Рівненський ґебіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Kreisgebiet Rowno
Рівненський ґебіт
Держава Flag of the NSDAP (1920–1945).svg Німецька імперія
Райхскомісаріат Україна
Генеральна округа Волинь-Поділля
Уряд
 - Ґебітскомісар В. Баєр (нім. Bayer)[1][2]
Населення (1943)
 - Усього 334 054
Джерело: territorial.de

Рі́вненський ґебі́т, Рі́вненська окру́га (нім. Kreisgebiet Rowno) — німецька адміністративно-територіальна одиниця з центром у Рівному, найбільша за чисельністю населення і кількістю районів округа генеральної округи Волинь-Поділля Райхскомісаріату Україна.

Історія[ред.ред. код]

Рівненська округа виникла опівдні 1 вересня 1941 року[1] у складі генеральної округи Брест-Литовський. Вона охоплювала території міста Рівне і Рівненського району УРСР та відповідно поділялася на 2 райони: Рівненський міський (нім. Rayon Rowno-Stadt) і Рівненський сільський (нім. Rayon Rowno-Land). Одночасно було утворено Здолбунівську округу (нім. Kreisgebiet Sdolbunow), яка складалася принаймні з міста Здолбунів та Здолбунівського району з відповідним поділом щонайменше на 2 райони (нім. Rayon Sdolbunow-Stadt) і (нім. Rayon Sdolbunow-Land). Гебітскомісаром першої був спочатку штабсляйтер орденсюнкер Бек, а з листопада 1942 року — Баєр, керівником другої був Георг Маршал. 15 січня 1943 року ці дві округи було об'єднано в одну нову округу Рівне, а 1 квітня 1943 дві сільські управи Корнин і Квасилів об'єдналися в одну нову одиницю Ной-Шенау (нім. Neu Schönau).

Станом на 1 вересня 1943 року Рівненський ґебіт генеральної округи Волинь-Поділля (так із 1 січня 1942 р. називалася генеральна округа Брест-Литовський) поділявся на 12 районів: район Олександрія над Горинню (нім. Rayon Alexandria/Horyn), район Гоща (нім. Rayon Goschtscha), район Клевань (нім. Rayon Klewan), район Корець (нім. Rayon Korez), район Межирічі (нім. Rayon Meshyritschi), район Мізоч (нім. Rayon Misotsch), район Острог (нім. Rayon Ostrog), міський район Рівне (нім. Rayon Rowno-Stadt), сільський район Рівне (нім. Rayon Rowno-Land), міський район Здолбунів (нім. Rayon Sdolbunow-Stadt), сільський район Здолбунів (нім. Rayon Sdolbunow-Land) і район Тучин (нім. Rayon Tutschyn)[1] — які збігалися межами з двома відповідними містами і десятьма районами передвоєнної Рівненської області.

Голова району відповідав перед гебітскомісаром за ведення справ у районі та організацію роботи відділів. Структура районної управи включала 12 секцій: адміністративну, шкільну та культурних справ, охорони здоров'я, ветеринарну, мірничу, правову, фінансову, постачання та сільського господарства, праці, господарських та постачальних підприємств, управління земельними ділянками та будинками, дорожню. Проте їхня кількість не була чітко визначеною. Наприклад, у Клеванській районній управі діяло 11 секцій: адміністративна, громадського стану, суспільної опіки, господарська, освітньо-культурна, технічно-будівельна, дорожня, протипожежної охорони, фінансово-податкова, страхова і праці, а в Рівненській — лише 4 секції. До штату кожної секції входило від 2 до 5 працівників.[3]

У Рівному видавався часопис «Волинь», редактором якого був: Улас Самчук (1 вересня 1941 22 березня 1942), Степан Скрипник (березень-травень 1942), Андрій Мисечко (травень 1942 липень 1943), Петро Зінченко (липень 1943 січень 1944). Збереглися випуски з 1 вересня 1941 по 7 січня 1944 рік,[4] у 1942–1943 роках виходив господарський тижневик для українських селян «Вісті», редакторами якого був Г. Стефюк і А. Мисечко. У видавництві «Волинь» друкувався часопис для дітей «Орленя», із жовтня 1941 по листопад 1942 вийшло 14 чисел, редактором був Петро Зінченко (розстріляний у січні1944 р.), а також «Український хлібороб» (січень жовтень 1942), засновником якого було Рівненське обласне господарське товариство «Сільський господар», а редактором інженер-агроном Петро Колесник (розстріляний 18 листопада 1943). Видавництво Німецького бюро новин (Дойчес нахріхтенбюро) при РКУ у 1942–1943 роках випускало «Українську кореспонденцію». Керівниками були Карл Аріо, Арнольд Блюме, співробітником (редактором) Улас Самчук (з 20 квітня 1942). Виходила сільськогосподарська газета «Українське життя».

2 лютого 1944 року адміністративний центр округи захопили радянські війська.

Примітки[ред.ред. код]