Ратифікація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ратифіка́ція — процес, згідно з яким надається згода уповноваженим органом законодавчої влади на обов'язковість міжнародного документа, який з моменту затвердження набирає юридичну силу та становить частину національного законодавства.

Ратифікація (лат. ratificatio від ratus — вирішене, затверджений + facere — робити) — процес надання юридичної сили документу (наприклад, договору) шляхом затвердження його відповідним органом кожної зі сторін. До ратифікації такий документ, як правило, не має юридичної сили і не є обов'язковим для сторони, що його не ратифікувала. Факт ратифікації оформляється спеціальним документом, який називають ратифікаційною грамотою. Сторони або обмінюються ратифікаційними грамотами, або, при великій кількості сторін, передають ратифікаційні грамоти депозитарію. Депозитарій може належати до однієї з підписуючих сторін або бути третьою особою. Найчастіше ратифікація використовується для надання юридичної сили міжнародним договорам. Відповідно до міжнародних договорів ратифікація виступає одним із способів вираження згоди держави на обов'язковість договору.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • О. В. Буткевич. Затвердження міжнародного договору // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
  • О. Буткевич. Ратифікаційна грамота // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
  • М. Гчатовський. Ратифікація міжнародного договору // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.624 ISBN 978-966-611-818-2