, його варто показати дерматологу. Видалення підозрілої пухлини — це проста і швидка процедура, але вона може врятувати хворому життя.

Лікування[ред.ред. код]

Найчастіше застосовується хірургічне втручання — видалення пухлини, кріодеструкція (видалення при впливі низької температури) або електрокоагуляція (видалення при дії струму) пухлини.

Також може застосовуватися променева терапія, головним чином у випадках, коли неможливо видалити пухлину хірургічним видаленням через її розташування (в кутку ока, на носі і т. д.).

Променева терапія[ред.ред. код]

З усіх теперішніх методів лікування раку шкіри найкращі результати дає променева терапія. Це в першу чергу стосується пухлин шкіри обличчя. Враховуючи, що на шкірі обличчя бувають базальноклітинні раки, променева терапія забезпечує високий відсоток лікування з хорошим косметичним ефектом.

Променева терапія раку шкіри має такі переваги перед хірургічним лікуванням: він є безкровним, безболісним способом лікування, дає прекрасний косметичний ефект.

Показання до променевої терапії раку шкіри

  1. При первинних раках шкіри;
  2. При метастатичних раках шкіри;
  3. З профілактичною метою після оперативного втручання;
  4. При рецидивах.

'Методи променевої терапії раку шкіри'

Метод фракціонованого (роздрібненого) опромінення. Сутність його в тому, що протягом 10-12 днів лікування проводиться порівняно дробовими дозами, а сумарна доза доводиться до 4000 рад.

Метод фракціонованого опромінення має ту перевагу, що пухлинні тканини пошкоджуються сильніше, а здорові тканини щадяться більше, ніж при старих методах; з іншого боку, реактивна здатність тканин, що оточують пухлину зберігається, що багато в чому обумовлює терапевтичний ефект.

До позитивних особливостей фракціонованого методу опромінення належить вплив фактора часу. Продовження лікування до 12-15 днів забезпечує вплив рентгенівських променів на всі ракові клітини, так як за такий термін всі клітини проходять фазу мітозу і, отже, потрапляють під вплив радіації.

У літературі, зібраної нами з питання про лікування раку шкіри, червоною ниткою проходить думка, що всі зусилля повинні бути спрямовані на те, щоб досягти лікування після одного проведеного курсу рентгенотерапії.

Прийнятий у даний час принцип лікування злоякісних новоутворень полягає в тому, щоб дати протягом одного курсу максимальну дозу, сумісну з необхідністю збереження здорових тканин. Повторні опромінення з огляду на кумулятивну дію рентгенівських променів небезпечні — вони тягнуть за собою зміну васкуляризації, пошкодження навколишніх здорових тканин, викликають некротичні зміни.

Виходячи з цього, найефективнішим методом, що гарантує ліквідацію ракового вогнища за один курс лікування, визнано фракціоноване опромінення із застосуванням високої загальної дози.

Концентрований короткофокусний метод опромінення по Шаулю. Метод короткофокусного опромінення базується на принципі створення умов розподілу рентгенівської енергії, аналогічних тим, які є при користуванні радієм, незважаючи на те, що довжина хвилі цих двох видів випромінювань не однакова. З точки зору сучасної рентгенобіологіі терапевтичний і біологічний ефект залежить тільки від кількості поглиненої енергії будь це енергія у-променів або енергія рентгенівських променів. Якісній стороні випромінювання істотного значення не надається.

Виходячи з рівноцінності γ- і рентгенівських променів, Шауль вважає, що більша ефективність радієвої терапії обумовлюється тільки більш доцільним розподілом γ-променів. Тут доречно зазначити, що питання про просторовий розподіл дози при променевій терапії є надзвичайно актуальним, особливо при лікуванні злоякісних новоутворень. Співвідношення між енергією, що поглинається пухлиною і прилеглими тканинами, набуває виняткового значення.

Труднощі променевої терапії раку шкіри полягає в тому, що відмінності чутливості між клітинами пухлини і клітинами навколишнього тканини часто недостатні. Ось чому прийнятий в даний час принцип використання променевої терапії при злоякісних новоутвореннях базується на прагненні не тільки максимально зруйнувати пухлину, а й максимально зберегти навколишні тканини.

При підведенні радію безпосередньо до ураженого вогнища досягається найбільший вплив променів на місце докладання радію і мінімальний вплив на навколишні тканини, оскільки різко убуває інтенсивність дії радіації на глибину і до периферії.

Щодо цього метод концентрованого близькофокусного опромінення спрямований на створення таких же умов.

На думку Шауля, запропонований ним метод повинен являти собою імітацію радієвої терапії; і дійсно він став з успіхом застосовуватися замість радієвої терапії при деяких локалізаціях раку шкіри, раку нижньої губи, порожнини рота, а також при злоякісних меланомах і гемангіомах. Лікування проводиться за допомогою спеціальної рентгенівської трубки, у якої анод у вигляді порожнього циліндра виведений назовні.

