Здолбунів
| Здолбунів | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
      | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна
| ||||||||
| Регіон |  Рівненська область
| ||||||||
| Район |  Рівненський район
| ||||||||
| Тер. громада |  Здолбунівська міська громада
| ||||||||
| Код КАТОТТГ | UA56060250000052338 | ||||||||
| Засноване | — | ||||||||
| Перша згадка | 1497 року (528 років) | ||||||||
| Статус міста | від 1903[1] року | ||||||||
| Поділ міста | Немає офіційних районів | ||||||||
| Населення | ▲ 25 040 (01.01.2022)[2] | ||||||||
| - повне | ▲ 25 040 (01.01.2022)[2] | ||||||||
| Агломерація | Рівненсько-Здолбунівська агломерація | ||||||||
| Площа | 12,49 км²[3] | ||||||||
| Густота населення | 2004 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 35700—35706 | ||||||||
| Телефонний код | +380-36522 | ||||||||
| Координати | 50°30′34″ пн. ш. 26°15′35″ сх. д. / 50.50944° пн. ш. 26.25972° сх. д. | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 202 м | ||||||||
| Водойма | р. Устя | ||||||||
| Назва мешканців | Здолбýнівчан, здолбýнівчанка, здолбýнівчани. | ||||||||
| Міста-побратими |  Маршалтаун
| ||||||||
| День міста | Друга неділя вересня | ||||||||
| Номери автомобілів |  ВК, HK, XK, EK / 18
| ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Здолбунів | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - фізична | 10 км | ||||||||
| - залізницею | 11 км | ||||||||
| - автошляхами | 12 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - фізична | 300 км | ||||||||
| - залізницею | 310 км | ||||||||
| - автошляхами | 320 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 35700, Рівненська обл., Рівненський р-н, м. Здолбунів, вул. Грушевського, 14 | ||||||||
| Вебсторінка | Здолбунівська міська рада | ||||||||
| |||||||||
Здолбу́нів — місто в Україні, адміністративний центр Здолбунівської міської громади Рівненського району Рівненської області. До 17 липня 2020 року, колишній адміністративний центр Здолбунівського району. У місті знаходиться важливий транспортний вузол Західної України та найстаріший цементний завод України ПАТ «Волинь-Цемент», заснований у 1884 році.
Перша версія: Стародавня назва селища «Долбунів» походить від слова «дов(л)бати». Це пояснюється наявністю на околицях поселення крейдяних копалень, з яких місцеві жителі «довбали» крейду і при запитанні: — Звідки ви? — чули відповідь: — З Дов(л)бунова. На цій підставі й закріпилася назва поселення як Здолбунів.
Друга версія: Назва міста пов'язана зі старослов'янським племенем дулібів (долобів), яке було основним населенням наших земель у VI—Х століттях. Можливо, саме так у назві Здолбунів (Долбунів) трансформувалася пам'ять про дулібів, про що свідчить багато праць вчених про колишні назви селищ слов'ян, у яких закінчення «-ов» (в українському правописі «-ів») означає, що селище назване на честь когось.
Місто Здолбунів розташоване на півдні Рівненської області, за кілька кілометрів на південь від обласного центру — міста Рівне. Площа міста становить 12,49 км², а густота населення — близько 2004 осіб/км², що робить його одним із найбільш компактних та густонаселених міст області. Здолбунів фактично з’єднаний із селищем Квасилів та південною частиною Рівного, утворюючи Рівненсько-Здолбунівську агломерацію. Місто розташоване на межі Полісся та Волині, у рівнинній зоні, з висотами від 190 до 220 м над рівнем моря. Територія міста характеризується переважно рівнинним рельєфом із пониженнями в долинах річок, а ґрунти — дерново-підзолисті та сіроземи, що створює сприятливі умови для сільського господарства та зелених зон у межах міста.
Через Здолбунів протікають кілька невеликих річок та потічків, що належать до басейну річки Горинь (притока Прип'ять). Водотоки використовуються для місцевих потреб, а також формують природні зелені зони та рекреаційні території.
