Ромочевиця
| село Ромочевиця | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Закарпатська область |
| Район | Мукачівський район |
| Громада | Мукачівська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA21040150160081982 |
| Основні дані | |
| Населення | 560 |
| Площа | 0,122 км² |
| Густота населення | 4590,16 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 89675 |
| Телефонний код | +380 3131 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°21′14″ пн. ш. 22°50′11″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
138 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 89675, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Залужжя, вул. Духновича №48а |
| Карта | |
  Ромочевиця | |
 Ромочевиця | |
| Мапа | |
| |
Ромочевиця — село у Мукачівській міській громаді Мукачівського району Закарпатської області України.
Межує з селами: Фагараш — з півночі, Пістрялово — з північного заходу, Макарьово — із заходу, Горбок — з півдня, Залуж — зі сходу, навколо села вінком іде пагорб Копань.
Історія[ред. | ред. код]
На місті села існувало поселення Роман-потік, зруйноване під час татаро-монгольського нашестя. Пізніше тут був розташований маєток марамароського піджупана Станіслава Довгая, який було спалено через борг перед князем Коріатовичем.
В 1398 році король Жигмунд подарував Петрові Ромочаєви (сербу за походженням) міст на Латориці, на якому бралося мито.
Перша згадка про Ромочівську школу припадає на 1682 р., є відомості, що у 1704 році священник Василь Поп «учив діти на віросповіданіє и Граматику за слов'янським алфавітом».
Добровольці з Ромочевиць брали участь у повстанні куруців та облозі Мукачівського замку Ференцем ІІ Ракоці у червні 1703 року.
Релігія[ред. | ред. код]
За записами Михайла Алмашія, перша дерев'яна церква стояла в Ромочевиці в урочищі Ліщани і те місце до комуністичних часів позначав хрест, а другу церкву збудували на високому пагорбі між селами Залужжя та Ромочевиця.
На початку XX ст. вірники Ромочевиці збиралися збудувати свою окрему церкву на тому ж бережку (на землі Василя Гомоная), на якому збиралися будувати церкву 200 років тому, але священники вмовили громаду погодитися на спільну церкву. Вирішальним стало слово авторитетного старости Василя Гомоная (Грицака).
Муровану церкву почали будувати 1909 p., вимурувавши стіни довкола старої дерев'яної церкви, а посвятили нову споруду в день Покрови 1912 р. За іншим переказом, війна перервала працю і посвятили завершену церкву 14 жовтня 1923 р.
За спогадами місцевого вчителя Василя Івановича Малелька (1916 р. н.), церкву будували майстри-італійці, а дерев'яну — розібрали і начебто передали в інше село.
У середині березня 1919 року в Ромочевцю ввійшли румунські війська, яких невдовзі по тому вибили чехословацькі. Чехословацький період 1920—1939 рр. у житті села відзначився бурхливим розвитком народної освіти, господарювання, культурних та спортивних організацій. Після Віденського арбітражу 1938 року та анексії Мукачева Угорщиною, Ромочевиця стала прикордонним селом. На виборах до Сойму Карпатської України селяни підтримали Українське Національне Об'єднання, за УНО в Ромочевиці проголосували 192 виборці, проти — 29. Навесні 1939 р. Угорщина розпочала військові дії проти Карпатської України, оборона села силами місцевої жандармерії продовжувалась до 14 години 16 березня. Під угорською владою Ромочевиця залишалася по жовтень 1944 р., 25 жовтня в село зайшли радянські солдати. 26 листопада 1944 р. делегація села Ромочевиця, яку очолював Василь Печора (Метриканич) на з'їзді Народних Комітатів у м. Мукачеві проголосувала за возз'єднання з Україною.
За радянських часів село приєднано до с. Залуж, як окрему адміністративну одиницю відновлено в 1992 р.
Населення[ред. | ред. код]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 560 осіб.[1]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[2][3].
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 79,10 % |
| русинська | 20,36 % |
| білоруська | 0,36 % |
| угорська | 0,18 % |
Туристичні місця[ред. | ред. код]
- храм Покрова 1912
- озера
Видатні уродженці[ред. | ред. код]
- Дурдинець Василь Васильович (1937) — український політик.
- Дурдинець Петро Петрович (1930) — академік Лісівничої академії наук України.
- Чопей Василь (1856—1935) — педагог, мовознавець.
- Турянин Федір Васильович (1938—2013) - український музикант.
- Алмашій Михайло Іванович — етнограф, фольклорист
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення Закарпатської області, яке визначило себе русинами та вказало як рідну мову русинську мову. Архів оригіналу за 27 вересня 2016. Процитовано 20 грудня 2014.
Джерела[ред. | ред. код]
- Монографія Березської жупи Т.Легоцький, Ужгород, 1881 р.
- Ромочевиця: Історико-етнографічний нарис. Михайло Алмашій, Ужгород, 1999 р. ISBN 5-87116-072
Посилання[ред. | ред. код]
- Ромочевиця // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
- Населені пункти і райони Закарпаття: Історично-географічний довідник
|
Це незавершена стаття з географії Закарпатської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||