Могилів-Подільський район
| Могилів-Подільський район | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| |||||
| Район на карті області | |||||
| Основні дані | |||||
| Країна: |  Україна
| ||||
| Область/АРК: | Вінницька область | ||||
| Код КОАТУУ: | 0522600000 | ||||
| Утворений: | 1925 | ||||
| Населення: | ▼ 32 647 (01.01.2018) | ||||
| Площа: | 930 км² | ||||
| Густота: | 35,1 осіб/км² | ||||
| Тел. код: | +380-4337 | ||||
| Поштові індекси: | 24005-24063 | ||||
| Населені пункти та ради | |||||
| Районний центр: | м. Могилів-Подільський | ||||
| Селищні ради: | 1 | ||||
| Сільські ради: | 27 | ||||
| Смт: | 1 | ||||
| Села: | 50 | ||||
| Селища: | 3 | ||||
| |||||
| Мапа району | |||||
| Районна влада | |||||
| Адреса: | 24000 м. Могилів-Подільський, пл. Шевченка, 1, 6-63-51 | ||||
| Веб-сторінка: | Могилів-Подільська РДАМогилів-Подільська райрада | ||||
| Голова РДА: | Вдовцов Михайло Леонтійович | ||||
| Голова ради: | Антонюк Олег Петрович | ||||
|
| |||||
|
| |||||
Могилі́в-Поді́льський райо́н — район Вінницької області в Україні. Адміністративний центр — місто Могилів-Подільський. Площа району становить 936,5 км². Населення становить 32 647 жителів (01.01.2018).
Зміст
Географія[ред. | ред. код]
Могилів-Подільський район розташований на південному заході Вінницької області, межує з Ямпільським, Чернівецьким, Шаргородським та Мурованокуриловецьким районами. По течії річки Дністер проходить державний кордон з Молдовою.
| Хмельницька область (Новоушицький район) |
Мурованокуриловецький район | Шаргородський район |
| Чернівецька область (Сокирянський район) |
|
Чернівецький район |
 МолдоваМогилів-Подільський |
Молдова
|
Ямпільський район |
За характером рельєфу — хвиляста рівнина, порізана численними долинами річок, ярами і балками. Лівими притоками Дністра, що протікають територією району, є річки Лядова, Серебрійка, Немия, Дирло, Мурафа тощо. Могилівщина розташована в зоні лісостепу.
Місцевість багата на корисні копалини. Є запаси лісовику кам'яного будівельного, вапняку, трепелу, родовище літографічного каменю, родовища столової води в селах Бронниця, Яруга, Садківці.
Площа лісових насаджень становить 13520 га. Переважають широколисті мішані ліси граб, дуб, ясен, липа, клен.
На території Могилів-Подільського району є об'єкти природно—заповідного фонду: заказники «Вендичанська Дубина», Грабарківський ландшафтний, Бронницький ботанічний; пам'ятки природи «Гайдамацький яр», «Пісковики Бернашівки», «Відслонення Грушанської світи», «Відслонення Могилівської світи». Пам'яткою садово-паркового мистецтва є Бронницький парк.
Історія[ред. | ред. код]
Землі понад Дністром почали заселятись ще у давнину, свідченням тому є археологічні знахідки решток поселень трипільської, черняхівської, зарубинецької культур.
Найдавніший археологічний комплекс на Могилів-Подільщині розташований у Бернашівському мікрорегіоні.
В селі Бернашівка виявлено рештки ранньотрипільського поселення, також поселення трипільської, черняхівської, зарубинецької культур виявлено в селах Озаринці, Серебрія, Яришів, Юрківці.
Поблизу с. Григорівка в лісі розташоване скіфське городище VI—IV ст. до н. е., аналогічні знахідки виявлено в селах Ломазів та Нижчий Ольчедаїв.
Грамота 1450 р. вказує на існування с. Іваньківці. З 1595 року тут засновується місто, яке власник цих земель Єремія Могила віддав у посаг за свою дочку. Воєвода Потоцький на честь тестя назвав місто Могилів. Спочатку його, щоб відрізнити від білоруського Могильова назвали Могилів-на—Дністрі, а вже за радянських часів назвали Могилів-Подільський.
Подільські землі на початку ХІ ст. були вільними, тому вони активно заселялись втікачами від польських панів. Після Берестейської унії в 1596 році землі України переходять до Польщі. Місто стає штаб-квартирою коронованого гетьмана Польщі Станіслава Жолкевського.
У період визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. в Могилеві відбувалися значні події. В 1648 р. сюди підійшли повстанські загони М. Кривоноса, — тоді Могилів було звільнено від польської шляхти та запроваджено полковий козацький устрій.
У січні 1654 р. населення Могилева і козаки Могилівського полку склали присягу на вірність Російській державі. Міська біднота і селяни навколишніх сіл активно підтримували антифеодальне повстання 1768 року, очолюване М. Залізняком та І. Гонтою.
У 1795 році утворюється Подільська губернія, Могилів ввійшов до складу губернії як повітовий центр. У цей період починає активно розвиватися землеробство, виноградарство, стають до ладу суконні, шовкові, черепичні мануфактури, винокурні, цукроварні, ґуральні, пожвавлюється торгівля.
У 1881 році починається будівництво залізниці. В 1884 році дав першу продукцію Вендичанський цукровий завод, у 1887 році Могилівський чавуноливарний, у 1902 році — Юрковецький спиртозавод.