Здолбунів має помірно континентальний клімат із чіткою зміною сезонів: холодною зимою, помірною весною та осінню й теплим літом. Найхолодніший місяць — січень, коли середня нічна температура становить близько −5,3 °C, а денна — близько −1,5 °C. Найтепліший місяць — серпень, із середньою денного температурою 25,3 °C та середньою нічною 14,0 °C.
Середньорічна кількість опади становить приблизно 104 мм, опади випадають у середньому 65 днів на рік. Найбільше опадів припадає на травень (близько 21 мм), найменше — на березень і листопад (приблизно 3 мм). Вологість повітря найвища взимку (близько 90 %), найнижча — влітку (приблизно 67 %). Найбільше сонячних годин спостерігається влітку, у серпні середньо близько 10,7 годин на день.
Зима характеризується холодними температурами та випадінням сніг, який спостерігається переважно з січня по квітень і частково в листопаді‑грудні. Весна та осінь відзначаються помірними температурами, а літо тепле та комфортне, із достатньою кількістю сонячного світла та помірною вологістю.
Клімат Здолбунова типовий для середньої Європи: зима не надто сувора, літо комфортне, а пори року добре відрізняються одна від одної за температурою та опадами.
| Клімат Здолбунова | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середній максимум, °C | −1,5 | 0,6 | 6,2 | 14,2 | 19,3 | 23,2 | 24,7 | 25,3 | 19,5 | 12,4 | 6,5 | 0,7 | |
| Середня температура, °C | −5,3 | −4,3 | −0,3 | 4,9 | 9,2 | 13,2 | 14,3 | 14,0 | 9,7 | 5,2 | 1,9 | −2,7 | 7,0 |
| Середній мінімум, °C | −5,3 | −4,3 | −0,3 | 4,9 | 9,2 | 13,2 | 14,3 | 14,0 | 9,7 | 5,2 | 1,9 | −2,7 | |
| Норма опадів, мм | 5 | 5 | 3 | 5 | 21 | 19 | 18 | 9 | 4 | 5 | 3 | 7 | 104 |
| Джерело: Weather‑Atlas (англ.) | |||||||||||||
Здолбунів характеризується відносно чистим повітрям. За даними моніторингу якості повітря, індекс якості повітря (Air Quality Index), зокрема концентрація дрібнодисперсного пилу (PM2.5), знаходиться на рівні «добрий», що не створює значного ризику для здоров’я населення.[4]
Водночас у місті функціонує промислове підприємство Волинь-Цемент, яке має дозвіл на спалювання альтернативне паливо та промислові відходи у безпосередній близькості до житлових кварталів.[5] Таке спалювання може призводити до викидів токсичних речовин, включно з діоксини, фурани та важкі метали, що потенційно загрожує здоров’ю, ґрунту та воді.[6]
Загалом екологічна ситуація у Здолбуніві є неоднозначною: чисте повітря та відносно низький рівень забруднення поєднується з потенційними ризиками від промислової діяльності. Громадський контроль та місцеві екологічні ініціативи спрямовані на забезпечення безпечного довкілля та дотримання стандартів утилізації відходів.[7]
На території Здолбунова виявлені поселення доби ранньої бронзи, а на околиці — ранньослов'янський могильник зарубинецької культури.
З утворенням Київської держави землі дулібів у Х столітті входять до її складу. Пізніше, під час занепаду держави, землі Волині (з 1199 року) входять до Галицько-Волинського князівства, яке від нападів татаро-монгольських орд поступово втрачає свою силу і підпадає під владу Литви.
Уперше назва поселення Здолбунів (Долбунів) згадується 1497 року в акті, за яким великий князь Литовський Олександр дарував князеві Костянтину Острозькому разом з іншими поселеннями і село Долбунів. Назва Здолбунів відома з 1629 року.
Після Люблінської унії 1569 року Здолбунів потрапив під владу Речі Посполитої. Село входило до Луцького повіту. 1570 року в ньому налічувалося 9 димів. Населення займалось переважно рільництвом. Саме на той час в Здолбунові почала формуватися єврейська громада. У 1618 і 1619 роках воно дуже потерпіло від нападів татарських орд. У роки Визвольної війни українського народу 1648—1654 років в районі Здолбунова відбувалися селянські виступи проти місцевих феодалів. У 1651 році на околицях Здолбунова, неподалік села Тайкури, розташовувався штаб війська Богдана Хмельницького, козаки якого вели бої з поляками. Тоді ж відбулися перші єврейські погроми, що були вчинені козаками.
