Родовик малий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Родовик малий
Sanguisorba minor
Illustration Sanguisorba minor0.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Розові (Rosaceae)
Підродина: Розанні (Rosoideae)
Триба: Sanguisorbeae
Рід: Родовик (Sanguisorba)
Вид: Родовик малий
Біноміальна назва
Sanguisorba minor
Scop., 1771
Синоніми
Poterium sanguisorba
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Sanguisorba minor
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Sanguisorba minor
EOL logo.svg EOL: 626892
ITIS logo.svg ITIS: 25303

Родовик малий, чорноголовник родовиковий[1] (Sanguisorba minor) — вид квіткових рослин родини Розові (Rosaceae).

Назва[ред. | ред. код]

Видова назва лат. minor, ймовірно, використовується для диференціації виду від Sanguisorba officinalis, який більший, ніж S. minor.

З латини sanguis orba перекладається як позбавлена крові. Раніше існувало повір'я, що чай з рослини запобігає кровотечам, тому солдати пили його перед битвами.

Опис[ред. | ред. код]

Це багаторічна трав'яниста рослина росте на 40-90 см заввишки. Стебло прямостояче з розетками листя. Листя довжиною від 0,5 до 2 см і мають на кожній стороні від трьох до дев'яти зубчиків. Квітки в кулястих чаші від 1 до 3 см в діаметрі. Насіння довгасте, завдовжки близько 4 до 5 мм, деревне.

Поширення[ред. | ред. код]

Країни поширення: Північна Африка: Алжир, Єгипет, Лівія, Марокко, Туніс. Азія: Афганістан, Кіпр, Іран, Ірак, Ізраїль, Йорданія, Ліван, Сирія, Туреччина. Кавказ: Вірменія, Азербайджан, Грузія, Російська Федерація. Європа: Данія, Ірландія, Об'єднане Королівство, Австрія, Бельгія, Чеська Республіка, Німеччина, Угорщина, Нідерланди, Польща, Словаччина, Швейцарія, Литва, Україна [вкл. Крим], Албанія, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Греція [вкл. Крит], Італія [вкл. Сардинія, Сицилія], Македонія, Чорногорія, Румунія, Сербія, Словенія, Франція, Португалія, Гібралтар; Іспанія [вкл. Канарські острови]. Вид натуралізований в інших місцях, а також культивується.

Його головна середовище проживання по краях доріг і пустощах, на сухих луках; на кам'янистому ґрунті, на тлі бур'янів і у відкритих середовищах. Це не дуже вимоглива рослина щодо базових потреб. Цвіте з травня по серпень.

Використання[ред. | ред. код]

Використовується як інгредієнт у салатах і приправах, має смак, що описується як «огірковий». Зазвичай молоді листя використовуються, тому що коли вони старіють, вони мають тенденцію ставати гіркими. У Вірменії та Азербайджані листки використовують як заправу до салатів, юшок, соусів, рибних страв, а також для ароматизації напоїв та винного соусу.[1]

Він має ті ж лікувальні властивості, що й родовик лікарський. Використовувався в минулому як чай, щоб полегшити діарею.


Цікаві факти[ред. | ред. код]

Сер Френсіс Бекон описував цю запах від цієї рослини як дуже приємний. А Томас Джефферсон закупив 8 бушелів насіння, достатньо для того, щоб засіяти 16 акрів, оскільки вважав його чудовою їжею для худоби.[2]

Галерея[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • а б М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976 — 168 с. — С.157
  • Sir Francis Bacon, Thomas Jefferson, and Salad Burnet. The Farm at Walker Jones (en). 2012-07-10. Процитовано 2019-02-05.