У 1905—1907 рр. відбувались страйки селян і робітників. Протягом 1917—1920 рр. влада у Могилеві змінювалась 18 разів. Край переживав занепад до кінця 20-х років. Розкуркулення, голодомор, репресії сталінського режиму не оминули подолян.
Війна 1941—1945 рр. забрала життя і здоров'я 5 тис. могилівчан. Керівниками руху опору були М.Тугушов, В.Горбатюк, А.Обертюк, Я.Нагірняк. До кінця березня 1944 року радянські війська визволили місто і район. Самовідданою працею наслідки війни було подолано.
Могилів-Подільський район утворений 7 березня 1923 року.
Зміни в адміністративно—територіальному устрої району відбувались в 1965 і в 1990 р. І на сьогодні до складу району входить 53 населених пункти: одне селище і 52 села, які відповідно підпорядковані одній селищній та 27 сільським радам. Районний центр — місто Могилів-Подільський є містом обласного значення.
Адміністративний устрій[ред. | ред. код]
Район адміністративно-територіально поділяється на 1 селищну раду та 26 сільських рад, які об'єднують 54 населені пункти та підпорядковані Могилів-Подільській районній раді. Адміністративний центр — місто Могилів-Подільський, яке має статус міста обласного значення, тому не входить до складу району[1].
Економіка[ред. | ред. код]
Промисловість[ред. | ред. код]
Харчова, машинобудівна, будівельних матеріалів, швейна.
Підприємства: машинобудівний, приладобудівний, газового устаткування, консервний, продтоварів, маслоробний, хлібний заводи, фабрики нетканих матеріалів і швейна у Могилеві-Подільському, вендичанські комбінат хлібопродуктів і цукровий завод, Моївський цукрокомбінат, вапновий завод у Грабарівці, спиртовий завод та кар'єроуправління в Юрківці, завод побутової хімії в Бронниці.
Сільське господарство[ред. | ред. код]
Зернові, буряківництво, садівництво, овочівництво, скотарство, вівчарство, бджільництво, рибальство, шовківництво.
Транспорт[ред. | ред. код]
Територією району проходить автошлях E583.
Населення[ред. | ред. код]
Національний склад населення за даними перепису 2001 року[2]:
| Національність | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українці | 39343 | 97,85 % |
| росіяни | 636 | 1,58 % |
| молдовани | 102 | 0,25 % |
| білоруси | 31 | 0,08 % |
| азербайджанці | 10 | 0,02 % |
| інші | 84 | 0,21 % |
Мовний склад населення за даними перепису 2001 року[2]:
| Мова | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 39477 | 98,19 % |
| російська | 622 | 1,55 % |
| молдовська | 63 | 0,16 % |
| білоруська | 17 | 0,04 % |
| інші | 27 | 0,07 % |
Політика[ред. | ред. код]
25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Могилів-Подільського району було створено 50 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 66,33 % (проголосували 17 584 із 26 511 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 60,83 % (10 697 виборців); Юлія Тимошенко — 21,89 % (3 850 виборців), Олег Ляшко — 6,92 % (1 217 виборців), Анатолій Гриценко — 2,58 % (453 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,82 %.[3]
Освітні заклади[ред. | ред. код]
Монтажний, технологічний технікуми, медучилище, ПТУ у Могилеві-Подільському.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
В районі є пам'ятки архітектури — Лядівський скельний монастир XI ст., церква в селі Кукавка, побудована за проектом видатного російського художника В. Тропініна, в селі Серебринець — палац М. Чацького, учасника повстання Г. Костюшка, в селі Бронниця — садиба фельдмаршала П. Вітгенштейна, командувача другої російської армії в роки війни 1812 р.
- Пам'ятки історії Могилів-Подільського району
- Пам'ятки архітектури Могилів-Подільського району
- Пам'ятки монументального мистецтва Могилів-Подільського району
- Пам'ятки археології Могилів-Подільського району
Персоналії[ред. | ред. код]
- Володимир Дідушицький (1825—1899) — меценат, колекціонер, природознавець, зоолог, етнограф, археолог, засновник Природознавчого музею у Львові, член-кореспондент Академії наук у Краков, один з очільників «Руського Собору», перший куратор Крайової школи лісового господарства.
- Олександр Лотоцький (1870—1939) — український громадсько-політичний діяч, письменник, публіцист, науковець.
- Еліза Грінблат (1888—1975) — єврейська письменниця.
- Станіслав Поплавський (1902—1973) — Генерал армії (1955) Збройних Сил СРСР і Польської Народної Республіки, Герой Радянського Союзу (1945).
- Анатолій Юрченко (1939—2003) — радянський і український кіноактор, член Національної спілки кінематографістів України.
- Василь Панчук (1949) — примар муніципія Бєлці (Республіка Молдова).
- Сергій Будза (1984) — український легкоатлет, що спеціалізується на спортивній ходьбі, Чемпіон України (2014),
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Адміністративно-територіальний устрій Могилів-Подільського району на сайті Верховної Ради України
- ↑ а б Розподіл населення за національністю та рідною мовою, Вінницька область (осіб) - Регіон, Національність, Рік , Вказали у якості рідної мову. Процитовано 2017-09-02.
- ↑ ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Процитовано 2016-03-26.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Могилів-Подільський район |
- Офіційний сайт Могилів-Подільської районної ради
- Вінницька ОДА
- Могилів-Подільський — Інформаційно-пізнавальний портал | Вінницька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР: Вінницька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — 630 с.)
| |||||||||||