Другий поділ Польщі, анексія Російською імперією
[ред. | ред. код]У 1793–1795 роках Правобережна Україна, внаслідок Другого поділу Польщі та анексії, тимчасово входила до складу Російської імперії. У цей час Здолбунів належав до Волинського намісництва, а згодом — до Волинської губернії. 1798 року в селі налічувався 51 двір, проживало 276 чоловік, у тому числі 167 кріпаків. У 1821 році князь Себастьян Любомирський, дідич Здолбунова, продав його купцям Кружиніним. Вони розширили господарство маєтку, збудували млин. За реформою 1861 року для селян Здолбунова було виділено 489 десятин землі, у середньому по 11 десятин орної землі на двір. Земля обійшлася їм вдвічі дорожче, ніж коштувала.
Скасування кріпацтва прискорило розвиток капіталістичних відносин у Здолбунові. У червні 1873 року закінчено будівництво Ковельської залізниці Київ — Берестя, яка пролягла через місто. Згодом місто отримало сполучення з Радивиловом і Сарнами, побудовано залізничну станцію Здолбунів та паровозне депо. У ці роки було визначено високі якості здолбунівської крейди і можливість її використання як основної сировини для виробництва цементу. На це звернули увагу австрійські піддані брати Єлінеки, чехи за національністю, які заснували цементне виробництво у 1877 році. У 1884 році побудовано невеликий цементний завод Едмонда Францевича Єлінека, на якому у 1886 році працювало 19 робочих[8]. Устаткування цього підприємства складалося з п'яти жорен кінської тяги, такої кількості печей опалювання (ковпаків) та складу для сушіння коржів із глини і крейди. Усі процеси виконувалися вручну. За добу тут виробляли 20—25 бочок цементу. Для залучення додаткових коштів власники заводу створили у 1889 році компанію «Єлінек і Ко», яка забезпечила розширення заводу, обладнала його досконалішими механізмами. Випуск цементу досяг 90 тонн на добу. У 1898 році було засновано Акційне товариство портланд-цементу "Волинь", після чого значно зросла кількість робітників. Наприкінці 1890-х років на Здолбунівському цементному заводі працювало 200 робітників[9]. У 1889 році засновано ливарно-механічний завод.
Почала розвиватися торгівля. У селі працювали крамниці, трактири, маленькі майстерні, відбувалися ярмарки. За даними перепису 1897 року в Здолбунові проживало 4692 особи. Здолбунівський цементний завод у 1910 році придбало акціонерне товариство «Волинь», яке незабаром його було реконструйовано. Чисельність робітників на заводі зросла до 300 чоловік. Крім цементного заводу та залізничної станції, у ці роки в Здолбунові працювали приватні паркетна фабрика, ливарно-механічний завод та 2 млини. Але це були підприємства напівкустарного типу з незначною кількістю робітників.
У 1877 році в Здолбунові відкрите однокласне залізничне училище. Навчання в ньому здійснювалось за рахунок управління Південно-Західної залізниці. У 1886 році училище реорганізували у двокласне. 1884 року в громадському будинку відкрили двокласну школу. На утримання школи, у якій навчалися 25 хлопчиків і 2 дівчинки, громада виділяла 137 карбованців на рік. У 1905 році почала працювати церковнопарафіяльна школа, а 1907 року відкрився громадський клуб.
У 1903 році Здолбунів віднесено до категорії позаштатних міст. Попри це, залишився в складі Здовбицької волості[10]. За даними на 1906 рік, налічувалося 490 дворів, мешкало 9590 осіб. Розташовувалося за 30 верст від повітового міста Острог та за 3 версти від волосного центру, села Здовбиця[10]. На центральній вулиці, що йшла від вокзалу, був прокладений тротуар, встановлено газове освітлення. За даними на 1912 рік, на цементному заводі працювала лікарня. У 1910 році розпочинається будівництво церкви Святої Катерини та вищого залізничного училища. У 1908—1911 роках у місті налічувалося до 10 тис. жителів.
