Мурованокуриловецький район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мурованокуриловецький район
ліквідована адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Розташування району
Колишній район на карті Вінницька область Вінницька область
Основні дані
Країна: СРСР СРСР ( УСРР),
Україна Україна
Область: Вінницька область Вінницька область
Код КОАТУУ: 0522800000
Утворений: 1967
Ліквідований: 17 липня 2020[1]
Населення: 24 919 (01.01.2018)
Площа: 890 км²
Густота: 28 осіб/км²
Тел. код: +380-4356
Поштові індекси: 23400—23454
Населені пункти та ради
Районний центр: смт Муровані Курилівці
Селищні ради: 1
Сільські ради: 24
Смт: 1
Села: 51
Селища: 8
Районна влада
Голова ради: Кушнір Сергій Михайлович
Голова РДА: Петренко Ярослав Валерійович[2]
Вебсторінка: Мурованокуриловецька РДА
Мурованокуриловецька районна рада
Адреса: 23400, Вінницька обл., смт. Муровані Курилівці, вул. Соборна, 74
Мапа
Мапа

Мурованокуриловецький район у Вікісховищі

Мурованокурилове́цький райо́н — колишній[3] район у Вінницькій області України. Адміністративний центр — смт Муровані Курилівці. Населення становить 24 919 жителів (01.01.2018).

Географія[ред. | ред. код]

Барський район
Хмельницька область
(Новоушицький район)
Шаргородський район
Могилів-Подільський район

Мурованокуриловецький район розташований у південно-західній частині Вінницької області. Територією протікають річки Дністер, Немія, Лядова, Жван, Караєць. У географічному відношенні район відноситься до лісостепової зони України. На заході він межує з Новоушицьким районом Хмельницької області, а на південному заході — з Сокирянським районом Чернівецької області. На півночі — з Барським, на сході з Шаргородським, на півдні з Могилів-Подільським районами Вінницької області.

Територією району пролягають такі основні автомагістралі державного та обласного значення: ТовстеДунаївціМогилів-Подільський; Могилів—Подільський—Дунаївці—Кам'янець-Подільський; E583 (Житомир—Могилів—Подільський). Територією району проходить лінія Південно—Західної залізниці довжиною близько 20 км, від Жмеринки до Могильова-Подільського з виходом на Молдову, Румунію, Придністров'я, Болгарію, Туреччину та інші європейські країни.

Клімат помірно-континентальний при помірних літніх і зимових температурах. Відома цілюща мінеральна вода «Регіна».

Площа: 886,47 км² 3,4 % від території області. Відстані: від смт Муровані Курилівці до м. Києва залізницею 372 км, автошляхом 380 км.

На території району виявлено такі види корисних копалин: пісок, галька, гравій, глина, пісковик, кварцит, крейда, доломіт, мергель, вапняк, флюорити, фосфорити, граніт.

Історія[ред. | ред. код]

У 1923 році утворюється Мурованокуриловецький район, який спочатку входив до складу Могилів-Подільського округу. З 1956 р. Муровані Курилівці віднесені до категорії селищ міського типу, що сприяло подальшому розвитку господарства, піднесенню культури.

У період німецької окупації на території району було створено концтабір, єврейське населення загнане в гетто. 3000 ос. з числа мирного населення було розстріляно, 2000 ос. вивезено на каторжні роботи в Німеччину.

Адміністративний устрій[ред. | ред. код]

Район адміністративно-територіально поділяється на 1 селищну раду та 24 сільські ради, які об'єднують 60 населених пунктів та підпорядковані Мурованокуриловецькій районній раді. Адміністративний центр — місто Муровані Курилівці[4].

Транспорт[ред. | ред. код]

Територією району проходять автошляхи E583, Т 0211, Т 0217 та Т 0232.

Залізнична станція Котюжани та зупинний пункт Немерчі.

Населення[ред. | ред. код]

Розподіл населення за віком та статтю (2001)[5]
Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 14 551 2903 1650 4098 3819 2012 69
Жінки 18 235 2749 1573 4028 4955 4496 434


Національний склад населення за даними перепису 2001 року[6]:

Національність Кількість осіб Відсоток
українці 32302 98,51 %
росіяни 350 1,07 %
молдовани 34 0,10 %
білоруси 29 0,09 %
вірмени 19 0,06 %
інші 57 0,17 %

Мовний склад населення за даними перепису 2001 року[6]:

Мова Кількість осіб Відсоток
українська 32384 98,76 %
російська 345 1,05 %
молдовська 24 0,07 %
білоруська 16 0,05 %
вірменська 10 0,03 %
інші 12 0,04 %

Політика[ред. | ред. код]

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Мурованокуриловецького району було створено 49 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 68,24 % (проголосували 14 504 із 21 253 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 66,49 % (9 643 виборців); Юлія Тимошенко — 16,89 % (2 450 виборців), Олег Ляшко — 5,50 % (797 виборців), Анатолій Гриценко — 2,70 % (392 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,83 %.[7]

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Персоналії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  2. Розпорядження Президента України від 14 вересня 2020 року № 458/2020-рп «Про звільнення Я.Петренка з посади голови Мурованокуриловецької районної державної адміністрації Вінницької області»
  3. Про утворення та ліквідацію районів. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Архів оригіналу за 21 липня 2020. Процитовано 8 грудня 2020.
  4. Адміністративно-територіальний устрій Мурованокуриловецького району [Архівовано 11 червня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Верховної Ради України
  5. Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Вінницька область (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком…2001] (укр.). Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 23 Листопада 2020.
  6. а б Розподіл населення за національністю та рідною мовою, Вінницька область (осіб) - Регіон, Національність, Рік , Вказали у якості рідної мову. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 9 травня 2017.
  7. ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 25 березня 2016.

Література[ред. | ред. код]

  • Муровано-Куриловецький район // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.454-467

Посилання[ред. | ред. код]