Променева терапія раку шкіри цим методом проводиться при одноразової дозі 400—800 радий, а сумарна доза — 6000 — 8000 радий.

Результати променевої терапії раку шкіри

Результати залежать від:

1) морфологічної картини;

2) локалізації та ґрунту, на якій розвивається рак;

3) методики лікування.

Базальноклітинний рак найуспішніше виліковується за допомогою рентгенотерапії. Змішана форма більш резистентна, ніж суто базоцеллюлярна. Плоскоклітинний рак являє собою найнебезпечнішу форму шкірного раку. Успіх лікування при цій формі залежить від своєчасності діагностики.

При деяких локалізаціях (кут ока, вушна раковина) ефективність променевої терапії раку шкіри знижується.

Різко погіршується прогноз при ураженні кісткової і хрящової тканини. Пояснюється це тим, що кісткова і хрящова тканини в силу своїх анатомічних і фізіологічних властивостей не можуть відповідати на рентгеноопромінення відповідною реакцією.

Має значення і ґрунт, на якому розвинулося новоутворення. Причина гірших результатів лікування раку, що виник на ґрунті вовчака і рубців, полягає в тому, що навколишня тканину, будучи ослаблена під впливом основної хвороби, не в змозі відповісти потрібною реакцією на рентгенівське опромінення.

Причина невдач променевої терапії раку шкіри полягає в тому, що іноді проліферація епітеліальної тканини в більш глибоких частинах пухлини припиняється на дуже короткий час, а потім знову поновлюється. Це може бути в результаті невідповідного підбору якості променів, невідповідною фільтрації та дози. Щоб підібрати канцероцідную дозу по відношенню до глибоко розташованим клітинам, необхідно користуватися фільтрувати променями, відповідним вольтажем і перехресним опроміненням. Застосовувати слід по можливості більші дози, не пошкоджуючи нормальної тканини.

Невдачі бувають рідко через наявність резистентних клітин, особливо при базоцеллюлярних епітеліомах. Потрібно також пам'ятати і про те, що не всі клітини, що складають злоякісне новоутворення, володіють однаковим ступенем чутливості, частина клітин в одній і тій же пухлини може виявитися дуже резистентною.

Хворі після променевої терапії раку шкіри повинні піддаватися контролю кожні півроку протягом 5 років. Недотримання цього правила часто є причиною тяжких наслідків.

При 1 і 2 стадіях променева терапія раку шкіри проводиться за умов короткофокусної рентгенотерапії. Одноразова доза дорівнює 300—400 радий, сумарна — 5000 — 7000 радий. Дози в 500—600 радий за сеанс значно скорочують час лікування, але залишають на шкірі великі зміни, що з косметичної точки зору дає гірші результати. Виліковування при 1 стадії спостерігається в 95-98 %, а при 2 стадії — в 85-87 % випадків.

При 3 стадії променева терапія повинна проводитися за умов глибокої рентгенотерапії, на цезієвській установці, а в окремих випадках — і на телегамма-установці. Одноразова доза не повинна перевищувати 250 рад. Питання про сумарній дозі вирішується в кожному окремому випадку залежно від розмірів ураження. Якщо тільки одна променева терапія викликає сумніву щодо можливості досягнення хороших результатів, то після загасання променевої реакції можна рекомендувати хірургічний або електрохірургічний методи лікування. При 4 стадії лікування (якщо таке можна проводити) необхідно починати з опромінення (глибока рентгенотерапія або телегамматерапії).

Після променевої терапії в ряді випадків можна провести висічення пухлини з пластикою або без неї, залежно від стану і локалізації патологічного процесу. При рентгенівському раку, розвиненому на ґрунті рубців, і рецидивах раку шкіри після променевого лікування показано оперативне лікування. Обсяг операції не повинен бентежити хірурга, так як розростання пухлини не щадить хворого і приводить його до важкої інвалідності.

Прогноз[ред.ред. код]

Прогноз при раку шкіри і результати його лікування залежать від стадії, форми росту, локалізації, гістологічної структури пухлини і методу лікування її. В цілому рак шкіри протікає сприятливіші, ніж рак внутрішніх органів. Поверхневі форми пухлини більш сприятливі для прогнозу, ніж глибокопроникні, інфільтрувальні або папілярні. При базальноклітинному раку шкіри прогноз кращий, ніж при плоскоклітковому типі пухлини.

При I—II стадії захворювання можливо 80-100 % лікування раку шкіри. При поширених формах раку (III стадія) і особливо при рецидивах результати значно погіршуються та складають 40-50 %. За зведеними даними онкологів, стійке одужання при раку шкіри досягається в 70-80 % випадків.

Посилання[ред.ред. код]