У роки Першої світової війни на території Волинської губернії проходив Південно-Західний фронт.
За часів Української революції (1917—1921) місто було ареною боротьби різних політичних сил: австро-німецької військової адміністрації, Центральної Ради УНР, Гетьманщини, Директорії УНР, Ради робітничих та солдатських депутатів. У місті розташовувався штаб армії УНР, на чолі з Симоном Петлюрою.
12 листопада 1917 року урочисто відкрита чеська школа (сучасна Здолбунівська гімназія).
У 1919 році місто стало центром спроби антипетлюрівського перевороту генерала-хорунжого Володимира Оскілка.
У складі Польської Республіки
[ред. | ред. код]
Після підписання Варшавського договору 1920 представниками Польщі та Української Народної Республіки, які розроблялись таємно від уряду УНР й польського сейму, та Ризького миру 1921 урядами більшовицької Росії та її сателіта УСРР і Польщі землі Західної України відійшли до Польщі. У період польської адміністрації (1920—1939) Здолбунів залишався типовим провінційним містечком. Спочатку він входив до складу Острозького повіту, у 1924 році став повітовим центром Волинського воєводства.
У 1920-ті роки Здолбунів, як всі західноукраїнські міста, переживав економічний занепад. Зовсім не працювали цементний завод та інші підприємства. Політика польського великодержавного шовінізму ще більше погіршила становище простого люду. Так, у 1921 році за наказом влади було проведене масове звільнення робітників української національності. Зокрема, у Рівному і Здолбунові позбулися роботи близько 80 % залізничників-українців (інкримінували недбалість під час евакуації поляків[11]). Важке соціальне й економічне становище робітників стало причиною багатьох страйків у 20-х роках. Згодом виступи робітників набрали такої сили, що владі довелося йти не лише на економічні, але й на деякі політичні поступки. Зокрема, у Здолбунові у 1925 році дозволили відкрити книгарню «Відбудова», яка мала у продажу твори українських письменників.
1 січня 1925 року повітовий центр перенесено з Острога у Здолбунів, через що Острозький повіт перейменовано у Здолбунівський повіт[12]. 8 липня того ж року місто було розширено за рахунок вилучення зі складу сільської гміни Здовбиця села Здолбунів і всієї площі фільварку Здолбунів та включення їх до міської гміни Здолбунів[13].
На західноукраїнських землях уряд Польщі проводив політику спольщення українців. У школах Здолбунова навчання здійснювалося переважно польською мовою. У 1928—1929 роках у місті працювали гімназія, дві семикласні, три чотирикласні, дві початкові та реміснича школи. Плата за навчання була великою, зокрема в гімназії — 30 злотих на місяць.
У вересні 1939 року західноукраїнські землі увійшли до складу СРСР. У межах радянського адміністративно-територіального поділу Здолбунів стає районним центром Рівненської області. У місті починаються «соціалістичні перетворення», масові арешти української інтелігенції.
З 20 січня 1940 року місто отримало статус адміністративного центру Здолбунівського району.
У 1941 році місто було тимчасово окуповане військами Третього Рейху. Під час німецької окупації в місті продовжувало діяти українське націоналістичне підпілля.
2 лютого 1944 року місто перейшло під контроль Радянської армії. За час війни нацисти зруйнували цементний завод, міську електростанцію, спалили залізничний вокзал, а також значну кількість житлових будинків та інших будівель. За роки німецької окупації гітлерівці розстріляли 6 тисяч мешканців міста та інших громадян. Місцем розправи були обрані кар'єри цементного заводу. Тут гітлерівці стратили 4300 осіб, серед яких все єврейське населення міста (врятувалося близько 25 осіб), а біля цвинтаря села Старомильськ — 1700 осіб.
У післявоєнний період Здолбунів відбудовувався і розвивався на засадах соціалістичної економіки, комплексно, відповідно до свого статусу районного центру Рівненської області. Будуються цементно-шиферний комбінат, мікрорайон цементників Ново-Здолбунів[14][15], будівельні, пластмасовий та авторемонтний заводи, «Укрцемремонт», побутові підприємства; відкриваються нові школи, лікарні, культурно-освітні заклади.
