Могилів-Подільський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Могилів-Подільський район
Mohyliv-Podilskyi Raion gerb.png Mohyliv podilskyi rayon prapor.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Вінницька область
Код КОАТУУ: 0522600000
Утворений: 1925
Населення: 32983 (на 1.01.2017)
Площа: 930 км²
Густота: 37.2 осіб/км²
Тел. код: +380-4337
Поштові індекси: 24005-24063
Населені пункти та ради
Районний центр: м. Могилів-Подільський
Селищні ради: 1
Сільські ради: 27
Смт: 1
Села: 50
Селища: 3
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 24000 м. Могилів-Подільський, пл. Шевченка, 1, 6-63-51
Веб-сторінка: Могилів-Подільська РДАМогилів-Подільська райрада
Голова РДА: Вдовцов Михайло Леонтійович
Голова ради: Антонюк Олег Петрович

Commons-logo.svg Могилів-Подільський район у Вікісховищі

Могилі́в-Поді́льський райо́н — район Вінницької області в Україні. Адміністративний центр — місто Могилів-Подільський. Площа району становить 936,5 км². Населення становить 34 348 жителів (на 1.07.2012).

Географія[ред.ред. код]

Могилів-Подільський район розташований на південному заході Вінницької області, межує з Ямпільським, Чернівецьким, Шаргородським та Мурованокуриловецьким районами. По течії річки Дністер проходить державний кордон з Молдовою.

Хмельницька область
(Новоушицький район)
Мурованокуриловецький район Шаргородський район
Чернівецька область
(Сокирянський район)
Gray compass rose.svg Чернівецький район
Молдова Молдова
Могилів-Подільський
Молдова Молдова Ямпільський район

За характером рельєфу — хвиляста рівнина, порізана численними долинами річок, ярами і балками. Лівими притоками Дністра, що протікають територією району, є річки Лядова, Серебрійка, Немия, Дирло, Мурафа тощо. Могилівщина розташована в зоні лісостепу.

Місцевість багата на корисні копалини. Є запаси лісовику кам'яного будівельного, вапняку, трепелу, родовище літографічного каменю, родовища столової води в селах Бронниця, Яруга, Садківці.

Площа лісових насаджень становить 13520 га. Переважають широколисті мішані ліси граб, дуб, ясен, липа, клен.

На території Могилів-Подільського району є об'єкти природно—заповідного фонду: заказники «Вендичанська Дубина», Грабарківський ландшафтний, Бронницький ботанічний; пам'ятки природи «Гайдамацький яр», «Пісковики Бернашівки», «Відслонення Грушанської світи», «Відслонення Могилівської світи». Пам'яткою садово-паркового мистецтва є Бронницький парк.

Історія[ред.ред. код]

Землі понад Дністром почали заселятись ще у давнину, свідченням тому є археологічні знахідки решток поселень трипільської, черняхівської, зарубинецької культур.

Найдавніший археологічний комплекс на Могилів-Подільщині розташований у Бернашівському мікрорегіоні.

В селі Бернашівка виявлено рештки ранньотрипільського поселення, також поселення трипільської, черняхівської, зарубинецької культур виявлено в селах Озаринці, Серебрія, Яришів, Юрківці.

Поблизу с. Григорівка в лісі розташоване скіфське городище VI—IV ст. до н. е., аналогічні знахідки виявлено в селах Ломазів та Нижчий Ольчедаїв.

Грамота 1450 р. вказує на існування с. Іваньківці. З 1595 року тут засновується місто, яке власник цих земель Єремія Могила віддав у посаг за свою дочку. Воєвода Потоцький на честь тестя назвав місто Могилів. Спочатку його, щоб відрізнити від білоруського Могильова назвали Могилів-на—Дністрі, а вже за радянських часів назвали Могилів-Подільський.

Подільські землі на початку ХІ ст. були вільними, тому вони активно заселялись втікачами від польських панів. Після Берестейської унії в 1596 році землі України переходять до Польщі. Місто стає штаб-квартирою коронованого гетьмана Польщі Станіслава Жолкевського.

У період визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. в Могилеві відбувалися значні події. В 1648 р. сюди підійшли повстанські загони М. Кривоноса, — тоді Могилів було звільнено від польської шляхти та запроваджено полковий козацький устрій.

У січні 1654 р. населення Могилева і козаки Могилівського полку склали присягу на вірність Російській державі. Міська біднота і селяни навколишніх сіл активно підтримували антифеодальне повстання 1768 року, очолюване М. Залізняком та І. Гонтою.

У 1795 році утворюється Подільська губернія, Могилів ввійшов до складу губернії як повітовий центр. У цей період починає активно розвиватися землеробство, виноградарство, стають до ладу суконні, шовкові, черепичні мануфактури, винокурні, цукроварні, ґуральні, пожвавлюється торгівля.

