Рудий Андрій Ярославович
| Андрій Рудий Рудий Андрій Ярославович | ||
|---|---|---|
 Молодший сержант | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 6 грудня 1996 с. Мар'янівка, Тернопільський район, Тернопільська область, Україна | |
| Смерть | 25 вересня 2022 (25 років) Харківська область, Україна (загинув у ході бойових дій) | |
| Національність | українець | |
| Alma Mater | ЧНУ імені Юрія Федьковича | |
| Псевдо | Фокстрот | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Збройні сили | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Андрій Ярославович Рудий (6 грудня 1996 — 25 вересня 2022) — український військовослужбовець, молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни, відзначився у ході російського вторгнення в Україну.
Андрій Рудий народився 6 грудня 1996 року у селі Мар'янівці, нині Великоберезовицької громади Тернопільського району Тернопільської области України.
Навчався у Мар'янівській та Настасівській загальноосвітніх школах. Закінчив Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича.
Після проходження строкової служби підписав контракт із Збройними силами України. Від 2017 року воював в зоні АТО/ООС.
Молодший сержант, командир взводу протитанкових керованих ракет бригадно-артилерійської групи 80-ї окремої десантно-штурмової бригади (в/ч А0284)[1]. У ході повномасштабного російського вторгнення знищив зі «Стугни» 8 танків окупантів. Загинув 25 вересня 2022 року на Харківщині.[2]
Залишились мати Олександра, батько Ярослав, брат Святослав і сестра Олена.
- Орден «За мужність» II ступеня (23 грудня 2022, посмертно) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі [3].
- Орден «За мужність» III ступеня (4 квітня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4].
У травні 2024 у селі Мар'янівка на фасаді школи, де навчався Андрій Рудий, відкрито меморіальну дошку[2].
- ↑ «Був прикладом і підтримкою для побратимів»: на Тернопільщині попрощалися з Героєм Андрієм Рудим. Терен (укр.). 2 жовтня 2022. Процитовано 18 травня 2023.
- ↑ а б На Тернопільщині відкрили пам’ятну дошку загиблому бійцю Андрію Рудому. Суспільне. 13 травня 2024. Процитовано 23 травня 2024.
- ↑ Указ Президента України від 23 грудня 2022 року № 886/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 4 квітня 2022 року № 212/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- Белякова, І. Боронив Україну від 2017 року, а тепер йому назавжди 25… Тернопільщина прощається з Андрієм Рудим // 20 хвилин Тернопіль. — 2022. — 30 вересня.
- На Харківщині загинув 25-річний воїн з Мар'янівки Андрій Рудий, який командував протитанковим взводом (фото) // Тернополяни. — 2022. — 27 вересня.
- Ануфрієв, В. Цей десантник знищив зі «Стугни» 8 російських танків // АрміяInform. — 2022. — 1 вересня.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Молодші сержанти (Україна)
- Народились 6 грудня
- Народились 1996
- Померли 25 вересня
- Померли 2022
- Випускники Чернівецького університету
- Військовики 80-ї окремої десантної бригади
- Кавалери ордена «За мужність» II ступеня
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Тернопільського району