У 2011 році було відкрито Здолбунівський краєзнавчий музей, який знаходиться в старій частині міста. Більшість експонатів музею були знайдені або подаровані жителями Здолбунівщини. Сама будівля є історичною пам'яткою міста, у ній відбувалися різні події, а одні з найстрашніших за часів НКВС.
21 жовтня 2012 року в Здолбунові урочисто відкрито перше на Рівненщині погруддя Степанові Бандері[16].
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 722-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області», утворена Здолбунівська міська громада.
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Здолбунівського району, місто увійшло до складу Рівненського району[17].
У 1997 році, з нагоди відзначення 500-річчя міста Здолбунів та з метою відродження його історичних традицій, рішенням Здолбунівської міської ради були затверджені сучасні офіційні символи міста — герб і прапор. Автором проєктів виступив український художник-геральдист Юрій Терлецький.
Герб являє собою щит червоного (червленого) поля, у центрі якого розміщено перехрещені срібні кайло, молоток та залізничний ключ. Щит увінчує срібна міська корона, що підкреслює міський статус Здолбунова та відповідає загальноприйнятим нормам міської геральдики.
Прапор міста — квадратне червоне полотнище, у центрі якого відтворено ті самі перехрещені білі (срібні) кайло, молоток і залізничний ключ, що повторюють композицію міського герба та забезпечують єдність міської символіки.
Кайло — указує на походження назви міста, пов’язаної з каменярською справою та давніми традиціями видобутку каменю на території сучасного Рівненського регіону.
Молоток і залізничний ключ — символізують розвиток у місті будівельної промисловості та вагоме значення залізничної галузі, адже Здолбунів є одним із провідних залізничних вузлів Західної України.
Червоний і срібний кольори — традиційні геральдичні барви Волині, що підкреслюють історико-географічну належність міста до цього регіону.
У сукупності герб і прапор відображають історичні особливості, промисловий характер та багатовікову традицію міста Здолбунова.
Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[18]:[19]
| Національність | Відсоток |
|---|---|
| українці | 92.83% |
| росіяни | 5.57% |
| білоруси | 0.48% |
| поляки | 0.43% |
| чехи | 0.20% |
| інші/не вказали | 0.49% |
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[20][21]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 23075 | 94.50% |
| російська | 1234 | 5.05% |
| білоруська | 36 | 0.15% |
| румунська | 20 | 0.08% |
| польська | 17 | 0.07% |
| німецька | 2 | 0.01% |
| інші/не вказали | 33 | 0.14% |
| Усього | 24417 | 100% |
Економіка міста Здолбунів формувалася навколо промисловості та транспортної інфраструктури, насамперед завдяки вигідному розташуванню на перетині важливих залізничних шляхів. Здолбунів є одним із найбільших залізничних вузлів Рівненської області, що забезпечує місту значну частку робочих місць у сфері транспорту та логістики.
Однією з ключових галузей міської економіки є будівельна промисловість. У Здолбунові тривалий час працюють підприємства з виробництва цементу та будівельних матеріалів, що забезпечують продукцією як регіональні, так і загальнодержавні потреби. Історично місто було одним із центрів цементної промисловості України, а Здолбунівський цементний завод відігравав важливу роль у розвитку промисловості області.
У місті також діють підприємства переробної та харчової промисловості, деревообробки, виробництва побутових товарів та матеріалів для місцевого будівництва. Сектор малого та середнього бізнесу активно розвинений у торгівлі, сфері послуг, ремонті техніки, приватних виробництвах та підприємництві.
24 травня 2019 року в місті відбулося офіційне відкриття заводу з виробництва машин для скошування сільськогосподарських культур «МААНС»[22].
Через місто проходить автошлях національного значення Н25 (Старокостянтинів — Шепетівка — Славута — Нетішин — Острог — Здолбунів — Рівне — Сарни — Столін — Житковичі). Дорога забезпечує інтенсивний пасажирський та вантажний рух і є однією з основних транспортних артерій регіону. Також неподалік від міста проходить автошлях міжнародного значення М06 (Київ — Житомир — Рівне — Дубно — Львів — Чоп), що пролягає між Рівним та Здолбуновом.