У 1881 році починається будівництво залізниці. В 1884 році дав першу продукцію Вендичанський цукровий завод, у 1887 році Могилівський чавуноливарний, у 1902 році — Юрковецький спиртозавод.

У 1905—1907 рр. відбувались страйки селян і робітників. Протягом 1917—1920 рр. влада у Могилеві змінювалась 18 разів. Край переживав занепад до кінця 20-х років. Розкуркулення, голодомор, репресії сталінського режиму не оминули подолян.

Війна 1941—1945 рр. забрала життя і здоров'я 5 тис. могилівчан. Керівниками руху опору були М.Тугушов, В.Горбатюк, А.Обертюк, Я.Нагірняк. До кінця березня 1944 року радянські війська визволили місто і район. Самовідданою працею наслідки війни було подолано.

Могилів-Подільський район утворений 7 березня 1923 року.

Зміни в адміністративно—територіальному устрої району відбувались в 1965 і в 1990 р. І на сьогодні до складу району входить 53 населених пункти: одне селище і 52 села, які відповідно підпорядковані одній селищній та 27 сільським радам. Районний центр — місто Могилів-Подільський є містом обласного значення.

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

РаАйон адміністративно-територіально поділяється на 1 селищну раду та 26 сільських рад, які об'єднують 54 населені пункти та підпорядковані Могилів-Подільській районній раді. Адміністративний центр — місто Могилів-Подільський, яке має статус міста обласного значення, тому не входить до складу району[1].

Економіка[ред.ред. код]

Цукровий завод, Вендичани

Промисловість[ред.ред. код]

Харчова, машинобудівна, будівельних матеріалів, швейна.

Підприємства: машинобудівний, приладобудівний, газового устаткування, консервний, продтоварів, маслоробний, хлібний заводи, фабрики нетканих матеріалів і швейна у Могилеві-Подільському, вендичанські комбінат хлібопродуктів і цукровий завод, Моївський цукрокомбінат, вапновий завод у Грабарівці, спиртовий завод та кар'єроуправління в Юрківці, завод побутової хімії в Бронниці.

Сільське господарство[ред.ред. код]

Зернові, буряківництво, садівництво, овочівництво, скотарство, вівчарство, бджільництво, рибальство, шовківництво.

Транспорт[ред.ред. код]

Територією району проходить автошлях E583.

Населення[ред.ред. код]

Національний склад населення за даними перепису 2001 року[2]:

Національність Кількість осіб Відсоток
українці 39343 97,85 %
росіяни 636 1,58 %
молдовани 102 0,25 %
білоруси 31 0,08 %
азербайджанці 10 0,02 %
інші 84 0,21 %

Мовний склад населення за даними перепису 2001 року[2]:

Мова Кількість осіб Відсоток
українська 39477 98,19 %
російська 622 1,55 %
молдовська 63 0,16 %
білоруська 17 0,04 %
інші 27 0,07 %

Політика[ред.ред. код]

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Могилів-Подільського району було створено 50 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 66,33 % (проголосували 17 584 із 26 511 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 60,83 % (10 697 виборців); Юлія Тимошенко — 21,89 % (3 850 виборців), Олег Ляшко — 6,92 % (1 217 виборців), Анатолій Гриценко — 2,58 % (453 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,82 %.[3]

Освітні заклади[ред.ред. код]

Монтажний, технологічний технікуми, медучилище, ПТУ у Могилеві-Подільському.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Поштовий блок України «Свято-Усікновенський Лядівський монастир. 1000 років.»

В районі є пам'ятки архітектури — Лядівський скельний монастир XI ст., церква в селі Кукавка, побудована за проектом видатного російського художника В. Тропініна, в селі Серебринець — палац М. Чацького, учасника повстання Г. Костюшка, в селі Бронниця — садиба фельдмаршала П. Вітгенштейна, командувача другої російської армії в роки війни 1812 р.

Персоналії[ред.ред. код]

  • Володимир Дідушицький (1825—1899) — меценат, колекціонер, природознавець, зоолог, етнограф, археолог, засновник Природознавчого музею у Львові, член-кореспондент Академії наук у Краков, один з очільників «Руського Собору», перший куратор Крайової школи лісового господарства.
  • Олександр Лотоцький (1870—1939) — український громадсько-політичний діяч, письменник, публіцист, науковець.
  • Еліза Грінблат (1888—1975) — єврейська письменниця.
  • Станіслав Поплавський (1902—1973) — Генерал армії (1955) Збройних Сил СРСР і Польської Народної Республіки, Герой Радянського Союзу (1945).
  • Анатолій Юрченко (1939—2003) — радянський і український кіноактор, член Національної спілки кінематографістів України.
  • Василь Панчук (1949) — примар муніципія Бєлці (Республіка Молдова).
  • Сергій Будза (1984) — український легкоатлет, що спеціалізується на спортивній ходьбі, Чемпіон України (2014),

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]