Рясний Євген Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рясний.
Євген Рясний
Рясний Євген Вікторович
 Лейтенант
Загальна інформація
Народження 29 листопада 1993(1993-11-29)
с.Михайлюки, Луганська область, Україна
Смерть 31 березня 2022(2022-03-31) (28 років)
м.Маріуполь, Україна
(загинув у ході російського вторгнення в Україну в збитому під час евакуації гелікоптері)
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Псевдо «Рясік»
Військова служба
Роки служби 2016—2022
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС МВС України
Рід військ Національна гвардія
Формування Полк «Азов»
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «За військову службу Україні»

Рясний Євген Вікторович (29 листопада 1993, с. Михайлюки, Луганська область, Україна — 31 березня 2022, м. Маріуполь, Україна) — лейтенант окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, що загинув під час російського вторгнення в Україну 2022 року в збитому під час евакуації гелікоптері[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 29 листопада 1993 року в селі Михайлюки, Луганської області. Після навчання в місцевій школі, вступив до Лисичанського педагогічного коледжу на спеціальність Технологічна освіта, де в цей час навчався його рідний брат Дмитро. Під час навчання захопився історією України, особливо цікавив юнака націоналістичний рух та постать Степана Андрійовича Бандери. Писав статті та виступав серед учнів з промовами на суспільно важливі теми[2].

У 2012 році перейшов на українську мову спілкування. За спогадами брата, Євген з раннього віку мріяв стати політиком і змінювати Українське суспільство на краще[3].

З дитинства був активним у спорті, займався футболом.

У 2014 році був учасником події Революції Гідності на столичному Майдані.

У квітні 2016 році знову послідував за своїм братом Дмитром, який за рік до цього став до лав полку «Азов». Рік був не оформлений, потім підписав контракт. З самого початку був у снайперському взводі, був заступником командира. Євген брав участь у боях на Світлодарській дузі, у Широкиному та Докучаєвську.

Початок повномасштабної війни «Рясік» зустрів у Маріуполі. Під час боїв дістав дві важкі контузії з втратою свідомості, його побратими відкопували з-під завалів і транспортували на «Азовсталь».

31 березня 2022 року загинув в збитому під час евакуації гелікоптері[3].

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

  • Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[4];
  • Медаль «За вірність та звитягу»;
  • «Козацький хрест» 3 та 2 ступеня;
  • Медаль «За військову службу Україні»[5][3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Лейтенант Євген Рясний загинув під час евакуації з Маріуполя. Меморіал жертв війни (укр.). Процитовано 16 грудня 2023.
  2. ↑ Вічна пам’ять загиблим Героям, які віддали своє життя за Україну! - Лисичанський педагогічний фаховий коледж (укр.). 18 квітня 2023. Процитовано 15 грудня 2023.
  3. ↑ а б в Євген «Рясік» Рясний. www.standsofheroes.com. Процитовано 15 грудня 2023.
  4. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №343/2022.
  5. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №202/2022.

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рясний_Євген_Вікторович&oldid=41158822