Окрім того, Здолбунів пов’язаний із сусідніми населеними пунктами мережею місцевих автомобільних шляхів. У місті діє автостанція, яка забезпечує регулярні міжміські та приміські автобусні маршрути до Рівного, Острога, Сарн, Шепетівки та інших пунктів області й сусідніх регіонів.
У Здолбунові розташований один із ключових залізничних вузлів Львівської залізниці — станція «Здолбунів». Залізничний вузол має стратегічне значення завдяки розгалуженості напрямків на Рівне, Ковель, Львів, Острог та Шепетівку.
Через станцію проходять поїзди далекого й міжнародного сполучення, а також численні приміські електропоїзди. На території вузла функціонують вагонне та локомотивне депо, сортувальна станція та ремонтні підрозділи, що забезпечують технічне обслуговування рухомого складу.
Неподалік міста, за приблизно 10 км, розташований міжнародний аеропорт «Рівне». Аеропорт має злітно-посадкову смугу, придатну для прийому середньомагістральних літаків, та інфраструктуру для обслуговування пасажирських і вантажних авіарейсів. У різні роки через летовище виконувалися чартерні й регулярні міжнародні рейси.
Здолбунів має зручне сполучення з аеропортом завдяки транспортній доступності автошляху Н-25 та регулярним автобусним маршрутам до Рівного.
У місті функціонує розгалужена мережа освітніх закладів. Згідно з останніми даними та проведеною освітньою реформою (переходом до ліцеїв і початкових шкіл), більшість закладів, які раніше мали статус загальноосвітніх шкіл (ЗОШ), були реорганізовані.
У Здолбунові розташовані такі комунальні заклади загальної середньої освіти, підпорядковані Здолбунівській міській раді (станом на 2024 рік):
- Здолбунівський ліцей №1.
- Здолбунівський ліцей №2.
- Здолбунівський ліцей №3.
- Здолбунівський ліцей №4.
- Здолбунівський ліцей №5.
- Здолбунівський ліцей №6.
- Здолбунівська початкова школа №7.
Крім загальноосвітніх закладів, у місті працюють установи, що надають додаткову освіту та розвивають таланти дітей:
- Здолбунівський центр творчості дітей та юнацтва.
- Здолбунівська міська станція юних техніків.
- Дитячо-юнацька спортивна школа.
- Здолбунівський інклюзивно-ресурсний центр (ІРЦ).
У місті діє команда з американського футболу «Здолбунівські Орли», які беруть участь у всеукраїнських та міжнародних чемпіонатах і турнірах, Футбольний клуб «Академіка».
- Успенський Собор ПЦУ
- Храм св. апп. Петра і Павла ПЦУ
- Церква Казанської Божої Матері УПЦ (МП)[23]
- Катерининська церква УПЦ (МП)[24]
- Церква Святого апостола Петра І Павла УГКЦ
- Костел Петра і Павла РКЦ
- Християн віри євангельської (п'ятидесятники)
- Церква ЄХБ «Світло Євангелії»
- Церква християн віри євангельської
- Церква ЄХБ Гевсеманія
- Церква "Джерело Життя"
Уродженці:
- Білоусов Михайло Гнатович — Герой Радянського Союзу, уславлений снайпер часів Другої світової війни.
- Гордійчук Володимир Григорович — заслужений тренер України, майстер спорту України з важкої атлетики, тренер Здолбунівської ДЮСШ «Колос».
- Горковчук Максим Вікторович (1980—2022) — старший лейтенант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
- Гридін Сергій Володимирович (нар. 1971) — український дитячий письменник.
- Дмитрієва-Буряк Галина Євгенівна — український кінознавець.
- Долганський Сергій Миколайович — український футболіст, воротар. Гравець полтавської «Ворскли».
- Жук Василь Володимирович (1991—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Колодяжний Володимир Іванович — український редактор, сценарист.
