Роздолівка (Могилів-Подільський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Роздолівка
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Могилів-Подільський район
Громада Мурованокуриловецька селищна громада
Код КАТОТТГ UA05080070400033556
Основні дані
Засноване 1963
Населення 741
Площа 1,38 км²
Густота населення 536,96 осіб/км²
Поштовий індекс 23406
Телефонний код +380 4356
Географічні дані
Географічні координати 48°43′06″ пн. ш. 27°34′03″ сх. д. / 48.71833° пн. ш. 27.56750° сх. д. / 48.71833; 27.56750Координати: 48°43′06″ пн. ш. 27°34′03″ сх. д. / 48.71833° пн. ш. 27.56750° сх. д. / 48.71833; 27.56750
Середня висота
над рівнем моря
249 м
Місцева влада
Адреса ради 23400, Вінницька обл., Могилів-Подільський р-н, смт Муровані Курилівці, вул. Соборна, 45
Карта
Роздолівка. Карта розташування: Україна
Роздолівка
Роздолівка
Роздолівка. Карта розташування: Вінницька область
Роздолівка
Роздолівка
Мапа
Мапа

Роздо́лівка — село в Україні, у Мурованокуриловецькій селищній громаді Могилів-Подільського району Вінницької області. Населення становить 741 особу. До 1964 року село носило назву Попова.

Село розташоване за 3 км від центру громади та за 20 км від залізничної станції Котюжани. До 2020 Роздолівській сільській раді були підпорядковані села Дружба, Перекоринці.

Історія[ред. | ред. код]

Точних відомостей про заснування села немає. За переказами на місці теперішнього села були так звані «барські хутори», населені вихідцями з міста Бар. Село виникло на місці колишнього «попового хутора», звідки й дістало назву Попова.

В 1735 році на кошти прихожан була побудована дерев'яна трьохкупольна церква з окремою дзвіницею (на честь Покрови Пресвятої Богородиці)

В 1870 році була одержана грамота на будівництво кам'яного храму, але прихожани через відсутність коштів довго не приступали до його будівництва.

В 1882 році почалося будівництво церкви, але не кам'яної, а знову дерев'яної однокупольної, разом із дзвіницею. в цьому ж році стару церкву було розібрано. Матеріали пішли на будівництво нової церкви, яку було закінчено в 1883 році. Вартість будівництва — 4339 рублів (не враховуючи матеріалів старої церкви).

З старих церковних книг ми дізнаємось, що в 1739 році в с. Попова служив Іокин Солея, а в 1874 році — Василь Осачинський. Найдовше служив Симион Левицький.

З 1890 року працює церковно-приходська школа.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Мурованокуриловецької селищної громади.[1]

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Мурованокуриловецького району, селище увійшло до складу Могилів-Подільського району.[2]

Населення[ред. | ред. код]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:

Мова Відсоток
українська 98,92%
російська 0,08%

Уродженці села[ред. | ред. код]

  • Вчителька Н. В. Балан нагороджена орденом Леніна.
  • Клепко Василь Петрович (1918 р. - ?) - радянський воїн, санінструктор, учасник німецько-радянської війни. Кавалер ордену Леніна.
  • Приходько Ольга Костянтинівна — український громадський діяч, педагог. Автор подільських родинних хронік і першого українського перекладу підручника з ботаніки.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
  2. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  3. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Література[ред. | ред. код]

  • Роздо́лівка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.467

Посилання[ред. | ред. код]