Карпенко Фросина Андріївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карпенко Фросина Андріївна
Карпенко Фросина Андріївна.gif
Народилася 30 травня (12 червня) 1905
Хороше, Хорошівська волость, Павлоградський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Померла 10 лютого 1992(1992-02-10) (86 років)
Хороше, Петропавлівський район, Дніпропетровська область, Україна
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Ukraine.svg УНР
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність письменниця, поетеса
Мова творів українська
Членство Спілка радянських письменників України
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня

Фросина Андріївна Карпе́нко (нар. 12 червня 1905, Хороше — пом. 10 лютого 1992, Хороше) — українська народна поетеса, письменниця, фольклористка; член Спілки письменників України з 1956 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 30 травня [12 червня] 1905(19050612) року к селі Хорошому (нині Синельниківський район Дніпрпетровської області, Україна) у сім'ї селянина-бідняка. У 9 років зосталася сиротою, виросла в наймах. Грамоти навчилася самотужки в дитинстві. З 12-ти років почала складати вірші.

З 1929 року працювала у колгоспі. В роки німецько-радянської війни брала активну участь у партизанському підпіллі, складала пісні, сатиричні вірші й частівки на патріотичні теми. За підпільну діяльність в часи окупації 6 квітня 1985 року нагороджена орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня[1].

Померла в селі Хорошому 10 лютого 1992 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Почала друкуватися з 1939 року. Її перша гумореска проти попів і релігійних забобон була розміщена у збірці Академії наук УРСР «Народ про релігію». Писала під впливом народної творчості. У поезіях оспівувала Леніна, Комуністичну партію, трудові звитяги земляків, нове соціалістичне життя села. У гуморесках висміювала заздрість, скупість, чванливість тощо.

Авторка
  • гуморесок «Чи й у вас таке бува?» (Дніпропетровськ, 1964);
  • оповідань «Хорошанські бувальщини: Оповідки старожилів» (Дніпропетровськ, 1968);
  • повісті «Гомін степу» (1986).
збірок поезії
  • «Розцвітає Україна» (Київ, 1950; Харків, 1953; російський переклад — Москва, 1958);
  • «Посадив я деревце» (Дніпропетровськ, 1959);
  • «Пісні мої, думки мої…» (Дніпропетровськ, 1960);
  • «Прощання з літом: Вибране» (Київ, 1975);
  • «Степова книга» (Київ, 1989).

Чимало її віршів покладено на музику.

Зібрані нею фольклорні матеріали увійшли до збірок:

  • «Народні співці Радянської України» (1955);
  • «Українська народна поезія про Велику Вітчизняну війну» (1955);
  • «Українські народні думи та історичні пісні» (Київ, 1955).

В «Антології прози Придніпров'я» (Дніпропетровськ, 2005) опубліковані оповідання Фросини Карпенко «Діалог Архипівни і Михайлівни», в антології літератури для дітей та юнацтва «Сяєво Жар-Птиці» (Дніпропетровськ, 2009) — веснянки.

Вшанування[ред. | ред. код]

У рідному селі письменниці Хорошому їй встановлено пам'ятник[2].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]