- Лащенков Сергій Миколайович — колишній український і молдавський футболіст, захисник. Грав за збірну Молдови.
- Марченко Сергій — український режисер, сценарист.
- Нагулко Юрій Олександрович — український художник.
- Петренко Павло Іванович (1989—2014) — старший солдат Міністерства внутрішніх справ України, учасник російсько-української війни.
- Попович Сергій Олександрович (1988—2024) — старший солдат збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Приходько Микола Тарасович (22.05.1920 — 21.02.1943) — радянський партизан, герой Радянського Союзу (посмертно). Зв'язковий Н. І. Кузнецова.
- Вернік Ромуальд — польський письменник, автор книги спогадів про Здолбунів «У Здолбунові розквітла калюжниця».
- Сапожніков Олексій Юрійович (1989—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Володимир Сироватка-Рус — олімпійський чемпіон Олімпійських ігор в Берліні 1936 року.
- Тереза Тутінас — відома польсько-шведська естрадна співачка.
- Станіслав Фіалковський (1922) — відомий польський художник і графік, автор проєкту Національної бібліотеки у Варшаві.
- Ярошенко Андрій Вікторович (1982—2015) — військовик 55-ї бригади, учасник російсько-української війни.
Мешканці Здолбунова:
- Закржевський Анатолій Йосипович (1933—1987) — радянський волейболіст, почесний майстер спорту, кандидат технічних наук.
- Лейко Кіндрат Федорович (В білоруській транскрипції прізвища — Кандрат Лейка; 1860–1921) — Видатний білоруський письменник і поет, зачинатель національної драматургії для дітей, перекладач, громадський діяч. Проживав у Здолбунові впродовж 1918–1921 років. Похований на кладовищі по вулиці Вили.
- Маслов Леонід Миколайович (1909–1943) — Український інженер-архітектор, визначний дослідник архітектури Західної Волині; жив у Здолбунові у 1941–1943 роках, працював тут інженером.
- Самолюк Володимир Володимирович (Skofka) — український реп-виконавеець
- Юлія Тимочко — виконавиця в стилі джаз та соул, суперфіналістка шоу «Голос країни-2021»
- Гайдучик Микола Михайлович (1999) — відомий український футболіст, наразі грає за ФК «Верес»
Перебували в місті: Свого часу в місті перебували Леся Українка, Улас Самчук, Олександр Довженко.
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 8 lipca 1925 r. o zmianie granic gminy miejskiej Zdołbunów w powiecie zdołbunowskim (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 лютого 2020. Процитовано 2 лютого 2020.
- ↑ http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_Сhuselnist.pdf
- ↑ Здолбунів Рівненська область, Здолбунівський район [недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ [https://www.saveecobot.com/en/station/20087 Save EcoBot — Здолбунів]
- ↑ [https://ecopolitic.com.ua/en/news/na-rivnenshhini-cementnomu-zavodu-dozvolili-spaljuvati-vidhodi-bilya-zhitlovih-kvartaliv-2/ Ecopolitic — Cementному заводу дозволили спалювати відходи]
- ↑ [https://ecoclubrivne.org/en/zdolbuniv/ EcoClub Rivne — Екологія Здолбунова]
- ↑ [https://ecoclubrivne.org/en/zdolbuniv/ EcoClub Rivne — Екологія Здолбунова]
- ↑ Указатель фабрик и заводов европейской России и Царства Польского: Материалы для фабрично–заводской статистики. (сост. П. А. Орлов). (изд. 2-е, испр. и доп.). — СПб, 1887
- ↑ Список фабрик и заводов России, 1910 г. — Москва, С.–Петербург, Варшава: т. д. «Л. и Є. Метцль и Ко» «Центральная контора обїявлений», 1910, С. 407
- ↑ а б Список населенных мест Волынской губернии. - Житомир. Волынская губернская типография, 1906, с.180
- ↑ Томін Ю., Романишин Ю., Коритко Р., Паращак І. Перша колія: до 150-річчя Львівської залізниці. — Львів : ТзОВ «Західноукраїнський Консалтинговий Центр» (ЗУКЦ), 2011. — С. 155. — ISBN 978-617-655-000-6
- ↑ Dz.U. 1924 nr 68 poz. 655. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 3 жовтня 2016.
