Рязанцев Лев Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лев Рязанцев
Дата народження23 липня 1941(1941-07-23) (83 роки)
Місце народженняЗапоріжжя, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Alma materНТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Професіязвукорежисер
ЧленствоНаціональна спілка кінематографістів України
Нагороди
Заслужений працівник культури України

Лев Васильович Рязанцев (23 липня 1941, Запоріжжя, УРСР) — український звукорежисер. Викладач КНУКіМ, професор, доцент. Заслужений працівник культури України (2008)[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 23 липня 1941 року у Запоріжжі.

У 1966 році закінчив Київський політехнічний інститут.

З 1961 року — звукорежисер кіно і телебачення. Член Спілки кінематографістів СРСР.

Працював інженером Мінської кіностудії науково-популярних і документальних фільмів (19661967), старшим інженером «Київнаукфільму» (19671973), оператором «Укртелефільму» (19731977).

З 1977 року працює на «Укркінохроніці». Член Національної спілки кінематографістів України.

У 20012012 роки завідував першою в Україні кафедрою звукорежисури в Інституті кіно і телебачення Київського національного університету культури і мистецтв. Автор наукових статей та навчального посібника «Звукорежисура» (гриф МОН; лист від 29.07.09 № 1\11-6260). Викладач, професор, доцент[2].

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Оформив стрічки:

  • «МТД-генератори» (1969)
  • «Прямокутні проекції» (1969)
  • «Наближена теорія гіроскопа», «Біоструми наказують» (1970)
  • «Ставкове рибництво» (1971)
  • «Коло», «Паливо XX століття», «Життя, життя, життя…» (1972)
  • «Бульдозери», «Чоловіки і жінки», «Україна, кроки п'ятирічки» (1973)
  • «Головна домна п'ятрічки», «Сонячне коло», «Наша виставка»
  • «Ти плюс я — весна» (1974, муз. фільм)
  • «Діалог продовжується», «Майстри мистецтв України» (1975)
  • «Дмитро Гнатюк» (1975)
  • «Кость Барабаш з 10 „б“» (1976)
  • «Мені довірено пісню» (1977)
  • «Діалоги директора Згурського», «Два крила», «Ященко»
  • «Маланчине весілля» (1979, док. фільм, реж. О. Коваль. Срібний приз на кінофестивалі в Лейпцигу)
  • «Колесо Федора Примаченка»
  • «Чуєш, брате мій» (1979, док. фільм, реж. І. Грабовський)
  • «Технічний прогрес у льонарстві» (1979)
  • «Дорогами п'ятирічок», «Озера повинні жити»
  • «Новина Волновахського села», «Коріння» (1980)
  • «Суфлер» (1981)
  • «В сім'ї вольній, новій…», «Зійшов солдат на п'єдестал»
  • «Кортеліси», «Лаос: поступ ревоюції»
  • «Начальник цеху», «Пам'ять рідного краю» (1981)
  • «Чорнобиль — Хроніка важких тижнів» (1986)
  • «Сьома каблучка чаклунки» (1998, 4 с, відео)
  • «Роксолана» (19961997, телесеріал, 26 с.) та ін.
а також — мультфільмів

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Указ Президента України № 821/2008 — Про відзначення державними нагородами України діячів кіномистецтва (10 вересня 2008 року)
  2. Кафедра звукорежисури: Професорсько-викладацький склад кафедри (ikitb.knukim.edu.ua). Архів оригіналу за 28 квітня 2016. Процитовано 1 березня 2013.

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Спілка кінематофафістів України. К., 1985. — С.135—136.