Ружин Зоя Володимирівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ружин Зоя Володимирівна
Народилася 16 лютого 1953(1953-02-16) (64 роки)
c Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області
Громадянство Україна Україна
Діяльність культура, мистецтво
Відома поетеса, діяч культури
Нагороди
Заслужений працівник культури України

Ружин Зоя Володимирівна (нар. 16 лютого 1953(19530216), с. Дмитрівка, Петропавлівського району Дніпропетровської області) — поетеса, громадський діяч, авторка десятка поетичних збірок, текстів пісень. Заслужений працівник культури України (2006), голова всеукраїнського ГО «Поступ жінок-мироносиць»[1]. Ініціатор та організатор проекту «Мистецький спецназ»[2], який засобами мистецтва надихає воїнів АТО.

Біографія[ред.ред. код]

Закінчивши у 1970 р. середню школу в с. Дмитрівка, здобула професійну освіту на Київському заводі художнього скла, картонажник 3 розряду. У 1975 р. закінчила Дніпропетровське державне художнє училище ім. Є. Вучетича, здобувши середньо-спеціальну освіту за спеціальністю вчителя креслення та малювання, а в 1981 р. закінчила Одеський державний педагогічний інститут ім. К.Ушинського та отримала вищу освіту. З 1975 по 1995 рр. - вчитель креслення та малювання, організатор з позакласної роботи, вихователь. З 1995 по 1997 рр. - старший науковий співробітник Центру народної творчості Дніпропетровської обл. З 2003 керівник культурно - просвітницького центру «Золоте зерно» Міжрегіонального вищого професійного училища зв’язку в м. Києві.

Творчий доробок[ред.ред. код]

В творчому доробку понад 100 пісенних творів, є в репертуарі

Вона написала:

  • 14 колядок й щедрівок спільно — із композиторами Левком та Жанною Колодуб.
  • Приблизно 40 колискових пісень на музику українських композиторів.
  • Пісенні твори: «Україна є, Україна буде!», муз. Ростислава Демчишина; «Дорога моя земля», «Яблуневий дзвін», муз. Володимира Павліковського; «Материнський оберіг», муз. Дмитра Антонюка.
  • Слова, на які написано гімн м. Канева, муз. Володимира Павліковського та гімн с. Шевченкове муз. Ю. Решетара.
  • Близько десяти видань для дітей та дорослих з морально-етичної, християнської, патріотичної тематики, зокрема: нотний збірник (під супровід бандури) «Україна є, Україна буде!», «Золоті колоски», «Дарунок неба», «Віночок», «З Неподільного зерна», речитативи «Дорога моя земля» та інші.

Громадська діяльність[ред.ред. код]

Голова Всеукраїнського громадського об'єднання «Поступ жінок – мироносиць», член Правління МГО «Земляцтво Придніпров’я» та Національної Ради жінок України; Почесний Громадянин с. Шевченкове (Батьківщина Тараса Шевченка); генерал-майор МГО «Козацтво України», голова Ради Берегинь Черкаського обласного козацького товариства ВГО «Українське реєстрове козацтво».

Організовувала виготовлення монументу поетесі Ф. Карпенко та меморіальної дошки Академіку космонавтики В.Сайгаку, заступник голови експедиції В.Степанюка «Українські дороги Шевченка»; керівник Всеукраїнської акції «Тарасова Верба», керівник «Мистецького спецназу», співзасновник та ведуча Мистецької вітальні «Сила духу України». Ініціатор та багаторічний виконавець акції «Обніміться ж, брати мої…», яку проводила в м. Каневі спільно з адміністрацією, земляцтвами, козацтвом, митцями та громадськістю. Популяризатор Петриківського розпису та Трипільської культури.

Цікавинки[ред.ред. код]

Є авторкою 40 унікальних плетених вінків із колосся пшениці — сягають розмірів до 150 см у висоту.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Поступ жінок-мироносиць — Жіночі організації України [1]
  2. Національна гвардія України «Мистецький спецназ» гвардійців розважав та … частував [2]

Посилання[ред.ред. код]