- ↑ Dz.U. 1925 nr 98 poz. 689. Архів оригіналу за 13 жовтня 2016. Процитовано 3 жовтня 2016.
- ↑ Волинь-Цемент. www.dyckerhoff.com.ua. Архів оригіналу за 23 липня 2019. Процитовано 23 липня 2019.
- ↑ Здолбунів, Здолбунівський район, Ровенська область (продовження)». Історія міст і сіл Української РСР (рос.). Процитовано 23 липня 2019.
- ↑ Блог Дмитра Світодара (укр.). Архів оригіналу за 28 березня 2016. Процитовано 23 липня 2013.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - регіон, рік, вказали в якості рідної мови. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 28 грудня 2018.
- ↑ Рідна мова населення міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
- ↑ У Здолбунові офіційно запустили машинобудівний завод. https://zdolbunivcity.net/. Здолбунів.City. Архів оригіналу за 26 травня 2019. Процитовано 27 травня 2019.
{{cite web}}: Зовнішнє посилання в|website= - ↑ У громаді біля Рівного прийняли рішення щодо землі і храмів УПЦ (МП)
- ↑ На Здолбунівщині заборонили Московський патріархат
- ↑ Здолбунів, Рівненська область, та Маршалтаун, штат Айова, стали містами-побратимами. decentralization.gov.ua. Процитовано 14 липня 2023.
- С. О. Вознюк, О. М. Себастіянська. Здолбунів. [Архівовано 7 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. — Т. 10 : З — Зор. — С. 479—480. — ISBN 978-966-02-5721-4.
- Є. М. Скляренко. Здолбунів}} [[https://web.archive.org/web/20160806142216/http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Zdolbuniv Архівовано 6 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 321. — ISBN 966-00-0610-1.
- історична довідка про Здолбунів}} [[https://web.archive.org/web/20190723163213/http://www.zdolbyniv.rv.ua/index.php/pro-misto/2-brief-history-of-the-zdolbuniv/ Архівовано 23 липня 2019 у Wayback Machine.]
- Офіційний сайт Здолбунівської міської ради. [Архівовано 14 березня 2011 у Wayback Machine.]
- портал Здолбунова та Здолбунівського району}} [[https://web.archive.org/web/20131006154619/http://zdolbuniv.com/ Архівовано 6 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Офіційний сайт Здолбунівської міської газети «Нове життя». [Архівовано 1 листопада 2010 у Wayback Machine.]
- Інформаційно-аналітичний портал про Здолбунів від громадської організації ЗЕОН. [Архівовано 6 серпня 2013 у Wayback Machine.]
- Здолбунів ONLINE — всі новини, заходи і оголошення на одному сайті. zdolbuniv.rv.ua.
- Здолбунівський Інтернет — повний каталог сайтів Здолбунівщини. [Архівовано 25 червня 2013 у Wayback Machine.]
- Zdołbunów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 541. (пол.)
- Zdolbunov, Ukraine. (англ.)
- Прогулянка по місту Здолбунів (відео). [Архівовано 6 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
- Фоторепортаж про Здолбунів.
 | |
|---|---|
| Географія та географічні карти | |
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |
| Міста | |
|---|---|
| Смт | |
| Села | Білашів • Богдашів • Борщівка Друга • Борщівка Перша • Будераж • Буща • В'юнівщина • Гільча Друга • Гільча Перша • Глинськ • Дермань Друга • Дермань Перша • Загора • Загребля • Залібівка • Залісся • Замлинок • Здовбиця • Зелений Дуб • Івачків • Ільпінь • Йосипівка • Клопіт • Копиткове • Коршів • Кошатів • Кунин • Лідаво • Мала Мощаниця • Мар'янівка • Миротин • Мізочок • Мости • Нова Мощаниця • Новий Світ • Новомильськ • Новосілки • Озерко • Орестів • Півче • Підгайне • Підцурків • П'ятигори • Святе • Спасів • Стара Мощаниця • Стеблівка • Степанівка • Ступно • Суйми • Уїздці • Урвенна • Цурків |
