Рой Волліс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Волліс.
Рой Волліс
Roy Wallis
Народився 1945(1945)
Помер 1990(1990)
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Діяльність соціологія релігії
Галузь соціологія релігії
Alma mater Оксфордський університет
Науковий ступінь доктор філософії
Знання мов англійська[1]
Заклад Королівський університет Белфаста

Рой Волліс (англ. Roy Wallis; 1945-1990 [2]) ― британський соціолог релігії, декан факультету економіки та суспільних наук Королівського університету Белфаста. Найбільш відомий тричастинною типологією нових релігійних рухів, яку він виклав у праці 1984 року «Найпростіші форми життя нових релігій» (англ. The Elementary Forms of the New Religious Life), а також вивченням Церкви саєнтології, опублікованими в 1976 році [3][4][5][6].

Після публікації книги «Шлях до повної свободи» (1976), глибокого аналізу соціології саєнтології, церква переслідувала його як юридично, так і особисто [7][8]. Підроблені листи, очевидно від Волліса, були надіслані його колегам, що втягували його в різні скандальні дії. [9]

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Рой Уолліс був представником вражаючого покоління учнів Брайна Уїлсона в Оксфордському університеті [2]. Його докторська дисертація була присвячена дослідженню саєнтології і пізніше лягла в основу монографії «Шлях до повної свободи», де він вперше продемонстрував характерні навички сприймати і спрощувати великий обсяг різнорідного матеріалу і плідно переробив праці теолога Хельмута Річарда Нібура (типологію «секта-деномінація-церква»), додавши визначення між культів [2][10][11][12].

Рой Уолліс стверджував, що в плані типологічних відмінностей цікавлять два простих питання [2]:

  • в якій мірі ідеологія вважає себе єдино правильною або єдино легітимною (а не однією з плюралістичних точок зору);
  • в якій мірі ідеологію розглядають як прийнятну і шановану (а не девіантну) в навколишньому суспільстві.

Вивчення нових релігійних рухів привело Волліса до створення його головної праці «Найпростіші форми життя нових релігій» (англ. The Elementary Forms of the New Religious Life). Волліс ввів в науковий обіг нові критерії відмінності між світоутверждуючими (англ. World-affirming), світотерпимими (англ. World-accommodating) і світозаперечуючими (англ. World-rejecting) новими релігійними рухами [2][13].

Також Уолліс розробив теорію фракційності і єресей, виклавши її в 1979 році в своїй праці «Порятунок і повстання», далі теорію харизми в збірнику «мілленаризма і харизма», що вийшов у видавництві Королівського університету Белфаста в 1982 році [2].

Рой Уолліс також відомий як затятий прихильник світськості держави, що знайшло відображення в його критиці теорії релігії Родні Старка і Вільяма Бейнбриджа, а також теоретик розмежування науки, релігії та медицини. Він автор і співавтор трьох збірок статей з даної тематики, якій він віддав багато сил і часу: «Маргінальна медицина» (1976), «Культура і лікування» (1978) і «На узбіччі науки» (1979) [2].

Після виходу книги «Шлях до повної свободи», у якій Волліс провів вдумливе і глибоке дослідження Церкви саєнтології, він зазнав моральних і судових переслідувань від цієї організації [14]. Церква саєнтології розсилала підроблені листи, нібито написані Роєм Волліс, його колегам, в яких повідомлялося про його причетність до різного роду скандалів [15].

У 1977 році покинув Стерлінгський університет, щоб зайняти крісло декана факультету суспільних наук і Університету Королеви в Белфасті, в 1989 році і пост про-віце-канцлера університету [2].

