Мурованокуриловецький район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мурованокуриловецький район
Myrovano kuryl rayon gerb.png Myrovano kuryl rayon prapor.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Вінницька область
Код КОАТУУ: 0522800000
Утворений: 1967
Населення: 24 919 (01.01.2018)
Площа: 890 км²
Густота: 28 осіб/км²
Тел. код: +380-4356
Поштові індекси: 23400—23454
Населені пункти та ради
Районний центр: смт Муровані Курилівці
Селищні ради: 1
Сільські ради: 24
Смт: 1
Села: 51
Селища: 8
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 23400, Вінницька обл., смт. Муровані Курилівці, вул. Соборна, 74, 2-18-30
Веб-сторінка: Мурованокуриловецька РДА Мурованокуриловецька районна рада
Голова РДА: Ладан Сергій Вікторович
Мапа

Commons-logo.svg Мурованокуриловецький район у Вікісховищі

Мурованокурилове́цький райо́н — район у Вінницькій області України. Адміністративний центр — смт Муровані Курилівці. Населення становить 24 919 жителів (01.01.2018).

Географія[ред. | ред. код]

Барський район
Хмельницька область
(Новоушицький район)
Gray compass rose.svg Шаргородський район
Могилів-Подільський район

Мурованокуриловецький район розташований у південно-західній частині Вінницької області. Територією протікають річки Дністер, Немия, Лядова, Жван. У географічному відношенні район відноситься до лісостепової зони України. На заході він межує з Новоушицьким районом Хмельницької області, а на південному заході — з Сокирянським районом Чернівецької області. На півночі — з Барським, на сході з Шаргородським, на півдні з Могилів-Подільським районами Вінницької області.

Територією району пролягають такі основні автомагістралі державного та обласного значення: ТовстеДунаївціМогилів-Подільський; Могилів—Подільський—Дунаївці—Кам'янець-Подільський; E583 (Житомир—Могилів—Подільський). Територією району проходить лінія Південно—Західної залізниці довжиною близько 20 км, від Жмеринки до Могильова-Подільського з виходом на Молдову, Румунію, Придністров'я, Болгарію, Туреччину та інші європейські країни.

Клімат помірно-континентальний при помірних літніх і зимових температурах. Відома цілюща мінеральна вода «Регіна».

Площа: 886,47 км² 3,4 % від території області. Відстані: від смт Муровані Курилівці до м. Києва залізницею 372 км, автошляхом 380 км.

На території району виявлено такі види корисних копалин: пісок, галька, гравій, глина, пісковик, кварцит, крейда, доломіт, мергель, вапняк, флюорити, фосфорити, граніт.

Історія[ред. | ред. код]

У 1923 році утворюється Мурованокуриловецький район, який спочатку входив до складу Могилів-Подільського округу. З 1956 р. Муровані Курилівці віднесені до категорії селищ міського типу, що сприяло подальшому розвитку господарства, піднесенню культури.

У період німецької окупації на території району було створено концтабір, єврейське населення загнане в гетто. 3000 ос. з числа мирного населення було розстріляно, 2000 ос. вивезено на каторжні роботи в Німеччину.

Адміністративний устрій[ред. | ред. код]

Район адміністративно-територіально поділяється на 1 селищну раду та 24 сільські ради, які об'єднують 60 населених пунктів та підпорядковані Мурованокуриловецькій районній раді. Адміністративний центр — місто Муровані Курилівці[1].

Транспорт[ред. | ред. код]

Територією району проходить автошлях E583.

Населення[ред. | ред. код]

Національний склад населення за даними перепису 2001 року[2]:

Національність Кількість осіб Відсоток
українці 32302 98,51 %
росіяни 350 1,07 %
молдовани 34 0,10 %
білоруси 29 0,09 %
вірмени 19 0,06 %
інші 57 0,17 %

Мовний склад населення за даними перепису 2001 року[2]:

Мова Кількість осіб Відсоток
українська 32384 98,76 %
російська 345 1,05 %
молдовська 24 0,07 %
білоруська 16 0,05 %
вірменська 10 0,03 %
інші 12 0,04 %

Політика[ред. | ред. код]

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Мурованокуриловецького району було створено 49 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 68,24 % (проголосували 14 504 із 21 253 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 66,49 % (9 643 виборців); Юлія Тимошенко — 16,89 % (2 450 виборців), Олег Ляшко — 5,50 % (797 виборців), Анатолій Гриценко — 2,70 % (392 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,83 %.[3]

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Персоналії[ред. | ред. код]

  • Федір Сумневич (1885) — український державний і громадсько-політичний діяч, адвокат.
  • Євдокія Рачкевич (1907—1975) — радянська військова льотчиця, учасник Другої світової війни.
  • Яків Давидзон (1912—1998) — український фотомитець, заслужений журналіст України (1987), заслужений працівник культури України, лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1977).
  • Георгій Бондар (1919—1945) — учасник Німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1943).
  • Данило Дудко (1921—2009) — вчений в галузі зварювання і матеріалознавства, заслужений діяч науки і техніки України, академік НАН України (1978).
  • Микола Гнисюк (1944—2007) — український та радянський фотограф, заслужений діяч мистецтв РФ.
  • Віктор Ставнюк (1956) — доктор історичних наук (з 2006), професор (з 2008), завідувач кафедри історії стародавнього світу та середніх віків історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]