Рубі Бредлі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рубі Бредлі
Colonel Ruby G. Bradley, US Army Nurse Corps.jpg
Народилася 19 грудня 1907(1907-12-19)
Померла 28 травня 2002(2002-05-28) (94 роки)
Поховання
Країна Flag of the United States.svg США
Діяльність медична сестра, військовослужбовиця
Учасник Корейська війна
Військове звання полковник[d]
Нагороди
Бронзова Зірка (США) Легіон Заслуг (Легіонер) (США) Медаль імені Флоренс Найтінгейл

Полковник Рубі Бредлі (англ. Ruby Bradley; 19 грудня 1907 — 28 травня 2002) — офіцерка Корпусу медсестер армії Сполучених Штатів, полонена японців у Другій світовій війні, та одна з найбільш нагороджених жінок у збройних силах США.[2]. Вона родом з Сперсера, Західна Вірджинія, але прожила у Фоллс-Черч, штат Вірджинія, понад 50 років.

Військова кар'єра[ред. | ред. код]

Бредлі вступила до Корпусу медсестер армії США як хірургічна медсестра в 1934 році. Вона служила у Кемп Джон Хей на Філіппінах, коли була захоплена японською армією через три тижні після нападу на Перл-Гарбор 7 грудня 1941.

У 1943 році Бредлі була переведена до табору для інтернованих Санто-Томас в Манілі. Саме там вона разом із кількома іншими ув'язненими медсестрами здобула звання «Ангели у втомі» (англ. Angels in Fatigues) від інших полонених. Протягом наступних кількох місяців вона надавала медичну допомогу ув'язненим і намагалася нагодувати голодуючих дітей, запихаючи їжу в кишені, коли тільки могла, часто сама голодуючи. Коли вона схудла, вона використала кімнату у своїй формі для контрабанди хірургічного обладнання до табору військовополонених. У таборі вона провела 230 операцій і допомогла народити 13 дітей.

Коли війська Сполучених Штатів захопили табір 3 лютого 1945 року, вага Бредлі була лише 86 фунтів (39 кг). Потім її повернули до Сполучених Штатів, де вона продовжила свою кар'єру в армії. Вона отримала ступінь бакалавра наук у Калійфорнійському університеті у 1949 році.

Бредлі брала участь у Корейській війні як головна медсестра 171-го евакуаційного шпиталю. У листопаді 1950 року, під час китайського контрнаступу, вона відмовилася йти, поки не завантажила хворих і поранених на літак у Пхеньян в оточенні 100 000 наступаючих китайських солдатів. Вона змогла стрибнути на борт літака саме тоді, коли її машина швидкої допомоги вибухнула від ворожого снаряда. У 1951 році вона була призначена головною медсестрою Восьмої армії, де вона керувала понад 500 армійськими медсестрами по всій Кореї.[3]

Бредлі отримала звання полковника в 1958 році і звільнився з армії в 1963 році.

Подальше життя[ред. | ред. код]

Бредлі була об'єктом репортажу NBC Nightly News Тома Брокоу 23 лютого 2000 року про забутих героїв військових.

Після її смерті в 2002 році Бредлі також отримала меморіальну резолюцію, складену конгресменом Джо Бака з Каліфорнії, щодо її зразкового служіння нації.

Нагороди[ред. | ред. код]

Бредлі отримала 34 нагороди, медалі та інших нагороди. Серед них:[4]

Дати присвоєння звання[ред. | ред. код]

  • 2-й лейтенант (relative rank) — 16 жовтня 1934[5]
  • 1-й лейтенант (AUS) — 18 лютого 1945[5]
  • Капітан (AUS) — 27 жовтня 1945[5]
  • Капітан (РА) — 19 серпня 1947[5] (з19грудня 1942)
  • Майор (РА) — 15 травня 1950 р.[5]
  • Підполковник (РА) — 23 липня 1952 р[5]
  • Полковник (РА) — 4 березня 1958 р.[5]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. https://ancexplorer.army.mil/publicwmv/index.html#/arlington-national/
  2. Ruby G. Bradley, Colonel, U.S. Army Nurse Corps Director, Nursing activities, Brooke Army Medical Center, Fort Sam Houston, Texas (web). Армія США Office of Medical History. 2009-07-07. Процитовано August 6, 2010. 
  3. McLellan, Dennis (2 June 2002). Ruby Bradley, 94; Army Nurse Was 'Angel in Fatigues' for POWs. Los Angeles Times. Процитовано 24 October 2014. 
  4. Norman, Elizabeth M. (1999). We Band of Angels: The Untold Story of American Nurses Trapped on Bataan by the Japanese. New York: Simon and Schuster. с. 317. ISBN 9780671787189. 
  5. а б в г д е ж Col Ruby Grace Bradley. history.amedd.army.mil. US Army Medical Department. Процитовано 24 October 2014. 

Посилання[ред. | ред. код]