Публікації[ред. | ред. код]

  • Roy Wallis (1975) Sectarianism: Analyses of Religious and Non-Religious Sects, London: Peter Owen & New York: John Wiley, ISBN 0470919108
  • Roy Wallis (1976) The Road to Total Freedom: A Sociological Analysis of Scientology, London: Heinemann. ISBN 0-435-82916-5. US edition published 1977 by Columbia University Press, ISBN 0-231-04200-0
  • Roy Wallis and Peter Morley (1976) Marginal Medicine, New York: Free Press, ISBN 0029337402
  • Roy Wallis and Peter Morley (1978) Culture and Curing: Anthropological Perspectives on Traditional Medical Beliefs and Practices, Pittsburgh: University of Pittsburgh Press, & London: Peter Owen, ISBN 0822953250
  • Roy Wallis (1979) On the Margins of Science: the Social Construction of Rejected Knowledge, Keele: University of Keele Press, ISBN 0904425061
  • Roy Wallis (1979) Salvation and Protest: Studies of Social and Religious Movements, New York: St. Martin's Press, ISBN 0312698348
  • Roy Wallis (1984) The Elementary Forms of the New Religious Life, London and Boston: Routledge and Kegan Paul, ISBN 0-7100-9890-1

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  2. ↑ а б в г д е ж и Steve Bruce. Roy Wallis // Encyclopedia of religion and society / William H. Swatos, Jr., editor ; Peter Kivisto, associate editor ; Barbara J. Denison, James McClenon, assistant editors. — Walnut Creek, Calif. : AltaMira Press, 1998. — P. 546. — xiv, 590 p. — ISBN 0-7619-8956-0.
  3. ↑ Roy Wallis // Scott J., Marshall G. A Dictionary of Sociology [Архівовано 5 серпня 2018 у Wayback Machine.]. — Oxford University Press, 2009. — P. 797
  4. ↑ Warburg M. Globalization and Religious Diasporas: A Reassessment in the Light of the Cartoon Crisis // Religion in the 21st Century: Challenges and Transformations [Архівовано 6 лютого 2021 у Wayback Machine.] / Eds. Margit Warburg, Lisbet Christoffersen, Professor Hanne Petersen, Professor Hans Raun IversenAshgate Publishing, Ltd., 2013. — P. 224
  5. ↑ Saliba J. A.[en] Perspectives on New Religious Movements. [Архівовано 6 лютого 2021 у Wayback Machine.] — Bloomsbury Publishing, 2016. — P. 113
  6. ↑ Dawson, Lorne L. Cults in context: readings in the study of new religious movements [Архівовано 11 серпня 2018 у Wayback Machine.], Routledge, 2018, ISBN 9781351524643</ref. Він здебільшого відомий тим, що створив сім знаків, які відрізняють релігійну громаду від сектантської церкви, яку він створив під час дослідження Церкви Саєнтології. Він запровадив різницю між світоутверджуючими та відкидаючими новими релігійними рухами. ref>Bromley, David NEW RELIGIOUS MOVEMENTS in the Encyclopedia of Religion and Society edited by William H. Swatos, Jr. Editor [1] [Архівовано 8 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Roy Wallis's The Road to Total Freedom, page 218-219
  8. ↑ Roy Wallis (1977) "The Moral Career of the Research Project" in Colin Bell and Howard Newby (Eds) Doing Sociological Research London: Allen and Unwin. ISBN 0-02-902350-5
  9. ↑ Stewart Lamont (1986) Religion Inc.: The Church of Scientology London: Harrap. ISBN 0-245-54334-1. page 87
  10. ↑ Васильева Е. Н. «Культ» и «секта»: проблема разграничения [Архівовано 15 січня 2019 у Wayback Machine.] // Религиоведение, 2007. № 3. С. 86-92.
  11. ↑ Васильева Е. Н. Церковь и секта: развитие научных представлений. Saarbrucken: LAP LAMBERT Academic Publishing GmbH & Co. KG, 2011. 183 с.
  12. ↑ Васильева Е. Н. Типология «церковь-секта» Вебера-Трёльча и её развитие в западном и отечественном религиоведении. — автореферат дис. … кандидата философских наук: 09.00.13. — М. : Институт философии РАН, 2008. — 32 с.
  13. ↑ Bromley, David G. New religious movements [Архівовано 8 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // Encyclopedia of Religion and Society edited by William H. Swatos, Jr. Editor ISBN 0-7619-8956-0
  14. ↑ * Roy Wallis’s The Road to Total Freedom. — P. 218—219
  15. ↑ Stewart Lamont (1986) Religion Inc.: The Church of Scientology London: Harrap. — P. 87 ISBN 0-245-54334-1.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рой_Волліс&oldid=41442922